Постанова № 29472024, 07.02.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. Справа№ 5011-55/13866-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року

у справі № 5011-55/13866-2012 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Укртелеком",

до Міністерства оборони Російської Федерації,

про стягнення 323 366,86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача 1 117 269,06 рос. руб. заборгованості за надані послуги згідно Договору про надання послуг електрозв'язку від № 12-12/12 від 28.06.2012 року, 162 004,01 рос. руб. пені та 13 315,40 рос. руб. 3% річних, а всього 1 292 588,47 рос. руб., що еквівалентно 323 366,86 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року (повний текст рішення підписано 21.11.2012 року) провадження у справі в частині стягнення 1 117 269,06 російських рублів припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року та прийняти щодо повернення ПАТ „Укртелеком" з державного бюджету України суму сплаченого судового збору в розмірі 5 590,15 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 року для розгляду справи № 5011-55/13866-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представники позивача та відповідача в судове засідання, яке відбулося 07.02.2013 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.02.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ПАТ „Укртелеком" слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи 28.06.2012 року між позивачем (Укртелеком) та відповідачем (Державний замовник) було укладено Договір надання послуг електрозв'язку № 12-12/12 (Договір), відповідно до п. 2.1. якого Укртелеком зобов'язався надавати Державному замовнику (одержувачу послуг) послуги відповідно до розділу 6 Договору, а відповідач зобов'язався оплатити послуги.

Згідно з п. 3.2.3 Договору відповідач зобов'язався вчасно і в повному об'ємі вносити плату за користування послугами, а позивач має право вимагати своєчасної плати за надані по Договору послуги (п. 4.1.1. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору оплата здійснюється в російських рублях протягом 30 днів після закінчення звітного періоду шляхом переказу грошей на розрахунковий рахунок позивача.

Підпунктом п. 8.1. Договору сторони узгодили, що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року. Дія Договору розповсюджується на правовідносини, що фактично виникли між сторонами з 01.01.2012 року.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 1 117 269,06 рос. руб., що підтверджується рахунком-фактурою № 1 від 10.01.2012 року із зазначенням переліку каналів та направив відповідачу рахунок № 12В/1/11Н від 10.01.2012 року на суму 1 117 269,06 російських рублів за послуги надані в січні 2012 року.

В свою чергу відповідач, в порушення умов Договору за надані позивачем послуги не розрахувався, а відтак станом на день звернення до суду з даним позовом у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі 1 117 269,06 рос. руб.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором в частині сплати грошових коштів за надані Укртелекомом послуги, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 117 269,06 рос. руб.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач погасив основну заборгованість у розмірі - 1 117 269,06 рос. руб., що підтверджується наданими позивачем банківською випискою від 22.08.2012 року та меморіальним ордером № 14102 від 22.08.2012 року, з яких вбачається, що відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі - 6 109 031,38 рос. руб.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі - 1 117 269,06 рос. руб., які були перераховані відповідачем після звернення позивача до суду, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання пеню у розмірі 162 004,01 рос. руб. та 3% річних у розмірі 13 315,40 рос. руб.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.5. Договору, при невиконання п. 3.2.3. Договору (у випадку затримки оплати) відповідач сплачує пеню за кожний день затримки, в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої послуги.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1. ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається із матеріалів справи, Договір сторонами було укладено та підписано 28.06.2012 року. Пунктом 8 Договору було визначено, що він вступає в силу з моменту підписання сторонами.

При цьому, позивач нараховує пеню та 3% річних за період з 01.03.2012 року по 23.07.2012 року.

Однак, відповідальність сторін за невиконання умов Договору не може бути розповсюджена на період, який передував його укладенню, оскільки сторони досягли всіх істотних умов Договору лише 28.06.2012 року.

Крім того, як вірно зазначено місцевим господарським судом, неможливо чітко встановити момент виникнення зобов'язання у відповідача щодо оплати наданих йому послуг, оскільки п. 5.2. Договору сторони визначили, що оплата здійснюється в російських рублях протягом 30 днів після закінчення звітного періоду шляхом переказу грошей на розрахунковий рахунок позивача.

Позивач нараховує пеню та 3% річних за звітний період січень місяць 2012 року, проте, Договір вступив в силу з 28.06.2012 року.

Пред'являючи рахунки відповідачу, позивач не вимагав оплати та не встановлював дати здійснення розрахунку.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави стягнення з відповідача пені та 3% річних, а відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

В своїй апеляційній скарзі ПАТ „Укртелеком" посилається на те, що місцевий господарський суд в порушення статей 49, 80 ГПК України судові витрати понесені позивачем поклав на позивача та не повернув йому сплачену суму судового збору пропорційно розміру позовних вимог, провадження щодо яких припинено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 4.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18" Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ „Про судовий збір" в разі закриття провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

Як зазначалося вище, станом на день звернення позивачем до суду з даним позовом - 23.07.2012 року у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі 1 117 269,06 рос. руб., яку відповідачем було сплачено лише 22.08.2012 року, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення 1 117 269,06 рос. руб., що еквівалентно 279 507,20 грн. було припинено на підставі ст. 80 ГПК України.

Однак, суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов помилкового висновку, що судові витрати понесені позивачем відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що у відповідності до статей 49, 80 ГПК України та п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ „Про судовий збір" на користь позивача з Державного бюджету України слід повернути 5 590,15 грн. судового збору за подання позовної заяви, сплачених позивачем згідно платіжного доручення № 13284 від 23.07.2013 року, що становить 2% від суми 279 507,20 грн. в частині задоволення яких провадження у справі було припинено.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року слід змінити, доповнивши резолютивну частину рішення п. 3 щодо повернення з Державного бюджету України на користь позивача 5 590,15 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги позивача, судовий збір за її подання в розмірі 804,75 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року у справі № 5011-55/13866-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року у справі № 5011-55/13866-2012 змінити, доповнивши резолютивну частину рішення п. 3 наступного змісту:

„3. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (01160, м. Київ, б-р Т.Шевченка, б. 18, код ЄДРПОУ 21560766) сплачений згідно платіжного доручення № 13284 від 23.07.2013 року судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 590,15 грн."

3. Стягнути з Міністерства оборони Російської Федерації (юридична адреса: 119160, Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, б. 19, поштова адреса: 119160, Російська Федерація, м. Москва, пров. Большой Знаменский , б. 21, ИНН 7704252261) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (01160, м. Київ, б-р Т.Шевченка, б. 18, код ЄДРПОУ 21560766) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

5. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

6. Справу № 5011-55/13866-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 12.02.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Мальченко А.О.