Постанова № 29482260, 20.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 5023/2527/12

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Смілаенергопромтранс"

на рішення господарського суду Харківської області від

17.09.2012 р. та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 11.12.2012 р.

у справі № 5023/2527/12 господарського суду Харківської області

за позовом Науково-виробничого підприємства "АСПО-1"

Товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Смілаенергопромтранс";

Приватної фірми "Левада-7"

про стягнення 602 038,06 грн.

за участю представників:

НВП "АСПО-1" ТОВ - Поліщук С.Й.;

ТОВ "Смілаенергопромтранс" - не з'явилися;

ПФ "Левада-7" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Науково-виробниче підприємство "АСПО-1" Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Харківської області з позовом та просило суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути солідарно з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" та Приватної фірми "Левада-7" 602 038,06 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач-1 порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору генерального підряду № 37/2009 від 14.07.2009 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт. При цьому, у відповідача-2 солідарний обов'язок сплатити заборгованість виник в силу укладеного між ним і позивачем у справі договору поруки від 15.07.2009 р. (т.1 а.с.4-7, 82).

Відповідач у справі - ТОВ "Смілаенергопромтранс" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував та просив припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права на стадії прийняття позовної заяви до розгляду (т.1 а.с.77-79).

Відповідач у справі - ПФ "Левада-7" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на закінчення строку дії договору поруки (т.1 а.с.100-101).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2012 р. позов до ТОВ "Смілаенергопромтранс" задоволено повністю.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 602 038,06 грн. У задоволенні вимоги до ПФ "Левада-7" відмовлено у зв'язку із закінченням строку дії договору поруки (т.2 а.с.123-127).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 р. рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2012 р. залишено без змін (т.3 а.с.53-56).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Смілаенергопромтранс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, провадження у справі припинити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм процесуального права (т.3 а.с.65-76).

До розгляду поданої касаційної скарги по суті, ТОВ "Смілаенергопромтранс" направило клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, посилаючись на необхідність участі свого повноважного представника в іншому судовому засіданні, яке відхилено касаційною інстанцією з тих підстав, що: явка представників сторін в засідання касаційної інстанції не є обов'язковою і не визнана такою судом; відповідачем, в порушення вимог ст.36 ГПК України, не надано доказів наявності обставин, на які він посилається у клопотанні; у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засідання касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

14.07.2009 р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір генерального підряду № 37/2009, згідно умов якого позивач зобов'язався виконати роботи по проектуванню, реконструкції, будівництву Смілянської ТЕЦ, яка належить відповідачу-1, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача-1 оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що підставою для оплати виконаних робіт є акти прийому фактично виконаних робіт (п.4.6.).

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи вартістю 742 297,55 грн., які здані ним та прийняті відповідачем-1 без зауважень, про що підписані акти здачі-прийому за липень 2011 року. Між тим, відповідач-1 за виконані позивачем роботи розрахувався частково, сплативши 140 259,49 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодилась апеляційна інстанція, дійшов правильного висновку про те, що оскільки відповідач-1 не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 602 038,06 грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі є обгрунтованими.

При цьому, в задоволенні вимоги до відповідача-2 правомірно відмовлено судами попередніх інстанцій.

Так, відповідач-2 прийняв на себе функції поручителя за ТОВ "Смілаенергопромтранс" перед НВП "АСПО-1" ТОВ, уклавши відповідно договір поруки від 15.07.2009 р.

Згідно п. 10.3. договору поруки, строк дії цього договору співпадає зі строком дії основного договору. При продовженні строку дії основного договору, строк дії поруки також продовжується. Статтею 5 основного договору передбачено, що строки виконання робіт визначаються додатками 2 та 4 основного договору. Також відповідно до п.2.2. договору поруки, строк виконання грошових зобов'язань поручителем визначається основним договором, не пізніше 01.02.2010 р.

В силу ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. В разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, щодо припинення терміну дії договору поруки, є правильним.

Доводи скаржника не приймаються до уваги, оскільки були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та їм дана відповідна правова оцінка.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2012 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 р. у справі № 5023/2527/12 господарського суду Харківської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.