Постанова № 29482132, 20.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 5023/3071/12

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перипротект"

на рішення господарського суду Харківської області від

10.09.2012 р. та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 18.12.2012 р.

у справі № 5023/3071/12 господарського суду Харківської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перипротект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Стальконструкція"

третя особа Комунальне підприємство "Обласний спортивний

комплекс "Металіст"

про стягнення 380 588,45 грн.

за участю представників:

ТОВ "Перипротект" - Москаль Р.І.;

ТОВ "Стальконструкція" - Камінська А.А.;

КП "ОСК "Металіст" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перипротект" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" 380 588,45 грн., у т.ч. 329 862,00 грн. заборгованості та 50 726,45 грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду на капітальне будівництво № 217/10 від 17.07.2010 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.1 а.с.3-6).

Відповідач у справі - ТОВ "Стальконструкція" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що умовою оплати виконаних робіт є перерахування замовником коштів відповідачу, відповідні кошти відповідачу не перераховувались, у зв'язку з чим, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання. Крім того, відповідач посилається на сплив строку позовної давності щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача пені (т.1 а.с.52-56).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.08.2012 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (т.1 а.с.79-80).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 329 862,00 грн. заборгованості. В задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені відмовлено.

Частково задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 329 862,00 грн.;

- в задоволенні вимоги про стягнення пені відмовлено, у зв'язку зі спливом строку позовної давності щодо вказаної вимоги (т.1 а.с.107-109).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 р. рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р. скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю (т.2 а.с.88-94).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що умовою оплати виконаних робіт є перерахування замовником коштів відповідачу, відповідні кошти відповідачу не перераховувались, у зв'язку з чим, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши в повному обсязі позовні вимоги.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права (т.2 а.с.106-112).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

17.07.2010 р. між сторонами у справі укладений договір підряду на капітальне будівництво № 217/10.

За умовами зазначеного договору позивач взяв на себе зобов'язання власними силами та засобами виконати будівельно-монтажні роботи по влаштуванню воріт виходів трибун стадіону "Металіст" спортивного комплексу КП "ОСК "Металіст" в м. Харкові по вул. Плехановській, 65, а відповідач - прийняти такі роботи та оплатити їх вартість.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою вірно віднесений судами до договору підряду.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.2.7. договору оплата робіт здійснюється підрядником з грошових коштів, перерахованих замовником за договором генерального підряду, щомісячно, в десятиденний строк після підписання акта виконаних робіт по формі КБ-2в і КБ-3. Згідно п. 2.9 договору остаточний взаєморозрахунок здійснюється підрядником в 5-ти-денний строк після підписання акта виконання субпідрядником всіх робіт за даним договором та прийняття підрядником будівельної площадки в належному вигляді.

Позивач виконав покладені на нього договором зобов'язання у повному обсязі та відповідно до умов договору, про що підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за договором від 30.07.2010 р. за липень 2010 р. на суму 659 862,00 грн.

При цьому, відповідач за виконані роботи розрахувався частково, перерахувавши позивачу 330 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у встановлений строк, допустивши заборгованість у розмірі 329 862,00 грн., ним зроблено висновок про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.

При цьому, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову, врахувавши, що умовою оплати виконаних робіт є перерахування замовником коштів відповідачу, відповідні кошти відповідачу не перераховувались, у зв'язку з чим, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлений факт фінансування вказаних робіт за рахунок бюджетних коштів.

Між тим, з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Так, в силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, ч. 1 ст. 530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Разом з тим, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Також, згідно ч. 2 ст. 838 ЦК України, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про настання строку оплати заборгованості.

При цьому, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення пені.

Так, в силу п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, за вимогою про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановивши, що за вимогами про стягнення пені строк позовної давності закінчився, суди обґрунтовано відмовили у позові у цій частині, враховуючи заяву відповідача про застосування такого строку.

Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції про мотивованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 329 862,00 грн.

При цьому, касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції, невірно витлумачивши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги щодо стягнення основного боргу, у зв'язку з чим, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 р. в цій частині підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р. - залишенню в силі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перипротект" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 р. у справі № 5023/3071/12 господарського суду Харківської області в частині скасування рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р. щодо задоволення вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 329 862,00 грн. скасувати, залишивши в цій частині в силі рішення господарського суду Харківської області від 10.09.2012 р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перипротект" 3 298,62 грн. в рахунок часткового відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд касаційної скарги.

4. Видачу наказу доручити господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.