Рішення № 29483860, 21.02.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/101/13 Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І.

Суддя-доповідач: Савченко О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„19" лютого 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Стрелець Л.Г.

при секретарі: Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності.

У позові зазначав, що в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_4, яка померла у 2007 році, йому на праві спільної часткової власності належить 7/40 часток будинку АДРЕСА_3, його сестрі - відповідачу по справі, також після смерті матері належить 7/40 часток зазначеного домоволодіння, що підтверджується рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2011 року.

У спірному домоволодінні ОСОБА_2 не проживає, не сплачує комунальні послуги. Крім того, домоволодіння знаходиться в аварійному стані та потребує капітального ремонту.

Спірний будинок не може бути обладнаний самостійними виходами, а тому є неподільним.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати за ним право власності на 7/40 часток домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та належить ОСОБА_2, кошти у розмірі, що відповідають ринковій вартості 7/40 частки домоволодіння, з депозитного рахунку суду передати ОСОБА_2 в якості грошової компенсації 7/40 часток домоволодіння, та стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2012 року по справі призначена судова будівельно-технічна експертиза.

У серпні 2012 року ОСОБА_5, з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи, уточнив позовні вимоги та остаточно просив суд припинити право власності ОСОБА_2 на 7/40 часток домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, кошти у розмірі 44 733 грн. 00 коп., що відповідають ринковій вартості 7/40 часткам домоволодіння, з депозитного рахунку суду передати ОСОБА_2 в якості грошової компенсації 7/40 часток домоволодіння, визнати за ОСОБА_3 право власності на 7/40 частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2, та стягнути судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2012 року позов задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_2 на 7/40 часток житлового будинку АДРЕСА_3.

Вартість цієї частку у розмірі 44 733 грн., внесені ОСОБА_3 на депозитний рахунок суду, перерахувати на користь ОСОБА_2.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 7/40 часток будинку АДРЕСА_3.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 171 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені.

Вказаним вимогам закону ухвалене по спарві рішення в повній мірі не відповідає.

Згідно ст.ст. 358 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, отже межею реалізації повноважень власника у спільному майні є воля інших співвласників.

В ч.1 ст. 365 ЦК України встановлюються умови, за наявності яких можливе припинення права на частку у спільному майні.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності останньої на 7/40 часток будинку АДРЕСА_3, суд виходив з того, що сторони є спадкоємцями 7/20 частин житлового будинку АДРЕСА_3, які належали їх матері ОСОБА_4, і після її смерті отримали у власність в порядку спадкування за законом по 7/40 частин вказаного будинку.

Пославшись на те, що за висновком судової будівельно-технічної експертизи від 15.06.2012 року виділити частки сторін у будинку в натурі з обладнанням двох самостійних виходів неможливо, а відповідач ОСОБА_2 є власницею 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, суд дійшов висновку, що за вказаних обставин припинення її права власності на 7/40 частин будинку є належним способом захисту порушеного права позивача, яким на депозитний рахунок суду було внесено 44733 гр. вартості зазначеної частки.

Проте з таким висновком суду в повній мірі погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права, не прийнявши до уваги, що правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Виходячи з положень ч.1 ст. 365 ЦК України, припинення права особи на частку у спільному майні можливо за рішенням суду на підставі позову інших співвласників та при встановленні наявності будь-якої із обставин, передбачених п.п.1-3 цієї статті за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім"ї.

Між тим, ухвалюючи рішення, наявність зазначених обставини суд належним чином не перевірив, ніякої оцінки доводам відповідача про те, що припинення її частки у домоволодінні завдасть істотної шкоди її інтересам, не надав, мотивів їх спростування у рішенні не навів.

Не звернув суд уваги і на те, що з позовом про припинення права ОСОБА_2на 7/40 частку будинку звернувся лише ОСОБА_3, якому належить не решта часток будинку, а лише 7/40 його частина, при цьому інших власників 13/20 часток житлового будинку АДРЕСА_3 позивач не зазначив і до участі у справі вони не залучалися.

За даними технічного паспорту на будинок, станом на 13.11.2011 року співвланиками будинку АДРЕСА_3, окім ОСОБА_3 та ОСОБА_2, являлися ОСОБА_6, якій належало 13/60 часток, та ОСОБА_7, якій належало 13/30 часток(а.с.48-58), а за даними технічного паспорту станом на 15.02.2012 року та витягу з Державного реєстру прав, власником належних ОСОБА_6 13/60 часток будинку АДРЕСА_3 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2012 року стала ОСОБА_7

Таким чином, вимоги про припинення частки ОСОБА_2 у спільному майні іншими співвласниками не заявлялись, учасниками розгляду спору в якості третіх осіб на стороні позивача у суді першої інстанції вони не являлись і, не зважаючи на твердження діючого на підставі довіреності від 07.06.2011 року представника ОСОБА_7 про те, що самостійних вимог щодо предмету спору вона не заявляє і проти позову ОСОБА_3 не заперечує, зазначене порушення не може бути усунуто апеляційним судом, враховуючи, що письмове клопотання ОСОБА_3 від 08.01.2013 року про залучення до участі у справі в якості третіх осіб інших співвласників будинку АДРЕСА_3 було заявлено у стадії розгляду справи в апеляційному порядку, а за вимогами ч.1 ст. 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення.

