Рішення № 29476461, 05.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.13 р. Справа № 5006/13/120/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма «Зерноград», Донецька обл., Волноваський район, м. Волноваха

про: стягнення 382464грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Дороганя О.М. (за довіреністю б/н від 03.10.2012р.);

від відповідача: Кузьмін Є.О. (за довіреністю б/н від 25.12.2012р.)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма «Зерноград», Донецька обл., Волноваський район, м. Волноваха про стягнення 382464грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за видатковими накладними здійснив поставку товару відповідачу, однак отримана продукція не була оплачена, внаслідок чого утворилася заборгованість.

На вимогу суду позивач через канцелярію суду 02.01.2013р. надав клопотання № 25/2012/1 від 25.12.2012р., яким повідомив суд, що за результатами розгляду справи № 5006/6/61/2012 про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 382464грн.00коп. за товар, поставлений за договором купівлі-продажу № 7 від 02.04.2011р., господарським судом договір купівлі-продажу № 7 від 02.04.2011р. визнано недійсним. Однак позивач вважає, що факт поставки товару визнаний відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, встановлений судом апеляційної інстанції.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у наданому через канцелярію суду 04.02.2013р. відзиві на позовну заяву. Посилається на те, що оскільки Донецьким апеляційним господарським судом у постанові від 22.08.2012р. по справі № 5006/6/61/2012 встановлено, що відповідач не набув право власності на товар і позивачем не доведено заборгованість в сумі 382464грн.00коп. за договором № 7 від 02.04.2011р., то відповідно до ст. 35 ГПК України вказані факти не потребують повторного доведення у справі № 5006/13/120/2012. На підтвердження своєї позиції відповідач для приєднання до матеріалів справи надав завірені копії позовної заяви ТОВ «Технік Енерджі» до ТОВ сільськогосподарської фірми «Зерноград» про стягнення основного боргу в розмірі 382464грн.00коп. та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу № 7 від 02.04.2011р., рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2012р. по справі № 5006/6/61/2012, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2012р. по справі № 5006/6/61/2012, ухвали Вищого господарського суду України від 21.11.2012р по справі 5006/6/61/2012.

04.02.2013р. відповідач надав суду також письмові пояснення № 10 від 31.01.2013р. за підписом директора ТОВ сільськогосподарська фірма «Зерноград», відповідно до яких у спірний період будь-які інші договори купівлі-продажу, крім договору № 7 від 02.04.2011р., між сторонами у письмовій формі не укладалось, видаткові накладні № СЛ/12-0048 від 18.04.2011р. та № СЛ/12-0055 від 21.04.2011р. заповнені невідомою особою без згоди директора ТОВ СФ «Зерноград» та без його відома.

В судовому засіданні 05.02.2013р. сторони підтримали позиції, викладені письмово, повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

За змістом позову позивач посилається на те, що за видатковими накладними здійснив поставку товару відповідачу загальною вартістю 382464грн.00коп., проте отримавши товар відповідач взагалі не здійснив його оплату, в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 382464грн.00коп., яка і заявлена до стягнення.

В підтвердження заявлених вимог позивач надав суду видаткові накладні № СЛ/12-0048 від 18.04.2011р. та № СЛ/12-0055 від 21.04.2011р., довіреності серія № 28 від 18.04.2011р. та серія № 032 від 21.04.2011р. на отримання матеріальних цінностей, податкові накладні.

Вимогою № 31/2012/1 від 31.10.2012р., яка була надіслана 31.10.2012р., позивач, керуючись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, просив відповідача погасити заборгованість у сумі 382464грн.00коп.

Відповідачем оплата за поставлений товар здійснена не була, внаслідок чого позивач звернувся до господарського суду із відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Тобто, підставою позову є фактичні обставини, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 382464грн.00коп.

Позивач звернувся з позовом до суду на підставі фактичних правовідносин купівлі-продажу між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі» та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма «Зерноград», які виникли з поставки товару за видатковими накладними № СЛ/12-0048 від 18.04.2011р. та № СЛ/12-0055 від 21.04.2011р.

