Ухвала суду № 29473188, 13.02.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/4680/2012 р.

Провадження № 22ц/779/402/2013 р.

Категорія 48

Головуючий у І інстанції Максимчин Ю.Д.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Шишка А.І., Пнівчук О.В.,

секретаря Лисак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 17 вересня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

В березні 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина в розмірі 800 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що за час перебування в зареєстрованому шлюбі з відповідачем протягом 1993-1997 років у них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею та перебуває на її утриманні.

Посилаючись на те, що відповідач після розлучення вихованням сина не займається, з 1997 року жодного разу не зустрічався з сином, не цікавився його потребами та не підтримував матеріально, хоча має велике господарство, з якого отримує нерегулярний мінливий дохід, просила позов задовольнити.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 вересня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 щомісячно аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. на утримання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 16 березня 2012 року і до досягнення ним повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 в спеціальний фонд Державного бюджету України 214 грн. 60 коп. судового збору.

В решті вимог позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_3 посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи і порушено норми матеріального та процесуального права, що в результаті призвело до невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи.

Зазначає, що його неявка як відповідача, в судове засідання мала поважні причини, оскільки його не було належним чином повідомлено про розгляд даної справи та не надіслано копію позовної заяви з додатками, в зв'язку з чим судом порушено принцип змагальності сторін.

Крім того, судом при винесенні даного рішення не вмотивовано призначення розміру аліментів та не взято до уваги, що на його утриманні знаходиться ще троє малолітніх дітей, народжених в другому шлюбі.

Посилаючись на те, що він безробітний, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.

В судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, направив суду заяву, у якій просить справу слухати у його відсутності, доводи апеляційної скарги підтримує.

ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення позивачки, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 07 серпня 1993 року по 12 листопада 1997 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, в період якого у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні.

Відповідно до ст.180 СК України обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким

вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч.3 ст.181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач, як батько, зобов'язаний утримувати неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ним повноліття.

Оскільки судом не було встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 існувала домовленість щодо добровільної сплати ОСОБА_3 аліментів, відповідач не має постійної роботи, має нерегулярний, мінливий дохід, судом обгрунтовано постановлено рішення про примусове стягнення аліментів та визначення їх розміру в твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів у сумі 500 грн. щомісячно судом відповідно до вимог ст. 182 СК України враховано матеріальне становище дитини та матеріальне становище відповідача.

Доказів, які б свідчили про важке матеріальне становище відповідача та неспроможність сплачувати аліменти в такому розмірі суду не надано.

Посилання апелянта на те, що він ніде не працює, а тому не спроможний надавати матеріальну допомогу не заслуговують на увагу, оскільки законом не передбачено таких підстав звільнення від сплати аліментів. Відповідач є працездатною особою, а тому взмозі надавати грошове утримання, визначене судом першої інстанції.

Перебування на утриманні відповідача трьох малолітніх дітей від другого шлюбу, не звільняє його від обов'язку утримання свого неповнолітнього сина, який навчається і потребує допомоги та не дає підстав апеляційному суду для скасування рішення суду і відмови в позові.

Колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано повно та всебічно і дано їм вірну правову оцінку. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, наведених апелянтом, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 17 вересня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: А.І. Шишко

О.В. Пнівчук