Рішення № 29471995, 14.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р.Справа № 5017/3490/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань - Ярошенко С.П.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа - Торгсервіс Південь" до товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка - Трейд" про стягнення 5 671,53 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Альфа - Торгсервіс Південь" (далі по тексту - ТОВ „Альфа - Торгсервіс Південь") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка - Трейд" (далі по тексту - ТОВ „Наталка - Трейд") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 5 671,53 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5 136,01 грн., трьох відсотків річних в сумі 122,93 грн., інфляційних збитків в сумі 25,46 грн. та пені в сумі 387,13 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки товару № Ю-2322 від 29.07.2012р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, наголошуючи на частковому погашенні спірної суми заборгованості. Згідно із заявою, яка надійшла до суду 14.02.2013р. до початку судового засідання, ТОВ „Наталка - Трейд" просило суд розглядати справу за відсутності його повноважного представника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

29.07.2011р. між ТОВ „Альфа - Торгсервіс Південь" (Постачальник) та ТОВ „Наталка - Трейд" (Покупець) було укладено договір поставки № Ю-2322 (з урахуванням протоколу розбіжностей), у відповідності до п.п. 1.1, 1.2. якого Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупцю за його заявками, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати якісні продовольчі та непродовольчі товари, що в подальшому іменуються „товар". Найменування, ціна, кількість та асортимент товару, який є предметом даного договору, зазначаються у специфікації (прайс-листі), яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 4.4 - 4.6, 4.8 договору поставки № Ю-2322 від 29.07.2011р. доставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника на умовах DDU - поставка до складу Покупця (в редакції правил Інкотермс 2000). Поставка кожної партії замовленого товару здійснюється в строки, зазначені в заявці Покупця. Приймання-передача товару Покупцю здійснюється на підставі накладних, які підписуються у двох примірниках представниками обох сторін, які наділені відповідними повноваженнями. Право власності на поставлений товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичної передачі товару. Датою фактичної передачі товару вважається дата підписання накладної. Постачальник може здійснювати передачу товару окремими партіями (частинами) у кількості, що окремо узгоджується сторонами.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № Ю-2322 від 29.07.2011р. позивачем було передано у власність ТОВ „Наталка - Трейд" товар на загальну суму 5 162,36 грн. з урахуванням ПДВ, а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується видатковими накладними № 15844 від 15.11.2011р., № 15845 від 15.11.2011р., № 15846 від 15.11.2011р., № 15847 від 15.11.2011р., № 15848 від 15.11.2011р., № 15849 від 15.11.2011р., № 17393 від 06.12.2011р., № 17394 від 06.12.2011р., № 17395 від 06.12.2011р., № 17396 від 06.12.2011р., № 17397 від 06.12.2011р., № 18721 від 26.12.2011р., № 18722 від 26.12.2011р., № 18723 від 26.12.2011р., № 18724 від 26.12.2011р., № 18725 від 26.12.2011р., які підписані представниками сторін та скріплені відповідними штампами.

Згідно п.п. 5.3 - 5.5 договору поставки № Ю-2322 від 29.07.2011р. (з урахуванням протоколу розбіжностей) ціни на товар зазначаються у гривнях. Сумою договору вважається сума всіх поставок за даним договором згідно належним чином оформлених накладних. Товар, що постачається за даним договором, підлягає оплаті в порядку відстрочки платежу протягом 60 календарних днів з моменту отримання партії товару Покупцем.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням умов договору поставки № Ю-2322 від 29.07.2011р., відповідач був зобов'язаний оплатити вартість придбаного протягом спірного періоду товару наступним чином: в строк до 16.01.2012р. грошові кошти в сумі 1 643,62 грн.; в строк до 06.02.2012р. грошові кошти в сумі 1 779,44 грн. та в строк до 24.02.2012р. грошові кошти в сумі 1 739,30 грн.

На підтвердження часткового виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості товару, придбаного на виконання договору поставки № Ю-2322 від 29.07.2011р. протягом спірного періоду, відповідачем було надано суду копії платіжних доручень № 38264 від 16.11.2011р., № 38593 від 24.11.2011р., № 38921 від 01.12.2011р., № 40498 від 16.01.2012р. За переконанням ТОВ „Наталка - Трейд", вказані платіжні доручення підтверджують часткове виконання ним прийнятих на себе грошових зобов'язань на суму 4 000 грн. Проте, вказані накладні не можуть бути прийняті судом до уваги як докази здійснення ТОВ „Наталка - Трейд" оплати вартості придбаного товару з огляду на наступне.

Положеннями п. 5.6 договору поставки № Ю-2322 від 29.07.2011р. передбачено, що оплата вартості товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Відповідно до ст. 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1088 ЦК України при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

У відповідності до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Положеннями ст. 1091 ЦК України передбачено, що банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення. Порядок оформлення та вимоги до змісту повідомлення про виконання банком платіжного доручення встановлюються законом, банківськими правилами або договором між банком і платником.

У відповідності до положень п.п. 1.4, 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (з наступними змінами та доповненнями) розрахунковим документом є документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Платіжним дорученням є розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

При цьому, згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені положення законодавства суд зазначає, що доказом здійснення розрахунку із використанням платіжного доручення у паперовому вигляді є примірник даного розрахункового документу із відміткою про його виконання, засвідчений підписом посадової особи банку та відповідною печаткою. Платіжні доручення, оформлені у паперовому вигляді, без відмітки про їх виконання банком, не можуть бути доказами здійснення відповідних розрахунків.

Так, подані відповідачем копії платіжних доручень № 38264 від 16.11.2011р., № 38593 від 24.11.2011р., № 38921 від 01.12.2011р., № 40498 від 16.01.2012р. оформлені у паперовому вигляді та не містять належним чином оформленої відмітки про їх виконання банком, в той час як вимога суду про подання належним чином оформлених примірників цих розрахункових документів була залишена з боку ТОВ „Наталка - Трейд" без виконання та надання будь-яких обґрунтувань. У зв'язку з викладеним, господарський суд не приймає до уваги названі платіжні доручення як докази сплати відповідачем на користь ТОВ „Альфа - Торгсервіс Південь" грошових коштів в сумі 4 000 грн. в якості плати за товар, який є предметом договору поставки № Ю-2322 від 29.07.2011р.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Наталка - Трейд" в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № Ю-2322 від 29.07.2011р. не здійснило оплати вартості придбаного товару протягом 60 календарних днів з моменту його прийняття, в результаті чого, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом у ТОВ „Наталка - Трейд" утворилась заборгованість перед ТОВ „Альфа - Торгсервіс Південь" за вищезазначеним договором в сумі 5 162,36 грн., частина якої в сумі 5 136,01 грн. була заявлена до стягнення в межах даної справи.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Альфа - Торгсервіс Південь" в частині стягнення з ТОВ „Наталка - Трейд" заборгованості за придбаний товар в сумі 5 136,01 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної на виконання умов договору поставки № Ю-2322 від 29.07.2011р. продукції, позивачем з посиланням на положення ст. 625 ЦК України було здійснено розрахунок трьох відсотків річних в сумі 122,93 грн., що є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми трьох відсотків річних, викладений по тексту позовної заяви /а.с. 3/, господарський суд зазначає, що позивачем було допущено помилку при його здійсненні, яка укладається у наступному.

Так, позивачем не було враховано, що загальна тривалість календарного 2012 року, зокрема протягом якого триває допущене відповідачем порушення власних грошових зобов'язань за договором поставки № Ю-2322 від 29.07.2011р., складає 366 календарних днів, а не 365 днів, як це визначено у розрахунку. З огляду на викладене, за наслідком здійсненого перерахунку суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати трьох відсотків річних в сумі 121,88 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної на виконання умов договору поставки № Ю-2322 від 29.07.2011р. продукції, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок збитків від інфляції в сумі 25,46 грн., які є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми збитків від інфляції, викладений по тексту позовної заяви, господарський суд вважає за необхідне звернути увагу ТОВ „Альфа - Торгсервіс Південь" на наступне.