Як вже зазначалося, відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2012р. по справі № 5006/6/61/2012 встановлено, що відповідач не набув право власності на товар і позивачем не доведено наявність заборгованості за договором № 7 від 02.04.2011р., у зв'язку з чим ці факти відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують повторного доказування.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги у зв'язку з наступним:

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В матеріалах справи є рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2012р. по справі № 5006/6/61/2012, в якій аналогічні вимоги були предметом спору. Даним рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за товар згідно видаткових накладних № СЛ/12-0048 від 18.04.2011р. та № СЛ/12-0055 від 21.04.2011р. по причині недоведеності того, що позивач набув право власності на поставлений товар саме за договором купівлі-продажу № 7 від 02.04.2011р. через визнання судом вказаного договору недійсним. Дане рішення ТОВ "Технік Енерджі" м. Київ оскаржувалося в апеляційному порядку, відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2012р. рішення від 03.07.2012р. по справі № 5006/6/61/2012 змінено, доповнивши його резолютивну частину наступним абзацом: визнати недійсним договір №7 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 02.04.2011р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми "Зерноград". В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2012р. у справі №5006/6/61/2012 залишено без змін. Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2012р. відмовлено у прийнятті касаційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2012р. у справі № 5006/6/61/2012. Завірені копії вказаного рішення, постанови та ухвали міститься в матеріалах справи.

Отже, у даному випадку суд відмовив у стягненні суми боргу з відповідача на користь позивача не тому, що сам факт поставки товару відповідачу не доведений, а через недоведеність того, що постачання товару за накладними № СЛ/12-0048 від 18.04.2011р., № СЛ/12-0055 від 21.04.2011р. здійснено за договором купівлі-продажу № 7 від 02.04.2011р., саме на підставі якого була заявлена заборгованість до стягнення в межах справи №5006/6/61/2012.

В даному позові не вказаний конкретний договір (його номер та дата), підставою позову по справі 5006/13/120/2012 є конкретні видаткові накладні. В даному випадку позивач обґрунтовує позов не на письмовому договорі в формі єдиного документа, а на усній домовленості між сторонами, яка підтверджена певними діями, первісними документами.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода" розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми. Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити. Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов'язань і тому вони порушують правові наслідки.

Відповідно з нормами ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступають накладні (первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту -здійснення господарської операції).

Частина 2 ст.9 зазначеного Закону визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарський судом встановлено, що позивачем на підставі домовленості з відповідачем поставлений, а відповідачем по видатковим накладним № СЛ/12-0048 від 18.04.2011р. та № СЛ/12-0055 від 21.04.2011р. отриманий товар на загальну суму 382464грн.00коп.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар та його вартість. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням фактів передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідно до письмових пояснень № 10 від 31.01.2013р. за підписом директора ТОВ сільськогосподарська фірма «Зерноград», наданих через канцелярію суду 04.02.2013р., факт отримання товару за вищевказаними видатковими накладними та вартість поставленого товару відповідачем не спростовуються. Директор товариства вказує лише на те, що накладні заповнені невідомою особою без згоди та відома директора ТОВ СФ «Зерноград», проте будь-яких належних доказів у підтвердження своїх доводів відповідачем не надано.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться довіреності серії № 032 від 21.04.2011р. та серії № 28 від 18.04.2011р., видані ТОВ СФ «Зерноград» уповноваженій особі задля надання повноважень на отримання матеріальних цінностей від позивача, форма вказаних довіреностей відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99.

Підпис представника відповідача про отримання товару на спірних накладних, довіреностях на отримання матеріалах цінностей скріплений печаткою відповідача як юридичної особи.

Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об'єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами "1", "2" і т.д., а також прості круглі печатки та різні штампи. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об'єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об'єднань зобов'язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, позивач до суду не надав.