Крім того, за даними технічного паспорту (а.с.48-58), будинок АДРЕСА_1 складається із двох квартир: № 1 та № 2 і за поясненнями сторін, такий порядок користування будинком був визначений ще попередніми власниками.

У користуванні матері сторін ОСОБА_4, якій належало 7/20 часток будинку, перебувала квартира №1, до складу якої, окім кімнати №7 площею 12,8 кв.м та кімнати № 8 площею 10,8 кв.м, включалася також самочинно збудована житлова прибудова А-1, у тому числі: кімнати № 2 площею 16,3 кв.м та кімната № 4 площею 7,7 кв.м, площа та вартість яких, як і інших самочинних будівель та споруд, при визначенні вартості частки відповідачки, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15.06.2012 року, не враховувались, при цьому фактичне використання зазначеної житлової прибудови для житла сторонами не заперечувалось(а.с.28).

Не зважаючи на вказані обставини, доводам ОСОБА_2 щодо можливості спільного користування з позивачем фактичною площею квартири № 1 у спірному будинку, в якій, за твердженням самого позивача, належні кожному з них частки жилої площі, без врахування фактичної, становлять 11,6 кв.м, суд ніякої оцінки не надав і питання дотримання у даному випадку інтересів ОСОБА_2, як співвласника будинку, при припиненні її частки на користь ОСОБА_3, належним чином не перевірив.

За експертним висновком від 15.07.2012 року, ринкова вартість 7/40 частин житлового будинку АДРЕСА_3, виходячи з того, що його загальна площа складає 46,2 кв.м, може становити 44733 гр.(а.с.66).

Не погоджуючись із визначеним розміром грошової компенсації, вважаючи його заниженим, ОСОБА_2 посилалася, зокрема, на те, що за матеріалами справи фактична площа спірного будинку становить 112,5 кв.м, а фактична площа квартири № 1, як належного їм спільно з позивачем майна, 75,3 кв.м, однак клопотання відповідача про призначення повторної експертизи ухвалою суду від 28.08.2012 року було відхилено без достатнього правового обгрунтування(а.с.93), при тому, що за даними наданого ОСОБА_2 звіту про незалежну оцінку спірного майна ринкова вартість спірного будинку визначена вище його експертної оцінки.

Прийнявши до уваги доводи позивача про те, що у спірний будинок є єдиним місцем проживання його родини у складі 5 осіб(а.с.23), а відповідач ОСОБА_2 забезпечена житлом і у будинку АДРЕСА_3 не проживає, а тому припинення її права на належну їй частку у вказаному будинку не завдасть істотної шкоди її інтересам, суд не врахував, що за даними технічного паспорту(а.с.106) належна ОСОБА_2 частка жилої площі у квартирі АДРЕСА_2 становить лише 9, 37 кв.м і після набрання законної сили рішення суду від 31.08.2011 року за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно(а.с.26) спірний будинок було обрано нею в якості свого місця проживання, що підтверджується даними початої 10.12.2011 року будинкової книги про реєстрацію ОСОБА_2 за спірною адресою.

При цьому доводи позивача про неможливість спільного володіння та користування з ОСОБА_2 спадковою часткою спірного будинку, оскільки вона є єдиним місцем постійного проживання його родини, не погоджуються із даними наданої ним домової книги, згідно яким на момент розгляду справи окрім ОСОБА_3 ніхто із членів його сім"ї зареєстрованим у будинку не був, отже зазначений будинок місцем їх проживання або перебування не являвся.

Посилання ж позивача на те, що ОСОБА_2 не сплачує комунальні послуги і не несе витрати по утриманню будинку не є підставами припинення права власності на частку у спільному майні, оскільки порядок несення витрат, пов"язаних з утриманням та збереженням майна, а також відповідальність співвласників перед третіми особами за зобов"язаннями, пов"язаними із спільним майном, регулюється ст. 360 ЦК України і не виключає можливості вимагати від співвласника відшкодування у судовому порядку понесених іншим співвласником витрат на утримання майна або стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, оцінка яких залишилася поза увагою суду першої інстанції, наявність передбачених ст. 365 ЦК України умов для припинення права ОСОБА_2 на її частку у спільному майні не можна вважати доведеною, а тому відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду про задолволення позовних вимог ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У зв"язку з цим кошти у сумі 44733 гр., внесені ОСОБА_3 в порядку вимог ч.2 ст. 365 ЦК України в якості вартості частки ОСОБА_2, про припинення права на яку ним заявлявся позов, за квітанцією 9070.174.1 від 11.09.2012 року(а.с.104) на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області № 37311050000607, відкритий в ГУ ДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, отримувач платежу - ТУ ДСА в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, підлягають поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2012 року по даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку в спільному майні з виплатою грошової компенсації вартості частки та визнання права власності, - відмовити.

Кошти у сумі 44733 гр., внесені ОСОБА_3 в порядку вимог ч.2 ст. 365 ЦК України в якості вартості частки, про припинення права на яку ним заявлявся позов, за квітанцією 9070.174.1 від 11.09.2012 року на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області № 37311050000607, відкритий в ГУ ДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, отримувач платежу - ТУ ДСА в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, повернути позивачу ОСОБА_3.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: