Ухвала суду № 29486334, 12.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р. Справа № 81019/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання- Корнієнко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломиської об»єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коломиянафтозбут» до Коломиської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коломиянафтозбут» звернулося до суду з позовом до Коломиської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001292310, № 0001302310, № 0001312310 від 28.12.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що відповідачем протиправно, в порушення положень Цивільного кодексу України, необгрунтовано та безпідставно зроблено висновок щодо нікчемності правочинів між ТОВ "Коломиянафтозбут" і ТОВ "Олерон" та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 336302,00 грн., з них: за основним платежем на суму 336301,00 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн., збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 119 406,25 грн., з них: за основним платежем на суму 95525,00 грн., за штрафними санкціями - 23881,25 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 337400,00 грн. За таких обставин, позивач вважає що дані податкові повідомлення-рішення є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, і підлягають скасуванню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області за № 0001292310 від 28.12.2011 року, № 0001302310 від 28.12.2011 року, № 0001312310 від 28.12.2011 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Коломиська об»єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, а висновки суду є необгрунтованими та не доведеними зібраними по справі доказами.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Коломиянафтозбут" з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року та валютного законодавства за період з 01.10.2010 року по 08.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 3449/231/22190805 від 16.12.2011 року.

На підставі даного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001292310 від 28.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 336302 грн., № 00013023310 від 28.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 119406,25 грн. та № 0001312310 від 28.12.2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 337400 грн.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Коломиянафтозбут" зареєстроване Коломийською районною державною адміністрацією 04.08.2000 року, як юридична особа і 07.08.2000 року взято на податковий облік в Коломийській ОДПІ, відповідно до свідоцтва № 12592818 від 09.08.2000 року товариствр є платником ПДВ. Основними видами діяльності ТОВ "Коломиянафтозбут" є оптова роздрібна торгівля паливом.

Відповідно до договорів оренди № 8 від 01.02.2011 року, № 2 від 01.01.2010 року, № 6 від 01.01.2010 року, № 1 від 01.01.2010 року, № 5 від 01.01.2010 року, № 8 від 01.01.2010 року, № 4 від 01.01.2010 року, № 1 від 01.01.2010 року, № 9 від 01.01.2010 року, ТОВ "Коломиянафтозбут" орендує у ТОВ "Західнафтосервіс" автозаправних станцій.

ТОВ "Олерон", зареєстровано як юридична особа 11.07.2002 року виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області, а 16.07.2002 року взято на податковий облік в Світловській ОДПІ і 16.07.2002 року йому видане свідоцтво платника ПДВ.

За матеріалами справи беззаперечно встановлено, що у відповідності до договорів постачання № 05/01- від 11.01.2010 року та № 03 від 03.01.2011 року, в листопаді 2010 року та січні-серпні 2011 - року позивачем було придбано у ТОВ "Олерон" бензин автомобільний марки А-80 на загальну суму 3030993,28 грн., в тому числі ПДВ - 505165,54 грн. Оплата товару здійснювалась в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Олерон", що підтверджується виписками по особових рахунках позивача ( а.с. 218-250 т.1, 1-6 т.2).

З акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем із ТОВ "Олерон" базуються на актах перевірки Світловодської ОДПІ № 210/2300/31972697 від 19.09.2011 року "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Олерон" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Технорес" за період з 01.01.2011 року по 31.05.2011 року, з ПП "Нафтобудком" за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, з ПП "Украгропродукт" за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року"; Акт № 213/2300/31972697 від 21.09.2011 року "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Олерон" з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" за період квітень, травень, червень 2011 року"; Акт №244/2300/31972697 від 17.10.2011 року "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Олерон" з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Кас-Капітал" за червень, липень 2011 року"; Акт №357/2300/31972697 від 12.12.2011 року "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Олерон" з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Дніпрогес-Сервіс" за серпень, вересень, жовтень 2011 року", якими встановлено порушення ч.1, 5 ст.203, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання ТОВ "Олерон" вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі вказаних висновків Світловодської ОДПІ, відповідачем зроблено висновок- припущення про те, що угоди укладені між позивачем та ТОВ "Олерон", відповідно до частин 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, частин 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, а в силу вимог ст. 216 Цивільного кодексу України, не повинні створювати юридичних слідків.

Однак, з огляду на дійсні обставини справи та зібрані по справі документальні докази, які були предметом судового дослідження, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки № 3449/231/22190805 від 16.12.2011 року фактично відсутні будь-які відомості про порушення позивачем порядку ведення бухгалтерського обліку під час приймання, оприбуткування та використання бензину А-80, отриманого позивачем від ТОВ "Олерон".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У пункті 44.2 ПК України зазначено, що для визначення об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 статті 138 ПК України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача, та є піставою для нарахування податкового кредиту.

На підставі наведеного, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "Олерон", формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ "Олерон" було укладено договори на поставку нафтопродуктів, які носили реальний зміст.

На виконання вказаних договорів ТОВ "Олерон" було виписано податкові накладні на суму вартості поставленого товару - бензину А-80, а також встановлено, що позивачем було проведено розрахунок із даним контрагентом, отриманий бензин А-80 позивачем використано у своїй господарській діяльності, що стверджено необхідною кількістю прихідних та видаткових накладних, які долучені до матеріалів справи.

Відтак, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції про реальність господарських операції щодо придбання позивачем бензину марки А-80 у ТОВ "Олерон" та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також підтверджує реальність усіх даних, зазначених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне спростувати висновки відповідача про нікчемність угод укладених ТзОВ «Коломиянафтозбут» з ТОВ "Олерон", які базуються виключно на припущеннях, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними є правочини складені з недодержанням вимоги закону про нотаріальне посвідчення такого, або правочину, який порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказано, що -нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України): правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Крім цього, Верховний суд зазначив, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не відносяться за законом до нікчемних, по обставинах справи не приймалось жодного судового рішення про визнання їх недійсними, оскільки в дійсності вказаний правочин було укладено та фактично повністю виконано без будь-яких порушень вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого з поданих документальних доказів і оцінюваних обставин по справі переконливо доведено не було.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Коломиської об»єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року у справі № 2а-163/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Улицький В.З.

Каралюс В.М.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 18.02.2013 року