Постанова № 29474428, 04.02.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

10:40 год.

04 лютого 2013 року справа № 2а-3273/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Шушняєва Р.М.,

представників відповідача: Іващенко А.В., Чернеги С.В.,

прокурора: Дзюбан О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Бандурський олійноекстракційний завод", вул. Центральна, 40, с. Бандурка, Первомайський район, Миколаївська область, 55247

доПервомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС, вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213

проскасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.10 р. № 0000362301/0, від 02.09.10 р. № 0000362301/1, від 04.10.10 р. № 0000362301/2 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2010 р. № 0000362301/0, від 2 вересня 2010 р. № 0000362301/1, від 4 жовтня 2010 р. № 0000362301/2, прийняті Первомайською ОДПІ Миколаївської області ДПС, скасувати.

3. Відшкодувати ТОВ "Бандурський олійноекстракційний завод" судовий збір в сумі 2146,0 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Первомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10:40 год.

04 лютого 2013 року справа № 2а-3273/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Шушняєва Р.М.,

представників відповідача: Іващенко А.В., Чернеги С.В.,

прокурора: Дзюбан О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Бандурський олійноекстракційний завод", вул. Центральна, 40, с. Бандурка, Первомайський район, Миколаївська область, 55247

доПервомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС, вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213

проскасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.10 р. № 0000362301/0, від 02.09.10 р. № 0000362301/1, від 04.10.10 р. № 0000362301/2В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Бандурський олійноекстракційний завод" (далі - позивач, Підприємство) до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби (т. 1 а. с. 140-141) (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2010 р. № 0000362301/0, від 2 вересня 2010 р. № 0000362301/1 і від 4 жовтня 2010 р. 0000362301/2, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 1749506,48 грн.

Як зазначає позивач, він не несе відповідальності за дії або бездіяльність інших платників податків, які не сплатили ПДВ до бюджету, в той час як ним виконані всі встановлені податковим законодавством передумови для отримання бюджетного відшкодування: придбані послуги, в ціні яких сплачено ПДВ, від генерального підрядника отримані податкові накладні, які відповідають вимогам законодавства і є підставою для нарахування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення (т. 1 а. с. 96-101), які за своїм змістом повторюють акт перевірки позивача, в яких вказав на часткове підтвердження виконаних робіт відповідними актами. Також послався на встановлення фактів господарських взаємовідносин генерального підрядника позивача - ТОВ "Будівельне управління-77" із суб'єктами господарювання, в ланцюгу постачальників яких маються підприємства, які, на думку відповідача, не могли виконувати будівельні роботи.

На підставі повідомлення про вступ прокурора у справу (т. 1 а. с. 88) в розгляді адміністративної справи взяв участь прокурор, який підтримав заперечення відповідача і просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши подані сторонами письмові докази, судом встановлені наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

В серпні 2010 р. ОДПІ провела невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 р., під час відображення операцій з ТОВ "Будівельне управління-77". Результати перевірки оформлені актом від 11 серпня 2010 р. № 1436/07/32390305 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 7-18).

Як зазначено у висновку акту перевірки, позивачем порушено ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини в охопленому перевіркою періоді, в результаті чого Підприємством завищено податковий кредит за жовтень 2009 р. на суму 1749506,48 грн. і, відповідно, завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в листопаді 2009 р. на 1749506,48 грн.

На підставі акту перевірки 12 серпня 2010 р. ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000362301/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 1749506,48 грн. (т. 1 а. с. 19).

На погодившись із правомірністю рішення, позивач скористався порядком апеляційного узгодження податкового зобов'язання, передбаченого ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". За наслідками розгляду скарг позивача, ОДПІ та Державна податкова адміністрація у Миколаївській області прийняли рішення, якими відмовили в задоволенні скарг позивача, а податкове повідомлення-рішення залишили без змін (т. 1 а. с. 20-32, 34-42).

Також, за наслідками розгляду скарг позивача ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 2 вересня 2010 р. № 0000362301/1 і від 4 жовтня 2010 р. № 0000362301/2, аналогічні первинному рішенню від 12 серпня 2010 р. (т. 1. а. с. 33, 43).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 29 липня 2009 р. позивач уклав договір генерального підряду № 77 із ТОВ "Будівельне управління-77" (т. 1 а. с. 46-57).

Відповідно до п. 2.1. цього договору, його предметом є виконання генеральним підрядником - ТОВ "Будівельне управління-77", власними силами і засобами робіт по будівництву Бандурського олійноекстракційного заводу. Ціна договору складає 3205566,0 грн., в тому числі 20% ПДВ (п. 4.1. договору).

В матеріалах справи маються дозволи і сертифікати відповідності, видані ТОВ "Будівельне управління-77" Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, архітектурно-технічні паспорти на окремі об'єкти, які входять до складу цілісного майнового комплексу Бандурського олійноекстракційного заводу, а також акти готовності об'єкта до експлуатації, відповідно до яких об'єкт закінчений будівництвом (т. 1 а. с. 188-247, т. 2 а. с. 1-250, т. 3 а. с. 1-18).

27 жовтня 2010 р. виконавчим комітетом Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області позивачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації того ж дня прийнято рішення про державну реєстрацію прав позивача на це майно (т. 1 а. с. 81-84).

Як свідчать платіжні доручення, позивач повністю сплатив договірну ціну (т. 3 а. с. 50-87) і на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Будівельне управління-77", сформував податковий кредит (т. 3 а. с. 88-128).

Відповідач зазначає, що сума ПДВ, яка була включена позивачем до податкового кредиту в жовтні 2009 р. складає 3711937,0 грн., тоді як сума ПДВ, підтверджена актами виконаних робіт, складає тільки 1962430,52 грн., різниця, тобто сума ПДВ, яка не підтверджена актами виконаних робіт, дорівнює 1749506,48 грн. (3711937-1962430,52=1749506,48). Саме на цю суму ПДВ відповідач зменшив позивачу бюджетне відшкодування.

Як пояснив представник позивача, дійсно, на час перевірки, деякі з актів виконаних робіт не були складені, що було обумовлено триванням будівельних робіт, але в наступному такі акти позивач отримав і їх копії надав суду (т. 3 а. с. 151-170).

Крім того, на думку суду, акти виконаних робіт, які підтверджують тільки виконання проміжних будівельних робіт, не мають визначального значення в спорі сторін, оскільки позивач і генеральний підрядник підписали кінцеві акти готовності всього об'єкта до експлуатації і позивач зареєстрував право власності на нерухоме майно.

В іншій частині заперечення СДПІ ґрунтується виключно на тому, що підприємства, які залучались генеральним підрядником - ТОВ "Будівельне управління-77" для виконання окремих робіт, не мають організаційно-технічних можливостей для виконання будівельних робіт.

З цього приводу суд зазначає наступне. Договірні відносини пов'язують позивача виключно із ТОВ "Будівельне управління-77". Залучення інших суб'єктів до виконання робіт здійснювалось за ініціативою ТОВ "Будівельне управління-77", на підставі ст. 838 ч. 1 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Суд вважає, що ОДПІ не має права перекладати на позивача відповідальність за невиконання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Стаття ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.1. Закону України "Про податок на додану вартість" і ст. 9 ч. 1, 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлюють вимоги до реквізитів податкової накладної (первинного документа).

На час перевірки, позивач мав всі податкові накладні, які повною мірою відповідають вимогам законодавства і ця обставина відповідачем не заперечується.

За правилами ст. 7 п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні за своїм змістом норми містить ст. 198 п. 198.1. пп. "а", п. 198.2. Податкового кодексу України (далі - ПК України), який визначає підстави бюджетного відшкодування ПДВ на теперішній час.

Також варто зауважити, що за замістом як Закону України "Про податок на додану вартість", так і ПК України, єдиною умовою бюджетного відшкодування ПДВ, є сплата саме позивачем ПДВ і наявність у нього податкової накладної. Названими нормативними актами таке відшкодування не ставиться в залежність від сплати цього податку контрагентами позивача або постачальниками цих контрагентів. Протилежний висновок фактично означатиме, що право платника податку на формування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування ПДВ, залежить не від виконання ним вимог податкового законодавства, а від добросовісності дій інших платників податків, з якими отримувач відшкодування може і не мати договірних взаємовідносин і про яких такий отримувач може бути взагалі не обізнаний.

Суд звертає увагу і на наступні обставини.

В матеріалах справи мається довідка, складена за наслідками перевірки ТОВ "Будівельне управління-77" з питань взаємовідносин із позивачем за жовтень 2009 р., тобто саме за спірний період (т. 1 а. с. 108-116). Як слідує з цієї довідки, основним видом діяльності ТОВ "Будівельне управління-77" є загальне будівництво будівель, товариство має діючу ліцензію на такий вид робіт. У висновку довідки зазначено, що перевіркою не встановлено розбіжностей між відомостями позивача і ТОВ "Будівельне управління-77".

Також, у справі маються довідки, складені за наслідками перевірок субпідрядників генерального підрядника: ТОВ НВП "Агроюгкооперація" і ТОВ БВФ "Трансспецбуд", в яких також зазначено про відображення в податковому і бухгалтерському обліку господарських операцій із ТОВ "Будівельне управління-77" (т. 1 а. с. 105-107, 126-130).

Крім цього, відповідач додав до своїх заперечень довідки щодо результатів перевірок постачальників вищенаведених субпідрядників: ПВКП "Будшлях" (постачальник ТОВ БВФ "Трансспецбуд"), ТОВ "Оріс" (постачальник ПВКП "Будшлях"), ТОВ ВКФ "Переспектива-М" (постачальник ТОВ НВП "Агроюгкооперація"), в яких також зазначено, що податковими інспекторами не виявлено розбіжностей між відомостями субпідрядників і цими підприємствами (т. 1 а. с. 117-119, 122-124, 131-133).

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки, складений щодо ТОВ НВП "Агроюгкооперація", а також акти про неможливість проведення перевірки ТОВ "Конкорд-ЛТД" (постачальник ТОВ "Оріс") і ТОВ "БК Рубікон" (постачальник ТОВ "Будівельне управління-77") (т. 1 а. с. 103-104, 120-121, 125) суд не може прийняти до уваги, оскільки неможливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, не може беззаперечно доводити порушення позивачем податкового законодавства.

Таким чином, підсумовуючи аналіз наданих відповідачем доказів, на яких ґрунтуються його заперечення, суд відзначає, що відносно генерального підрядника - ТОВ "Будівельне управління-77" складено довідку, яка засвідчує відсутність розбіжностей між податковими даними Підприємства і генерального підрядника за спірний період. Такі ж довідки складені і відносно двох субпідрядників: ТОВ НВП "Агроюгкооперація" і ТОВ БВФ "Трансспецбуд", а інші суб'єкти господарювання (ПВКП "Будшлях", ТОВ "Оріс", ТОВ ВКФ "Переспектива-М", ТОВ "Конкорд-ЛТД"), є контрагентами субпідрядників і несуть відповідальність виключно перед останніми.

Отже, з 9 наданих ОДПІ матеріалів перевірок, по 6 підприємствах складені довідки, які засвідчують відсутність порушень, а по 3 - акти про неможливість проведення перевірки, які не є доказами, на яких можуть ґрунтуватись висновки про завищення позивачем податкового кредиту.

Статтею 61 ч. 2 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності. Якщо ОДПІ встановила факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів у ланцюгу, негативні наслідки у вигляді визначення податкових зобов'язань повинні наставити саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином, а тому ОДПІ не може пов'язувати право позивача на податковий кредит і бюджетне відшкодування з виконанням або невиконанням іншими платниками податків своїх зобов'язань перед бюджетом. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку обізнаності позивача про факт ненадходження до бюджету ПДВ від своїх контрагентів або постачальників у ланцюгу, він не має встановлених законодавством повноважень для того щоб впливати на сплату податків такими суб'єктами господарювання.

Як визначено ст. 8 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

22 січня 2009 р. Європейським Судом з прав людини була розглянута справа "Булвес" АД проти Болгарії".

У п. п. 69-71 рішення в цій справі зазначено: "Суд окремо зазначає, що компанія заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов'язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов'язання з подання звітності з ПДВ постачальник.

І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватись між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії".

У справі "Інтерсплав проти України", Суд, в п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.".

З наведених прикладів рішень Європейського Суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Суд виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Суду, порушує права такого платника податків.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що заперечення ОДПІ не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 001185 від 14 червня 2012 р. (т. 1 а. с. 2), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 2146,0 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення від 12 серпня 2010 р. № 0000362301/0, від 2 вересня 2010 р. № 0000362301/1, від 4 жовтня 2010 р. № 0000362301/2, прийняті Первомайською ОДПІ Миколаївської області ДПС, скасувати.

3. Відшкодувати ТОВ "Бандурський олійноекстракційний завод" судовий збір в сумі 2146,0 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку Первомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

6 лютого 2013 р.

Суддя А. О. Мороз