Рішення № 29482178, 14.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-50/17072-2012 14.02.13

За позовом відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

до публічного акціонерного товариства «ХДІ СТРАХУВАННЯ»

про стягнення 22 238,91 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Дудуц О.В. (дов. від 28.11.2012)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі - ВАТ НАСК «Оранта», позивач) звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до публічного акціонерного товариства «ХДІ СТРАХУВАННЯ» (надалі - ПАТ «ХДІ СТРАХУВАННЯ») про стягнення 22 238,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо - транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.11.2012 порушено провадження у справі № 5011-50/17072-2012, розгляд справи призначено на 25.12.2012.

Представник позивача в судове засідання 25.12.2012 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 25.12.2012 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому суд ухвалою розгляд справи відклав на 09.01.2013.

У судове засіданн6я 09.01.2013 прибули представники позивача та відповідача , дали пояснення по справі. З метою витребування додаткових доказів суд ухвалою розгляд справи відклав на 31.01.2013, потім на 14.02.2013

Представник позивача в судове засідання 14.02.2013 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 14.02.2013 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Однак відповідач подав відзив на позов, яким позовні вимоги заперечив та просив відмовити позивачу в його задоволенні.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2011 між ВАТ НАСК «Оранта» та Швелідзе Дмитром Шалковичем був укладений Договір добровільного страхування транспортного засобу № УБ 799230 (далі - договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Volkswagen Passat», д.н. ВН 5153 СН (надалі - застрахований автомобіль).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

25.05.2011 на вул. Балківській в м. Одеса мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП). Громадянин Закревський Микола Миколайович, керуючи транспортним засобом «ГАЗ-32213 », д.н. ВН 6258 СР, порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України внаслідок чого вчинив зіткнення зі застрахованим позивачем автомобілем «Volkswagen Passat», д.н. ВН 5153 СН, що призвело до механічних пошкоджень вказаного транспортного засобу.

Згідно постанови Київського районного суду м. Одеси від 16.06.2011 (справа № 3-3227/2011) Закревського М.М. за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Застрахованим майном за вказаним Договором є автомобіль «Volkswagen Passat», д.н. ВН 5153 СН, а страховим випадком крім інших, вважаються також збитки: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу або його частини в результаті ДТП та ін.

Згідно із Висновком дослідження № ВН5153СН-09.06/1 від 09.06.2011, складеного ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» матеріальні збитки спричиненні страхувальнику даного транспортного засобу складають 23 238 (двадцять три тисячі двісті тридцять вісім) грн. 91 коп.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, страхового акту № СТО-11-10528/1 від 11.08.2011, розрахунку суми страхового відшкодування, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 15353, 75 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 64954 від 09.09.2011, а 7 885, 16 грн. зараховано в якості страхового платежу.

Як зазначає позивач, ним понесено витрати пов»язані з виплатою страхового відшкодування в сумі 23238,91 грн., а оскільки цивільно-правова відповідальність Закревського М.М. застрахована відповідачем, то в останнього і виникає обов»язок відшкодувати в вказані понесені витрати.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що фактичні витрати позивача по сплаті страхового відшкодування склали 15 353,75 грн., а кошти в розмірі 7 885,16 грн. не були витрачені позивачем і страхувальник не отримав повне відшкодування шкоди, яка була заподіяна винною особою саме в цій сумі.

З цим висновком суд погоджується та зазначає, що перехід права вимоги від страхувальника до позивача називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник) передає позивачу (страховику) своє право вимоги, в частині отриманого страхового відшкодування, до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Положеннями п. З ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У порядку суброгації позивач може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику. Тому, якщо страхове відшкодування лише частково погашає спричинені потерпілому збитки, то до заподіювача шкоди є можливість пред'явлення двох вимог: перша - вимога страховика в розмірі виплаченого потерпілому страхового відшкодування, друга вимога - потерпілого в розмірі тієї частини завданої шкоди, яка не була покрита страховим відшкодуванням.

Матеріалами справи підтверджено, що фактичні витрати позивача по сплаті страхового відшкодуванню фактично склали 15353, 75 грн., так як кошти в розмірі 7 885,16 грн. не були витрачені позивачем та страхувальник не отримав повне відшкодування шкоди, яка була заподіяна винною особою саме в цій сумі, а відносини, які склалися між позивачем та страхувальником по зарахуванню 7 885,16 грн. є нічим іншим, ніж власні правовідносини.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Суд наголошує, що зарахування коштів у сумі 7 885,16 грн. в рахунок погашення несплаченої страхової премії являє собою односторонній взаємозалік.

Однак, позивач не надав доказів виплати страхового відшкодування у вказаній сумі, а як наслідок, доказів понесення фактичних затрат на суму 7 885, 16 грн..

З матеріалів справи вбачається, що жодної заяви на зарахування зустрічних вимог від страхувальника не було подано та строк виконання зобов'язання по сплаті страхового платежу також не настав, адже страхувальник позивача повинен сплатити страховий платіж лише 25.08.2011 та 25.11.2011, а отже законних підстав для зарахування коштів в рахунок погашення страхового платежу у позивача не було.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що він поніс витрати по сплаті страхового відшкодування шляхом погашення частини платежу за договором страхування № УБ 799230, про що зазначено в страхових актах, оскільки вказаним договором передбачена поетапна оплата страхових платежів.

Як вбачається з договору добровільного страхування транспортного засобу № УБ 799230 від 25.02.2011 сторони договору погодили поетапну оплату страхових платежів.

Термін сплати страхового платежу, в рахунок якого було погашено страхове відшкодування, яке підлягало виплаті страховику, встановлено по 25.11.2011.

Однак, станом на 09.09.2011 (сума зарахування 7885,16 грн.) строк оплати страхового платежу не настав. Статтею 601 Цивільного кодексу України не передбачено зарахуванням зустрічних однорідних вимог в рахунок погашення майбутньої заборгованості.

Що ж до страхового акту від 11.08.2011, яким погашено 7 885,16 грн. суд зазначає, що строк оплати страхового платежу настав 25.08.2011, оскільки даним договором добровільного страхування передбачено, що в разі порушення терміну сплати страхового платежу зобов'язання страховика за цим договором припиняється, то суд дійшов висновку, що зарахування 7 885,16 грн. по страховому акту № СТО-11-10528/1 - безпідставне.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відшкодуванню підлягають вимоги позивача тільки в сумі 15353, 75 грн, в іншій частину позову необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з ст. 38.2.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вина Закревського М.М. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «ГАЗ-32213», д.н. ВН 6258 СР ним відшкодовується.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ГАЗ-32213», д.н. ВН 6258 СР Закревського М.М. на дату ДТП була застрахована ПАТ «ХДІ СТРАХУВАННЯ» згідно із полісом № ВЕ/527051, відповідно до якого ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., франшиза становить 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу підлягає зменшенню у зв'язку з установленою полісом франшизою у 1 000,00 грн.

У зв'язку з наведеним заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу підлягає зменшенню на суму франшизи та становить: 15 353,75 грн. - 1 000,00 грн. = 14 353,75 грн.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 14 353,75 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 570 грн. 73 коп., на відповідача - 1 038 грн.77 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «ХДІ СТРАХУВАННЯ» (03150, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Червоноармійська, буд. 102; ідентифікаційний код 22868348) на користь відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Жилянська, буд 75; ідентифікаційний код 00034186) суму страхового відшкодування у розмірі 14 353 (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят три) грн. 75 коп. та судовий збір у розмірі 1 038 (одна тисяча шістсот тридцять вісім) грн. 77 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення - 21.02.2013