Постанова № 29470130, 11.02.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №0670/2645/12

категорія 8.2.1

11 лютого 2013 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О.Г.,

при секретарі - Дворніковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" звернулось до суду з позовом, в якому просить, враховуючи уточнення до позовної заяви, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Коростенської ОДПІ №0000042301, №0000012302; скасувати рішення про результати розгляду скарги №3605/л-с/10-205 від 23.03.2012 року в частині відмови платнику податку у задоволенні скарги; скасувати податкові повідомлення - рішення Коростенської ОДПІ від 23.03.2012 року №0000372301, №0000382301, №0000362301. Позивач зазначає, що Коростенською ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складений акт №1861/23-01/32906958 від 15.12.2011 року, в якому, на думку перевіряючих, позивачем порушено ряд вимог законодавства. На підставі вказаного акту податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 06.01.2012 року, які оскаржені позивачем до ДПА України в Житомирській області. Однак, скарга підприємства задоволена частково, за результатом якої винесені нові податкові повідомлення-рішення від 23.03.2012 року. Позивач не погоджується з вказаними рішеннями та зазначає в позові, що всі господарські операції підтверджені належними первинними документами і на їх підставі сформовано валові витрати і податковий кредит у відповідних періодах. Підприємство не є платником екологічного податку і тому не повинно його сплачувати, а всі авансові звіти приймалися бухгалтерією за наявності підтверджуючих сплату документів встановленого зразка.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року провадження даної адміністративної справи закрито в частині вимог про скасування рішення про результати розгляду скарги №3605/л-с/10-205 від 23.03.2012 року.

Представники позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених в запереченнях щодо позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Коростенською ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складений акт №1861/23-01/32906958 від 15.12.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що товариством порушено, крім інших, вимоги:

- п.2.11, п.3.1, п.7.41 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме до бухгалтерії подано авансові звіти без наявності підтверджуючих сплату документів встановленого зразка на суму 1564,80 грн.;

- п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, а саме неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаному дизпальному від ТОВ "Укрнафтаком", що не підтверджено товарно-транспортними накладними та не дає змоги підтвердити факт оприбуткування товарно-матеріальних цінностей; п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, а саме неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбаних послугах залізниці, що не підтверджено актами виконаних робіт, в результаті чого платником завищено податковий кредит за лютий 2011 року на суму 45952 грн., за березень 2011 року на суму 12168 грн.;

- ТОВ "Хутірський каменяр" в перевіряємому періоді придбано послуги зв'язку від ПАТ "Київстар" на загальну суму ПДВ 9176 грн., в т.ч. за 2010 рік в сумі 2588 грн., за 2011 рік в сумі 6588 грн.;

- пп.241.2.1 п.241.2 ст.241, пп.242.1.4 п.242.1 ст.242, п.250.1, п.250.2 ст.250 Податкового кодексу України, а саме: за 1-3 квартали 2011 року не подані розрахунки екологічного податку та не нараховано і не сплачено екологічний податок за обсяги та види реалізованого палива;

- пп.5.3.9 п.5.3 ст.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 1 кварталі 2011 року віднесено до складу валових витрат відповідно до бухгалтерських регістрів у сумі 262403 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в результаті чого завищено валові витрати за 1 квартал 2011 року на загальну суму 262403 грн.; пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного дизпалива у ТОВ "Укрнафтаком" всього в сумі 98561 грн., в т.ч. за 1 кв. 2011 року в сумі 98561 грн.

На підставі вказаного акту Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення від 06.01.2012 року:

- №0000012302, яким до товариства застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 1564,80 грн.;

- №0000042301, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" визначено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 223950,00 грн., в т.ч. основний платіж - 193209 грн., штрафні (фінансові) санкції - 30741 грн.

- 000022301, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 173456 грн., в т.ч. основний платіж - 173455 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.;

- 0000032301, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" визначено грошове зобов'язання з екологічного податку в розмірі 10713 грн.;

- 0000012302, яким до товариства з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" штрафні (фінансові) санкції за порушення порядку обігу готівки на суму 1564,80 грн.;

- 0000001702, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем до ДПА України в Житомирській області, однак, скарга підприємства задоволена частково. За результатами розгляду скарги виносились нові податкові повідомлення-рішення від 23.03.2012 року:

- №0000362301, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 90242,00 грн., в т.ч. основний платіж - 90241 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.;

- №0000372301, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" визначено грошове зобов'язання з надходжень від здійснення оптової торгівлі паливом в сумі 13036,00 грн., в т.ч. основний платіж - 10713 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2323 грн.;

- №0000382301, яким до товариства застосовано штрафні санкції за порушення норм неподання екологічного податку в сумі 1020,00 грн.