При цьому слід відзначити, що відповідно до змісту наданої самим відповідачем для приєднання до матеріалів справи засвідченої копії рішення від 03.07.2012р. по справі № 5006/6/61/2012, у якій позивач в обґрунтування своїх вимог посилався в тому числі на видаткові накладні № СЛ/12-0048 від 18.04.2011р. та № СЛ/12-0055 від 21.04.2011р., а саме описової частині вказаного рішення відображено, що «як пояснив представник відповідача отримана продукція знаходиться у нього на зберіганні, про що свідчить складська довідка щодо обігових засобів, які знаходяться на балансі ТОВ ССФ» Зерноград».

Доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого товару матеріали справи не містять.

Таким чином, сторонами у спрощений спосіб укладена угода щодо купівлі-продажу товару, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а саме: позивач поставляє відповідачу конкретний товар, а останній приймає його та оплачує, тому ця угода (домовленість) породжує для сторін права та обов'язки та підлягає належному виконанню сторонами.

На підставі викладеного, факт здійснення позивачем правочину з поставки відповідачу товару та факт здійснення відповідачем правочину з прийняття цього товару від позивача на загальну суму 382464грн.00коп. підтверджується видатковими накладними № СЛ/12-0048 від 18.04.2011р. та № СЛ/12-0055 від 21.04.2011р., які підтверджують факт укладання сторонами письмових правочинів.

Отже, між сторонами відбулися фактичні правовідносини з купівлі-продажу за видатковими накладними і відповідно у відповідача виникли зобов'язання з оплати отриманого товару.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів узгодження сторонами строку або терміну оплати поставленого товару, в розумінні ст.ст. 251-252 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять.

Позивачем в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України 31.10.2012р. на адресу відповідача 31.10.2012р. направлено вимогу № 31/2012/1 від 31.10.2012р. про оплату боргу в розмірі 383464грн.00коп., про що свідчить квитанція пошти та повідомлення про вручення поштового відправлення, копії яких наявні в матеріалах справи.

З урахуванням нормативних строків щодо пересилання поштової кореспонденції відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" (між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4) відповідач повинен був отримати претензію в період з 31.10.2012р. по 04.11.2012р.

На підставі викладеного, відповідач повинен був оплатити отриманий товар протягом 7 днів з дня отримання вимоги, тобто до 11.11.2012р. що ним не зроблено, отже 12.11.2012р. строк оплати для відповідача вже наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що докази сплати суми заборгованості суду в розмірі 382464грн.00коп. суду не представлені, поставка товару на вказану суму підтверджується матеріалами справи, господарський суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

При поданні позовної заяви позивач вимагав стягнути з відповідача витрати на сплату послуг адвоката в сумі 11600грн.00коп. Будь-якого розрахунку при цьому позивач не надав.

В обґрунтування витрат на оплату послуги адвоката позивач посилався на договір про надання адвокатських (правових) послуг № 28/2012 від 26.11.2012р., свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №3280 від 24.04.2008р., платіжне доручення № 414 від 10.12.2012р., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських (правових) послуг від 14.12.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Бонтлаб Василем Васильовичем (виконавець) підтверджуються письмовим договором про надання адвокатських (правових) послуг № 28/2012 від 26.11.2012р., відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику комплекс адвокатських послуг щодо аналізу правовідносин між замовником та ТОВ СФ «Зергоград» (код ЄДРПОУ 36092159) далі - боржник, які виникли на підставі видаткової накладної № СЛ/12-0048 від 18.04.2011р. на суму 127488грн.00коп. та видаткової накладної № СЛ/12-0055 від 21.04.2011р. на суму 254976грн.00коп., що включає в себе:

- надання консультацій з приводу стягнення із ТОВ СФ «Зерноград» заборгованості у розмірі 382464грн.00коп.;

- підготовки, написання та відправлення на адресу боржника від імені замовника позовної заяви про стягнення заборгованості;

- підготовки та подання від імені замовника до господарського суду Донецької області позовної заяви про стягнення заборгованості;

- виконання всіх процесуальних дій (виконання ухвал суду, надання документів, пояснень, уточнень, розрахунків), які необхідні для винесення рішення господарського суду з приводу стягнення з боржника заборгованості та штрафних санкцій.