Так, при здійсненні розрахунку збитків від інфляції у спірних правовідносинах, позивачем було правомірно визначено період, протягом якого розраховуються даного роду витрати кредитора. Однак ТОВ „Альфа - Торгсервіс Південь" не було взято до уваги значення індексу інфляції, меншого ніж 100%, який мав місце за даними офіційно опублікованої статистичної інформації протягом періоду нарахування збитків від інфляції.

За змістом положень листу Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р. для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця - червня.

У випадку, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Вказану правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466.

За таких обставин, з урахуванням наведених рекомендацій Верховного Суду України, при визначення розміру збитків від інфляції необхідно застосовувати всі індекси інфляції протягом періоду розрахунку даних витрат. За даними офіційно оприлюдненої статистичної інформації, зведений індекс інфляції періоду з лютого-березня по листопад 2012р., протягом якого у позивача виникло право на нарахування збитків від інфляції, складає менше 100%. Таким чином, оскільки зведений індекс інфляції спірного періоду є меншим, ніж 100%, тобто за цей період мала місце дефляція, а не інфляція, то позивач як кредитор позбавляється права на стягнення збитків від інфляції через їх відсутність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 25,46 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 6.1 договору поставки № Ю-2322 від 29.07.2011р. (з урахуванням протоколу розбіжностей) передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, Покупець зобов'язується оплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочки, а також сплатити санкції, передбачені ст. 625 ЦК України.

З посиланням на п. 6.1 договору поставки № Ю-2322 від 29.07.2011р. (з урахуванням протоколу розбіжностей) позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 387,13 грн. Проаналізувавши здійснений ТОВ „Альфа - Торгсервіс Південь" розрахунок пені, викладений по тексту позовної заяви /а.с. 3/, господарський суд дійшов висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні. Так, позивачем, як і у випадку із нарахуванням трьох відсотків річних, не було враховано, що загальна тривалість календарного 2012 року, зокрема протягом якого триває допущене відповідачем порушення власних грошових зобов'язань за договором поставки № Ю-2322 від 29.07.2011р., складає 366 календарних днів, а не 365 днів, як це визначено у розрахунку. З огляду на викладене, здійснивши перерахунок даного різновиду неустойки, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування ТОВ „Наталка - Трейд" до сплати пені в сумі 386,29 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Наталка - Трейд" перед ТОВ „Альфа - Торгсервіс Південь" в загальному розмірі 5 644,18 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5 136,01 грн., трьох відсотків річних в сумі 121,88 грн. та пені в сумі 386,29 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності частково задоволення позовних вимог шляхом присудження до стягнення з ТОВ „Наталка - Трейд" на користь ТОВ „Альфа - Торгсервіс Південь" суми основного боргу в розмірі 5 136,01 грн., трьох відсотків річних в сумі 121,88 грн. та пені в сумі 386,29 грн. відповідно до ст.ст. 11, 256 - 258, 261, 264, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 691, 692, 712, 1087 - 1089, 1091 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), п.п. 1.4, 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 256 - 258, 261, 264, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 691, 692, 712, 1087 - 1089, 1091 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), п.п. 1.4, 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка - Трейд" /65049, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 67, корп. А, код ЄДРПОУ 33387136/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа - Торгсервіс Південь" /юридична адреса: 54037, м. Миколаїв, вул. При городня, 15-А; поштова адреса: 95011, м. Сімферополь, вул. Пушкіна/вул. Маяковського, 35/2; код ЄДРПОУ 35513295, р/р 2600715255 в КРД ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Сімферополь, МФО 324021/ суму основного боргу в розмірі 5 136 грн. 01 коп. /п'ять тисяч сто тридцять шість грн. 01 коп./, три відсотки річних в сумі 121 грн. 88 коп. /сто двадцять одна грн. 88 коп./, пеню в сумі 386 грн. 29 коп. /триста вісімдесят шість грн. 29 коп./, судовий збір в сумі 1 601 грн. 74 коп. /одна тисяча шістсот одна грн. 74 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 19.02.2013р.

Суддя С.П. Желєзна