Суд частково погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000362301 від 23.03.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що в пп.5.3.9 п.5.3 ст.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем у 1 кварталі 2011 року віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 262403 грн. по операціям з Одеською залізницею та вартості придбання дизпалива в сумі 98561 грн. по господарським операціям з ТОВ "Укрнафтаком", які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що між Одеською залізницею, Знам"янська дирекція залізничних перевезень (залізниця), та ТОВ "Хутірський каменяр" (вантажовласник) уклали договір про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуг №1304754 від 07.02.2011 року, відповідно до якого залізниця надає вантажовласнику послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, а вантажовласник проводить проведення розрахунків за ці послуги (а.с.85).

На виконання умов договору контрагентом позивача виписані податкові накладні від 28.02.2011 року №7471/1156 на суму 275579,00 грн., в тому числі ПДВ 45929,80 грн.(а.с.86) та від 31.03.2011 року №8121/11561на загальну суму 73009,00 грн., в тому числі ПДВ 12168,17 грн.(а.с.87), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2011 року та 31.03.2011 року (а.с.88-89).

ТОВ "Хутірський каменяр" виписано рахунок на оплату послуг по вказаному договору на суму 245515,00 грн., в т.ч. ПДВ - 40919,17 грн. (а.с.22).

При цьому, в акті перевірки зазначено, що позивачем під час перевірки не надано акти виконаних робіт, які є невід'ємною частиною до договору поставки №ДГ-023 від 01.04.2011 року та сам договір.

Зазначені документи не долучались і до заперечення на акт перевірки.

Згідно ст.44.6 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" (покупець) укладений договір поставки №ДГ-023 від 01.04.2011 року відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві нафтопродукти, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 даного договору товар поставляється протягом 2011 року автомобільним транспортом постачальника окремими партіями згідно заявок покупця.

Згідно п.1.3 вказаного договору кожна партія товару оформлюється рахунком, товарною та податкової накладною, які передаються покупцеві разом з товаром.

Відповідно до 3.2 договору покупець проводить приймання товару по кількості і якості у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, Інструкції "З контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" у відповідності до діючого законодавства України, а також у відповідності з умовами договору (а.с.110-112).

На виконання умов договору контрагентом позивача виписана видаткова накладна №РН-0000015 від 30.03.2011 року на суму 118273,75 грн., в тому числі на суму ПДВ 19712,29 грн. (а.с.116) і податкова накладна №9 від 30.03.2011 року на суму 118273,75 грн., в тому числі ПДВ 19712,29грн. (а.с.113).

На підставі платіжних доручень №217 від 07.04.2011 року та №231 від 12.04.2011 року проведено оплату послуг (а.с.204-205).

При цьому, в акті перевірки зазначено, що позивачем під час перевірки не підтверджено факт транспортування дизельного палива.

Позивачем не надано жодного документа, який би підтверджував факт передачі товару від постачальників до покупця та його транспортування, тобто, реального здійснення операцій (товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, паспорти відповідності, акти приймання-передачі нафтопродуктів, рахунки-фактури, акти форми №5-НП).

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а п.2 ст.3 цього Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку".

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року №168/704.

Передача товару продавцем є основним його обов'язком, що випливає із сутності договору купівлі-продажу. При цьому вказаний вид договору є за своїм характером реальним, а отже вважається виконаним лише за умови передання товару продавцем та його отримання покупцем. В свою чергу, єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів визначено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 зареєстрована у Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року№805/15496.

Пункт 5 вказаної Інструкції регулює питання щодо порядку приймання нафти та нафтопродуктів залізничним транспортом, згідно з яким їх приймання за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо та з обов'язковим складанням акта за формою N5-НП.

Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N5-НП є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку у підзвіт матеріально відповідальних осіб.

В порушення зазначеного, за фактом отримання позивачем від ТОВ «Укрнафтаком» паливно-мастильних матеріалів акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N5-НП.

Щодо отримання нафтопродуктів автомобільним транспортом, то відповідно до п.7.5.6. Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортною накладною у чотирьох примірниках.

В той же час, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, визначено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

І під час проведення перевірки, і під час розгляду справи встановлено, що товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування ПММ, з відмітками про приймання - передачу товарно-матеріальних цінностей - відсутні.

Крім того, відповідно до п.10.2.1 Інструкції та п.2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442, приймання нафтопродуктів, що доставлені автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) згідно з ТТН за наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності, виданих у порядку, встановленим чинним законодавством.

Пунктом 10.2.4 Інструкції та пунктом 29 даних Правил визначено заборону на приймання нафтопродуктів у разі неналежного оформлення або відсутності товарно- транспортної накладної, відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення, відсутності копії сертифіката відповідності.

Крім того, Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 року №2406-14, визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності та є основним документом, який регулює питання підтвердження відповідності.

