Рішення № 29480569, 06.02.2013, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 117/6/13- ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Петрової Ю.В.

за участю: секретаря - Тріфонової С.О.

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про зменшення встановленого розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про зменшення розміру встановленого розміру аліментів, які стягуються з нього за рішенням Черноморського райсуду АР Крим від 02 серпня 2001 року на користь ОСОБА_3 на утримання сині ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і за рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 06 вересня 2012 року на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, до 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) і до повноліття дітей.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 02 серпня 2011 року з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 13 липня 2011 року. Крім того, за рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 06 вересня 2012 року з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 серпня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття, у зв'язку з чим загальний розмір стягнутих аліментів за двома рішеннями судів складає більш 50% встановленої законодавством норми, оскільки за рішенням суду від 02 вересня 2011 року з позивача стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 500 гривень, а 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (дитині повних 7 років) складає менш 500 гривень. Вказуючи, що на теперішній час позивач не працює, просить зменшити розмір стягнутих аліментів до 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) і до повноліття дітей.

У теперішньому судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього за рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 02 серпня 2011 року на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 300 гривень щомісячно.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, у судове засідання, призначене на 06 лютого 2013 року відповідач надала до суду письмові заперечення проти позову, з яких вбачається, що ОСОБА_3 з позовними вимогами про зменшення розміру стягнутих аліментів не погоджується у повному обсязі, та просила у їх задоволення відмовити, вказуючи на те, що спільний син сторін є інвалідом з дитинства, його медикаментозне лікування та реабілітація потребує значних матеріальних витрат, що було враховано Чорноморським райсудом при стягненні з ОСОБА_3 аліментів на утримання сина, а також судом при визначені розміру стягуваних аліментів враховано, що ОСОБА_3 є безробітним.

Зазначає, що позивач є працездатним, на обліку у центрі зайнятості як такий, що шукає роботу, не перебуває або як безробітний не зареєстрований, а тому, на її думку, відповідач має можливість надавати їй матеріальну допомогу в визначеному судом розмірі 500 гривень щомісячно.

Крім того, вважає, що рішення Совєтського райсуду АР Крим від 06 вересня 2012 року про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку та наступна вимога ОСОБА_2 у даній справі про зменшення розміру аліментів до 1/3 частки, не має бути враховано судом як доказ неплатоспроможності позивача, оскільки ОСОБА_2 проживає разом із спільною дочкою ОСОБА_5 та із відповідачкою ОСОБА_2 однією сім'єю, веде спільне господарство, шлюб між ними не розірваний, а подання позову про стягнення аліментів на дочку є способом зменшення аліментів на утримання сина.

За вказаних обставин вважає, що позивачем не надано доказів для зменшення розміру аліментів на дитину, як то передбачено ст. 192 СК України. У тому числі просила розглянути справу за її відсутністю.

За таких обставин, з урахуванням думки позивача та відповідачки ОСОБА_2 на підставі положень ст.ст. 158, 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідачки ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, вказуючи на те, що на теперішній час він не має можливості сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 500 гривень щомісячно, оскільки він має обов'язок по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_5, 2012 року народження, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, також зазначив, що він на теперішній час працює в ПАТ «Старокримський», і загальний розмір аліментів, які стягуються з нього за двома рішеннями суду складає більш 50% встановленої законом норми.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнала, при цьому вважала, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання сина ОСОБА_4 є завеликим, а тому має бути зменшеним, зазначаючи на ту обставину, що крім того, і вона та позивач у справі, який є її чоловіком та з яким вони спільно проживають, мають сумніви з приводу цільового витрачання ОСОБА_3 аліментів на утримання сина, не заперечувала ту обставину, що метою звернення до суду з приводу стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання спільної дочки ОСОБА_5 було саме подальше зменшення аліментів на утримання сина ОСОБА_4. При цьому, вказувала, що відповідачка ОСОБА_3 можливе отримує від держави матеріальну допомогу на утримання сина, оскільки він є інвалідом.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та у їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 02 серпня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 13 липня 2011 року (а.а. 7).

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 06 вересня 2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 серпня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести за допомогою належних та допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням положень ст.ст. 57 - 59 ЦПК України.

Всупереч зазначеним процесуальним нормам позивач не надав доказів на підтвердження того, що після стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частки (доходу) змінився його матеріальний або сімейний стан чи погіршилось здоров'я.

Крім того, при стягненні аліментів на користь ОСОБА_2 судом було враховано, що позивач у даній справі мав постійне місце роботи. До того ж, під час розгляду даної цивільної справи змінився матеріальний стан позивача ОСОБА_2, який на час подання до суду позовної заяви був безробітній, що у тому числі було покладено позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, а на теперішній час працює у ПАТ «Старокримський» та має постійний заробіток (а.с. 46).

При цьому, при стягненні з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_5, 2012 року народження, ОСОБА_2 не сповістив Совєтський райсуд АР Крим про наявність рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 02 серпня 2011 року, тобто факт наявності у нього обов'язку по сплаті аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 не досліджувався Совєтський райсудом АР Крим і при визначенні розміру стягуваних аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5, дана обставина судом не враховувалася, що не заперечувалося відповідачем у судовому засіданні.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Приписами ст. 1 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, у малолітнього сина позивача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, наявне захворювання, яке відповідає розділу І пункту 2 підпункту 2.1 «Переліку медичних показань, які дають право на одержання допомоги на дітей - інвалідів з дитинства у віці до 16 років», затвердженого МОЗ України від 05 грудня 1991 року № 175, що підтверджується медичним висновком № 21 на дитину (підлітка) - інваліда з дитинства у віці до 16 років від 27 жовтня 2010 року, який дійсний до 27 жовтня 2015 року (а.с. 29).

А тому, на думку суду, зменшення розміру стягуваних аліментів на його утримання, порушить права малолітнього сина позивача.

При цьому, судом не приймаються до уваги твердження відповідача ОСОБА_2 про можливе отримання відповідачкою ОСОБА_3 матеріальної допомоги на утримання сина-інваліда, оскільки наявність отримання цієї допомоги не позбавляє позивача ОСОБА_1 обов'язку щодо утримання малолітньої дитини.

Водночас судом не приймаються до уваги доводи відповідачки ОСОБА_2 щодо нецільового використання відповідачкою ОСОБА_3 аліментів на утримання сина, оскільки ці вимоги не є предметом даної цивільної справи, а відповідних вимог у встановленому законом порядку ОСОБА_1 заявлено не було, крім того, позивача не позбавлено право звернутися до відповідних органів опіки та піклування із заявою щодо цільового витрачання ОСОБА_3 аліментів.

Разом з тим, судом враховується та обставина, яка не заперечувалася сторонами у судовому засіданні, що позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 метою стягнення аліментів на утримання спільної дочки ОСОБА_5, 2012 року народження, було саме зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання сина ОСОБА_4, 2005 року народження.

На підставі викладеного у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про зменшення встановленого розміру аліментів слід відмовити у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі положень ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 229 гривень 40 копійок.

На підставі ст.ст. 180-182, 184, 192 ч.1 СК України, керуючись ст.ст. 5, 10, 14, 57, 81, 88, 208, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 229 (Двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок у Державний бюджет Совєтського району на р/р 31211206700290, одержувач: УДКСУ у Совєтському районі АРК, код ЄДРПОУ № 37590738, МФО 824026, банк отримувача - ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, призначення платежу: «Судовий збір, Код 22030001 Пункт 1.1».

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.В. Петрова