Відповідно до п. 1.2 договору послуги за цим договором вважаються наданими після виконання виконавцем всіх процесуальних дій передбачених господарським процесуальним кодексом України (підготовки, написання та відправлення на адресу боржника вимоги про сплату боргу, у необхідних випадках написання та направлення, підготовка позовної заяви до господарського суду, прийняттям судом рішення по даній судовій справі.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили обсяг завдань та юридичних послуг, які повинен надати адвокат, а саме виконавець зобов'язаний надавати замовникові комплекс правових послуг щодо судового урегулювання майнового спору із ТОВ СФ «Зерноград»: розробити план дій щодо стягнення із ТОВ СФ «Зерно град» заборгованості; надавати усні та письмові консультації, правові висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності замовника, пов'язаної із даним спором; здійснювати аналіз та дослідження переданих матеріалів (документів), що стосуються спірним договором; організувати, підготовити та провести позовну роботу з матеріалами, що були надані замовником з приводу майнового спору із ТОВ СФ «Зерноград»; надіслати копію позовної заяви та доданих до неї документів ТОВ СФ «Зерноград»; підготувати позовну заяву, у відповідності до вимог ст. 54-57 ГПК України, з необхідними додатками до ТОВ СФ «Зерноград», для подачі її до господарського суду Донецької області (наручно або поштою); усно та/або письмово повідомити замовника про дату подання позовної заяви і дату судового засідання по справі.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість виконання передбачених цим договором комплексу правових послуг визначається в розмірі 11600грн.00коп. без ПДВ.

Згідно із п. 3.2 договору оплата за надані правові послуги згідно даного договору, проводиться наступним чином: 100% від суми, вказаною в п. 3.1 договору, замовник повинен сплатити виконавцю протягом 5 календарних днів з моменту підписання даного договору.

Позивач відповідно до платіжного доручення № 414 від 10.12.2012р. перерахував адвокату за договором № 28/2012 від 26.11.2012р. про надання адвокатських послуг суму в розмірі 11600грн.00коп.

Позивачем та адвокатом 14.12.2012р. складений акт приймання-передачі виконаних робіт за вказаним договором, яким встановили відсутність претензій один до одного.

За змістом ст. 44 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати послуг адвоката відносяться до складу судових витрат, які підлягають розподілу у загальному порядку, встановленому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

До факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплати послуг адвокатів, маж враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно угоди укладеної між позивачем та адвокатом Бонтлаб В.В. № 28/2012 від 26.11.2012р., за підписом останнього поданий позов, клопотання №25/2012/1 від 25.12.2012р. Інших доказів на підтвердження зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи, а також скільки часу він затратив на її підготовку суду не надано.

Приймаючи до уваги викладене, а також відсутність доказів, що підтверджують розумність проведених позивачем зазначених витрат (а також відсутність їх розрахунку взагалі), незначну складність розглядуваних в межах справи 5006/13/120/2012 правовідносин (стягнення лише суми боргу, а не штрафних санкцій як зазначено в договорі), незначну кількість судових засідань, відсутність адвоката в судових засіданнях, розумну необхідність судових витрат для даної справи, суд дійшов висновку, що належна до компенсації відповідачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 5800грн.00коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 181 Господарського кодексу України ст.ст. 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма «Зерноград», Донецька обл., Волноваський район, м. Волноваха про стягнення 382464грн.00коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма «Зерноград» (юридична адреса: 85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Радянська, будинок 51, код ЄДРПОУ 36092159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (юридична адреса: 03038, м. Київ, Голосіївський район, вул. Ямська, будинок 28А, код ЄДРПОУ 35076670) суму основного боргу в розмірі 382464грн.00коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 7650грн.00коп. та витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 5800грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 05.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення підписано 11.02.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.