Статтею 13 Закону України "Про підтвердження відповідності» встановлено обов'язки виробників та постачальників продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, окрім іншого, до обов'язків виробників входить надання постачальнику інформації про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Що стосується продавців (постачальників), то вони зобов'язані реалізовувати продукцію за умови наявності документів, згідно з якими йому передано відповідну продукцію (реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларацій про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції); припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

З аналізу норм Закону України «Про підтвердження відповідності» вбачається, що продукція, яка підлягає сертифікації, передається покупцю лише з наданням копії відповідного сертифікату відповідності її постачальником (продавцем).

Однак, в порушення зазначених норм права, позивачем під час проведення перевірки та розгляду справи також не надано жодних супровідних документів та документів, що засвідчують належну якість та безпеку нафтопродуктів, отриманих товариством від контрагентів.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених накладних, визначальною умовою реалізації права платника на формування витрат, є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Оцінивши всі докази в їх сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаєморозрахункам з названими контрагентами, суд прийшов до висновку, що вони не підтверджують реальності господарських операцій позивача з контрагентами, ТОВ "Укрнафтаком" та Одеською залізницею, Знам"янська дирекція залізничних перевезень.

Така ж правова позиція викладена в постанові Вищого Адміністративного Суду України по справі №К-31852/10 від 24.01.2013 року.

Отже, на підставі викладеного, суд прийшов до висновку про правомірне нарахування податковим органом податкових зобов'язань по спірному податковому повідомленню-рішенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000042301 від 23.01.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України та п.п.7.3.1, 7.4.4., 7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", враховуючи порушення, описані в п.3.1.2 даного акту перевірка, а також господарські операції з ТОВ "Українська гірничовидобувна компанія" і отримання послуг від ПАТ "Київстар", неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що не підтверджені належними первинними документами.

Згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Позивач визнає, що неправомірно відносив до складу податкового кредиту суму 9275 грн. по операціям із ПАТ "Київстар" і не оскаржує нарахування зазначеної суми.

Питання щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Укрнафтаком" і Одеської залізниці досліджувалось судом у даній постанові і суд прийшов до висновку про нереальність зазначених операцій, а тому є неправомірним віднесення до складу податкового кредиту сум, зазначених в акті перевірки, а нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань по цим операціям в сумі 70334 грн. основного платежу є правильним.

Щодо господарських операцій позивача і ТОВ "Українська гірничовидобувна компанія".

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Українська гірничовидобувна компанія" здійснено повернення щебеню гранітного ТОВ "Хутірський каменяр", а саме:

- згідно розрахунку коригування вх№9005702127 від 19.12.2010 року на суму ПДВ (-3500 грн., розрахунок коригування отриманий покупцем 02.11.2010 року) до податкової накладної від 29.10.2010 року №32;

- згідно розрахунку коригування вх№9006352466 від 19.01.2011 року на суму ПДВ (-50100 грн., розрахунок коригування отриманий покупцем 01.12.2010 року) до податкової накладної від 30.11.2010 року №72;

- згідно розрахунку коригування вх№9000592587 від 19.01.2011 року на суму ПДВ (-40919 грн., розрахунок коригування отриманий покупцем 04.01.2011 року) до податкової накладної від 30.12.2010 року №88.

В акті зазначено, що ТОВ "Хутірський каменяр" на підтвердження факту транспортування щебеню гранітного від ТОВ "Українська гірничовидобувна компанія" не надано для перевірки товарно-транспортні накладні на перевезення гранітної продукції.

Встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська гірничовидобувна компанія" укладено договір поставки від 11.01.2010 року відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця щебеневу продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (а.с.10 т.2).

Відповідно до п.1.2 договору документи на товар, які постачальник повинен передати покупцю: видаткова накладна, податкова накладна.

На виконання умов договору контрагентом позивача виписані видаткові накладні №29 від 29.10.2010 року на загальну суму 381000,00 грн., в тому числі на суму ПДВ 63500,00 грн., №72 від 30.11.2010 року на суму 300600,00грн., в тому числі на суму ПДВ 50100,00 грн., №95 від 30.12.2010 року на загальну суму 245515,00 грн., в тому числі на суму ПДВ 40919,17 грн. (а.с.11, 16, 21 т.2), податкові накладні №32 від 29.10.2010 року на суму 381000,00 грн., в тому числі ПДВ - 635000,00 грн., №72 від 30.11.2010 року на загальну суму 300600,00 грн., в тому числі на суму ПДВ 50100,00 грн., №88 від 30.12.2010 року на загальну суму 245515,00 грн., в тому числі на суму ПДВ 40919,17 грн. (а.с.13, 18, 24 т.2)

Крім того, виписувались поворотні накладні від покупця №1 від 02.11.2010 року на загальну суму 381000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 63500,00 грн., №2 від 01.12.2010 року на загальну суму 300600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50100,00 грн., №1 від 04.01.2011 року на загальну суму 245515,00 грн., в тому числі на суму ПДВ 40919,17 грн. (а.с.12, 17, 23 т.2).

