Постанова № 29481396, 13.02.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/6487/12

категорія 8.2.1

13 лютого 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.

за участі представника позивача:,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод"

до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.09.2012 р. № 0000212301.,-

встановив:

ПАТ "Кремнянський крохмальний завод" звернулось до суду з позовом до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення. В обгрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що не погоджується з висновком акту перевірки щодо заниження підприємством своїх податкових зобов'язань по податку на додану вартість, в зв'язку із безпідставним відображенням по бухгалтерському та податковому обліку господарської операції з ТОВ «Полісад» у зв`язку з тим, що первинні документи, на підставі яких був сформований податковий кредит були вилучені працівниками податкової міліції. Також позивач зазначив про безпідставність та необгрунтованість висновка первіряючих про нікчемність правочину укладеного з ТОВ «Полісад».

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти адміністративного позову заперечили з підстав викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та обставини справи, суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 07.08.12р. №34 працівниками Лугинської МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку з питань правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Полісад" за червень - серпень 2009 року.

За наслідками проведення перевірки складено акт № 18/22-16/00383395 від 17.08.12р.

Перевіркою встановлені порушення:

1. п.3 ст. 5, ст. 7 ГПК, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 г. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями);

2. ст.203, ст..215, ст.,216, ст.228, ст.655, ст.662 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, з ТОВ "Полісад";

3. п.п. 7.4.1, 7.4.5, п.7.4. п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 41833 грн. в т.ч.

Червень 2009 р. - 35108 грн.,

Серпень 2009 р. - 6725 грн.,

Зменшено р.26 "залишка від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту" Декларації з податку на додану вартість за серпень 2009р. на суму 1215грн.

За наслідками розгляду акту перевірки, Лугинської МДПІ 13 березня 2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000212301.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на таке.

У відповідності до п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з фактичних обставин справи, на момент видачі податкових накладних позивач та ТОВ "Полісад" були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, а отже мали право складати податкові накладні.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що підприємством не порушувались вимоги п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», як це зазначається в висновку Акта.

Податковий кредит по операціям з ТОВ «Полісад» був сформований відповідно до вартості отриманих товаро - матеріальних цінностей, тобто згідно вимог п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством були отримані товаро - матеріальні цінності та податкові накладні від ТОВ «Полісад» і в повному обсязі перераховані кошти за отриманий товар чим дотримано положення п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд не погоджується з твердженням податкового органу, що ПрАТ «Кремнянський крохмальний завод» безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Полісад» по причині не встановлення факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Полісад» до контрагентів-покупців в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) видаткових накладних, актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в ході здійснення позапланової перевірки на виконання пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовими особами Лугинської МДПІ було надано запит від 29.03.12 року № 242 з проханням надати документи та завірені копії, які підтверджують фінансово - господарські відносини з ТОВ "Полісад" за період з 01.12.2008р. по 01.08.2010р.

На даний запит позивачем було надано відповідь за №14 від 05.04.2012р (вх. номер Луганської МДШ №74 від 09.04.2012р), де було зазначено, що бухгалтерські первинні документи подати не можливо, так як центральний офіс ПрАТ "Кремнянський крохмальний завод" знаходиться в м. Черкаси і при перевезенні бухгалтерської документації до центрального офісу частина документів було пошкоджено.

Лугинською МДПІ повторно листом від 24.07.2012р за №1878 повідомлено платника про порушення термінів відновлення зазначених документів та строки надання відповіді на запит Луганської МДШ з наданням відповідних пояснень в частині не надання документів по взаємовідносинах з ТОВ «Полісад» пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів.

На повторний запит податкового органу, платник надав відповідь від 07.08.2012р. №24, що оригінали первинних документів по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Полісад» на підприємстві відсутні по причині їх вилучення працівником відділу податкової міліції Коростенської ОДПІ згідно протоколу виїмки від 11.05.2012р. Для перевірки були надані копії вказаних документів, які підприємство самостійно зробило під час вилучення.

Відповідно до положень п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України встановлено, що -« У разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та і йшими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.»

Судом встановлено, що відповідачем здійснювались запити до ВПМ Коростенської ОДПІ, щодо отримання копій вилучених документів ( від 08.08.2012 року №2107/10/23-19, повторно 31.08.2012 року № 2348/10/23-19, однак не отримавши відповіді на запит та копії документів, відповідачем 17.08.2012 року був складений акт № 18/22-16/00383395 в якому зроблений висновок про не підтвердження позивачем формування податкового кредиту.

Листом від 04.092012 року № 2285/7/07-3 Начальник ВПМ Коростенської ОДПІ повідомив першого заступника Лугинської ОДПІ, що всі бухгалтерські документи вилучені працівниками ВПМ Коростенської ОДПІ по ПрАТ "Кремнянський крохмальний завод" направлені до прокуратури Лугинського району для приєднання їх до матеріалів кримінальної справи.

З огляду на положення ст. 85 Податкового кодексу України, на думку суду під час проведення перевірки відповідачем повинні були бути використані оригінали первинних документів, які були вилучені правоохоронними органами та належним чином завірені копії вилучених документів і висновки акту перевірки повинні були базуватись на оригіналах або належним чином завірених копіях первинних документів, а не на частині копій, які збереглися на підприємстві.

Крім вищенаведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було враховано положення ст. 102 Податкового кодексу України, а саме п. 102.1. яким встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.»

Як вбачається з матеріалів справи , перевірка була проведена по деклараціям з податку на додану вартість за період червень, липень, серпень 2009 року, акт перевірки датований 17.08.12 р. тобто на думку суду, контролюючим органом самостійно визначено суму грошових зобов'язань платника податків за червень та липень 2009 року з порушенням строків визначених ст. 102 Податкового кодексу України.

Крім того, суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Реальне настання правових наслідків за визначеною відповідачем нікчемною угодою, підтверджено тим, що за цією угодою контрагент ТОВ "Полісад" виконав повністю взяті на себе зобов'язання. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

Крім того, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ПАТ "Кремнянський крохмальний завод" та ТОВ «Полісад» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладеного договору є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що невірне трактування відповідачем норм Цивільного кодексу України, неврахування ним положень п.85.9, ст.85, п. 102.1, ст.102 Податкового Кодексу України призвело до прийняття протиправного та необгрунтованого податкового повідомлення - рішення, яке підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 86, 158 -163, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 13.09.2012 р. № 0000212301.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 20 лютого 2013 р.