Постанова № 29476547, 13.02.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа№ 5011-4/14901-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 13.02.2013 року

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року

у справі № 5011-4/14901-2012 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної

компанії «Нафтогаз України»

до державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна»

про стягнення 76 552,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року по справі № 5011-4/14901-2012 позов дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» про стягнення 76 552,10 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 55 400 грн. основного боргу, 8572,12 грн. пені, 3340, 78 грн. індексу інфляції, 9239,20 грн. три відсотки річних та 1609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 06.12.2012 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року по справі № 5011-4/14901-2012 змінити в частині стягнення з державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» суми інфляційних втрат у розмірі 1889,98 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну позивач вважає скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що винесення без порушення норм матеріального та процесуального права.

У судових засіданнях 28.01.2013 року та 13.02.2013 року представник державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення з відповідача 3340,78 грн. інфляційних втрат так, як останні розраховані не вірно та позивачем не було взято в розрахунковий період квітень 2012 року - жовтень 2012 року в період якого, мала місце не інфляція, а дефляція. Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції зробити перерахунок та стягнути інфляційні втрати у розмірі 1889,98 грн.

Представник дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у судових засіданнях 28.01.2013 року та 13.02.2013 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 06.12.2012 року, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник позивача зазначив, що період нарахування штрафних санкцій та період нарахування 3% річних та інфляційних втрат це право позивача.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

20.12.2010 року між Державним підприємством «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» та дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» було укладено договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/10-2293 ТЕ-17.

Згідно з п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 договору. Газ, що постачається за цим договором використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили між собою, що постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі 720 тис. куб.м., в тому числі по місяцях.

Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.1 договору встановлено строк поставки газу з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Згідно п. 7.3.1 договору за несвоєчасну оплату спожитого газу, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору, пеня нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язання за договором, відповідно до п.7.1 сторони несуть відповідальністю передбачену законами та цим договором.

На виконання умов договору, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, поставив відповідачу природний газ на суму 404084,58 грн. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково та сплатив позивачу лише 348 684,587 грн. в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість за поставлений природній газ по договору в розмірі 55 400 грн.

Так, у жовтні 2012 року ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» 55 400 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 8 572,12 грн. пені, 3 340,78 грн. індексу інфляції та 9 239,20 грн. 3% річних.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року по справі № 5011-4/14901-2012 позов дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» 76 552,10 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 55 400 грн. основного боргу, 8 572,12 грн. пені, 3 340,78 грн. індексу інфляції, 9 239,20 грн. три відсотки річних та 1609,50 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року у справі № 5011-4/14901-2012 необхідно змінити в частині стягнення інфляційних втрат.

У відповідності до ст. ст. 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно до 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за період з червня 2011 року по вересень 2011 року у розмірі 55400 грн. Зазначена заборгованість відповідає фактичним обставинам та підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню. Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідач не заперечує проти вказаної суми основного боргу.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 8 572,12 грн. пені, 3 340,78 грн. інфляційних втрат та 9 239,20 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 06/10-2293 ТЕ-17 від 20.12.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Згідно із положень статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня. Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, як вбачається з п. 7.3.1 договору, за несвоєчасну оплату спожитого газу, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку пені, судова колегія апеляційного господарського погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 8 572,12 грн. Розрахунок пені є обґрунтованим та арифметично вірним.

Що стосується стягнення судовим рішенням з відповідача 3 340,78 грн. інфляційних втрат та 9 239,20 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку 3% річних судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 239,20 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Проте, що стосується стягнутої судом першої інстанції суми інфляційних втрат - 3 340,78 грн. розрахованої позивачем за період з березня 2011 року по березень 2012 року судова колегія погодитися не може виходячи з наступного.

Колегія суддів звертає увагу на те, що частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений - підстави відсутні.

При розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач при подачі позову здійснив розрахунок інфляційних втрат за період з березня 2011 року по березень 2012 року та просив стягнути з відповідача 3 340,78 грн. При цьому, позивачем при розрахунку інфляційних втрат та місцевим господарським судом під час винесення рішення у справі помилково не було взято в розрахунковий період квітень 2012 року - жовтень 2012 року в який мала місце не інфляція, а дефляція.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку інфляційних втрат за період з березня 2011 року по - жовтень 2012 року, тобто за весь період прострочення виконання зобов'язань за спірним договором, судова колегія апеляційного господарського суду вважає що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1889,98 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та стягнув з відповідача на користь позивача 55 400 грн. основного боргу, 8 572,12 грн. пені та 9 239,20 грн. три відсотки річних. При цьому за розрахунком апеляційного господарського суду, розмір інфляційних втрат становить 1889,98 грн. Суд першої інстанції помилково розрахував інфляційні втрати без врахування періоду в який мала місце не інфляція, а дефляція. Судова колегія вважає за необхідне у цій частині змінити рішення суду та стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 1889,98 грн.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року по справі № 5011-4/14901-2012 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року у справі № 5011-4/14901-2012 - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року у справі № 5011-4/14901-2012 змінити в частині стягнення з державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 3340,78 грн. індексу інфляції.

Стягнути з Державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» (04075, м. Київ, Пуща-Водиця, 14-та лінія, код ЄДРПОУ 05907147) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 1889,98 грн. інфляційних втрат.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2012 року у справі № 5011-4/14901-2012 залишити без змін.

3. Стягнути з дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» (04075, м. Київ, Пуща-Водиця, 14-та лінія, код ЄДРПОУ 05907147) 804,75 грн. судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідних наказів доручити господарському міста Києва.

5. Матеріали справи № 5011-4/14901-2012 повернути до господарського міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 18.02.2013 року