Рішення № 29477760, 14.02.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/16591/12

пр. № 2/759/863/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року

Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Морозова М.О.

при секретарях Олешко В.В., Кузнець Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1-ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування та встановлення факту проживання однією сім'єю,

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_1-ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_6, до якого входить ? двокімнатної квартири загальною площею 45, 70 кв. м за адресою: АДРЕСА_1; встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_6

При цьому, посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер відчім ОСОБА_1- ОСОБА_6 у віці 71 рік, після смерті якого заповіту не залишилось. Після смерті ОСОБА_6 залишилась спадщина у вигляді ? двокімнатної квартири НОМЕР_1 загальною площею 45, 70 кв. м за адресою: АДРЕСА_1. Право на спадкування після смерті ОСОБА_6 за правом представлення мають дві його племінниці: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Вказані особи повинні бути усунуті від права на спадкування за законом в зв'язку з тим, що ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік був у безпорадному стані, вони взагалі не спілкувались з ОСОБА_6, а допомогу покійному надавала ОСОБА_1, здійснюючи перекази з Канади, де вона на даний період часу мешкає. ОСОБА_1 має право на спадкування за законом, т.я. проживала спільно з спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім'єю більше 5 років.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позов підтримав.

Відповідачі позов не визнали, вважаючи його безпідставним, посилаючись на те, що до самої смерті ОСОБА_6 не потребував ні фізичної, ні матеріальної допомоги, не перебував у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво. ОСОБА_1 не проживала зі спадкодавцем однією сім'єю більше як 5 років до часу відкриття спадщини, знаходячись останні 15 років з 1998 р. разом з чоловіком на постійному місці проживання у Канаді, навіть не приїзджаючи на поховання як ОСОБА_6, так і своєї матері в 2006 р., а тому позивач не вела і сімейних відносин та господарства з покійним, й крім того, з померлим ОСОБА_1 мала погані відносини, т.я. ОСОБА_6 не вважав її членом своєї сім'ї.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнала з тих же підстав, що і її довірителі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, відповідачів, з'ясувавши обставини справи, заслухавши показання свідків, дослідивши та оглянувши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що ? частини квартири АДРЕСА_1 належали на праві приватної власності ОСОБА_6, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, і після його смерті сторонами по справі були подані заяви до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини та було заведено спадкову справу №715/12. Державною нотаріальною конторою свідоцтва про право власності на спадщину після смерті ОСОБА_6 не видавались.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Згідно ч.5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як роз'яснено в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов'язку щодо спадкодавця слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання ткою особою встановленого законом обов'язку. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд, дослідивши всі обставини справи, оцінивши зібрані та надані суду докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що не знайшло свого підтвердження обґрунтування представника позивача про правомірність позовних вимог.

У суду не має підстав задовольняти позовні вимоги, бо відповідачі по справі діяли законно, подаючи 10.08.2012 р. заяви до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та видачу свідоцтв про право на спадщину за законом. Представник позивача по справі не надав підтверджуючих доказів та не довів в ході слухання справи про потребу спадкодавця ОСОБА_6 в його утриманні та ухилення від надання допомоги спадкодавцеві відповідачами по справі, а також перебування ОСОБА_6 у безпорадному стані. Не було виявлено в судовому засіданні того, що ОСОБА_6 звертався до відповідачів по справі з проханнями про будь-яку допомогу.

Допитані заявлені з боку представника позивача свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які є родичами покійної дружини померлого ОСОБА_6-ОСОБА_10, пояснили суду, що бачили ОСОБА_6 завжди життєрадісним, який не скаржився на труднощі в побуті, не перебував у безпорадному стані.

Суд критично оцінює пояснення представника позивача щодо безпорадного стану ОСОБА_6 та потреби у сторонній допомозі, бо такі пояснення протирічать іншим доказам по справі, не узгоджуються з показаннями свідків по справі та письмовими документами.

Встановлено в ході розгляду справи, що ОСОБА_6 отримував пенсію, яка в декілька разів перевищує розмір мінімального прожиткового мінімуму, встановленого в країні, й розмір пенсії становив у нього від 4226, 54 грн. з квітня 2009 р. до 4705, 17 грн. у квітні 2012 р. (а.с. 52, 53).

ОСОБА_6 не мав заборгованості по квартплаті та комунальним послугам, що підтверджується довідкою Філії-801 РЕО-2 Святошинського р-ну м. Києва від 27.11.2012 р. (а.с.55).

Як вбачається з довідки ПРАТ «Укрстальконструкція» від 21.11.2012 р., ОСОБА_6 був самодостатньою людиною, приймав активну участь у житті колектива підприємства (а.с.24-35).

З боку подавача позову не представлено медичних документів у підтвердження перебування ОСОБА_6 у безпорадному стані, тяжкому фізичному стані або каліцтві й вони в матеріалах справи відсутні, тому суд діє відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України.

З записів, зроблених ОСОБА_6 у його зашиті, які були оглянуті в судовому засіданні та копії яких є в матеріалах справи, видно, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 існували добрі родинні відносини (а.с.39-42).

Критично суд оцінює і вимоги представника позивача про встановлення факту проживання ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_6 однією сім'єю.

Згідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Як роз'яснено в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

ОСОБА_1 поїхала з України в Канаду в 1998 р. і з цього часу не поверталась в Україну до м. Києва, в тому числі й на поховання спадкодавця у 2012 р., чого не заперечував у судовому засіданні й представник позивача. Сімейних відносин та спільного господарства ОСОБА_1 з померлим не вела весь цей період часу до смерті ОСОБА_6 (а.с.3, 6, 84, 86, 87).

Тому, коли позивач по справі не проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, не має правових підстав вважати, що ОСОБА_1 може бути спадкоємцем у четверту чергу після смерті спадкодавця ОСОБА_6

Таким чином, відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог представника позивача ОСОБА_1-ОСОБА_5, а доводи відповідачів та їх представника є обґрунтованими та заслуговуючими на увагу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1224, 1258, 1264, 1268, 1269, 1270, 1278 ЦК України, ст. 3 СК України, ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову представника ОСОБА_1-ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування та встановлення факту проживання однією сім'єю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя