Постанова № 29474376, 19.02.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р.Справа № 5017/3200/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головей В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Рябіженко І.В. (за довіреністю);

від відповідача - ОСОБА_2 (паспорт);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 09.01.2013р.

по справі №5017/3200/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 144310,63 грн.

В судовому засіданні 19.02.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Публічного акціонерного товариства „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт" (далі - ПАТ „Гемопласт", позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, відповідач) про стягнення вартості отриманих за умовами договору постачання №293 від 29.12.2005р. (далі - договір) у власність в 2006-2008р.р., але неоплачених на момент подачі позову товарів народного споживання на загальну суму 144310,63грн.

Відповідач проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а також просив застосувати строк позовної давності на підставі ч.1 ст.261 ЦК України, ст.257 ЦК України та ч.4 ст. 267 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.01.2013р. позов ПАТ „Гемопласт" задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 137985,45 грн. та судовий збір 2759,71 грн.

Рішення суду вмотивоване з посиланням на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 626, 629, 712 ЦК України та ст.ст. 173, 193 ГК України. Місцевий суд вважає, що дійсно є наявність порушень умов договору щодо оплати за товар з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором складають 137985,45 грн. та вважає вимоги обґрунтованими.

Крім цього, місцевий суд відмовив відповідачу у задоволенні застосування строку позовної давності.

Так, ч. 1 та ч. 3 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, на підставі акту звірки взаєморозрахунків станом на 06.08.2010р. відповідач визнав вимоги в сумі 144310,63грн., а отже, перебіг позовної давності переривається та починається заново з 06.08.2010р.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ФОП ОСОБА_2 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, оскільки воно є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків перебіг позовної давності переривається та починається заново з 06.08.2010р. Вважає, що зазначений акт є документом по якому бухгалтерії підприємств звірили бухгалтерський облік операцій, та не являються визнанням зобов'язань ФОП ОСОБА_2 перед ПАТ „Гемопласт".

Відповідач вважає, що останній строк за накладними, що є предметом розгляду, настав 14.02.2007р. (видаткова накладна №517), а отже, перебіг позовної давності починається з 14.02.2007р.

Крім цього, місцевим судом, всупереч ст..81 та п.3 ст.84 ГПК України, не були належним чином вивчені всі докази по справі, а саме, додаткові уточнення вих.№01/4568 від 09.01.2013р.

14.02.2013р. до суду апеляційної інстанції від ПАТ „Гемопласт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти скарги заперечує, просить в задоволенні скарги відмовити, а рішення місцевого суду від 09.01.2013р. залишити без змін.

В судовому засіданні 19.02.2013р. відповідач надав усні пояснення, повністю підтримує вимоги апеляційної скарги, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, представник позивача надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, з підстав викладених у відзиві, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2005р. між ПАТ „Гемопласт" та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір.

Відповідно до умов названого договору, ПАТ „Гемопласт" зобов'язалось виконувати на адресу відповідача поставки товарів народного споживання, а ФОП ОСОБА_2 зобов'язався приймати дану продукцію і сплачувати її вартість на умовах, зазначених в цьому договорі.

Так, відповідно до п. 11.1 договору, строк дії цього договору був встановлений сторонами до 31.12.2006р.

При цьому, після закінчення зазначеного терміну його дії, в період 2007-2009р.р. позивач проводив поставки відповідачу товарів народного споживання на умовах, встановлених вище зазначеним договором постачання, а відповідач проводив оплату цих товарів на умовах передоплати або відстрочки платежу на строк 30 календарних днів з моменту отримання товару на складі позивача (п.3.1 договору).

Таким чином, позивачем в 2006 - 2008р.р. були поставлені відповідачу товари народного споживання на загальну суму 350 252,99 грн., вартість яких, всупереч вищезазначеним умовам договору постачання, відповідачем оплачена частково.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між ПАТ „Гемопласт" та ФОП ОСОБА_2, підписаним обома сторонами, станом на 06.08.2010р. відповідач мав перед позивачем визнану ним непогашену заборгованість по сплаті отриманого у власність товару в розмірі 144 310,63 грн.

Отже, позивачем у відповідності до умов договору зобов'язання, щодо передачі товару були виконанні належним чином тоді як ФОП ОСОБА_2 всупереч умовам договору та діючому законодавству України, оплату за товар здійснив частково.

З урахуванням викладеного, сума боргу за договором постачання № 293 від 29.12.05р. складає 144310,63 грн.

Статтею173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Так, згідно ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525 - 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов договору та норм діючого законодавства, з урахуванням акту звірки, який підписано сторонами та засвідчено печатками станом на 06.08.2010р., судова колегія вважає висновки місцевого суду правомірними щодо наявності заборгованості перед позивачем на суму 137 985,45 грн., оскільки сума боргу у розмірі 6325,18 грн. не підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 264 ЦК України, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Так, колегія суддів зазначає, що місцевий суд достеменно дослідив доводи скаржника щодо перебігу строків позовної давності.

Отже, на підставі акту звірки взаєморозрахунків відповідач визнав вимоги в сумі 144310,63грн., а отже, перебіг позовної давності переривається та починається заново з 06.08.2010р. При цьому було враховано, що при прийняті рішення акт є документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 09.01.2013р. по справі №5017/3200/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.02.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.