У зв'язку із поверненням товару контрагентом, позивачем проводилось коригування до податкових накладних, про що складались розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (а.с.14-15, 19-20, 25-26).

Судом встановлено, що між Державним підприємством "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хутірський каменяр" (замовник) укладений договір №294-ЮІ від 01.10.2010 року. Відповідно до п.1.1 предметом договору є надання замовнику ділянки відкритого майданчику або частини приколійного складу відповідно до заявок замовника, для виконання вантажних операцій згідно з п.3.2 Розділу ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг (тарифного керівництва №2) та правил перевезення вантажів ч.1 розділ 7 до даток до п.1, площею 850 кв.м відповідно до плану - схеми (додаток №1, який є невід'ємною частиною даного договору (а.с.1-4 т.2).

Згідно листа філії українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на південній залізниці від 04.02.2013 року ділянки відкритого майданчику для насипних вантажів, надані у користування ТОВ "Хутірський каменяр" за договором №294- ЮІ від 01.102.010 року та ТОВ "ТД "УГВК" за договором №292 ЮІ від 01.09.2011 року є суміжними (а.с.35 т.2).

Отже, суд не бере до уваги посилання контролюючого органу в акті перевірки на необхідність складання товарно-транспортних накладних, так як в даному випадку контрагент ТОВ "Українська гірничовидобувна компанія" був користувачем суміжного майданчика на зазначеному промислово - складському майдані, переміщення товару - щебеню між суміжними орендованими майданчиками здійснювалось за допомогою бульдозерної техніки, що входило у загальну суму послуг, що надавалися філія "УДЦТС" "Ліски" на Південній залізниці". За таких умов автотранспорт та інший транспорт не використовувався, підстав для оформлення та отримання зазначених податковим органом транспортних документів не було.

Отже, на підставі викладеного, суд прийшов до висновку про необхідність скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042301 по господарським операціям позивача з ТОВ "ТД "УГВК" на суму 113600 грн. нарахованого основного платежу та застосованої фінансової санкції в сумі 28400 грн.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0000382301 та 0000372302 від 23.03.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що - пп.241.2.1 п.241.2 ст.241, пп.242.1.4 п.242.1 ст.242, п.250.1, п.250.2 ст.250 та пп.54.3.2. п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, а саме: за 1-3 квартали 2011 року не подані розрахунки екологічного податку та не нараховано і не сплачено екологічний податок за обсяги та види реалізованого палива.

Згідно вимог пп.240.1., 240.2 ст.240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними та пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Відповідно до п.241.1 ст.241 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

В акті перевірки вимога про необхідність сплатити податок обґрунтовується пп. 241.2.1 п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України згідно якого до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом.

З аналізу зазначених вище норм права встановлено, що обов"язок сплатити податок покладається на суб"єктів господарювання, які здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення.

На підставі матеріалів справи суд встановив, що позивач не є платником екологічного податку та не має обов'язку з його обчислення та перерахування до бюджету відповідно до вимог ст. 240 Податкового кодексу України, оскільки не здійснював викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Отже, на підставі викладеного, суд прийшов до висновку про необхідність скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000012302 від 06.01.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що до бухгалтерії позивача подано авансові звіти №76 від 30.05.2011 року і №55 від 15.04.2011 року без наявності підтверджуючих сплату документів встановленого зразка на суму 1564,80 грн., чим порушено п.2.11, п.3.1, п.7.41 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Пунктом 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Судом встановлено, що до авансового звіту №55 від 15.04.2011 року підзвітною особою ОСОБА_1 надано особовий рахунок за проживання в готелі на суму 1530 грн. і посвідчення про відрядження (а.с.27-29 т.2).

Згідно частини 6 Загальних положень "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарні чеки, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів. Отже, вказаною нормою розрахунок віднесений до розрахункових документів.

На підставі п. б пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України витрати на службові відрядження включаються до складу витрат.

Таким чином, висновок відповідача про відсутність розрахункових документів при наявному рахунку за проживання в готелі є помилковим та не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Що стосується авансового звіту №76 від 30.05.2011 року, то він відсутній на підприємстві та не долучений до матеріалів справи. Суд позбавлений можливості перевірити зазначені документи і тому податкове повідомлення-рішення №0000012302 підлягає скасуванню лише в частині суми1530 грн. щодо авансового звіту №55 від 15.04.2011 року.

Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби:

- №0000382301 від 23.03.2012 року в повному обсязі;

- №0000372301 від 23.03.2012 року в повному обсязі;

- №000062301 від 06.01.2012 року в сумі основного платежу - 113600 грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі - 28400 грн.;

- №0000012302 від 06.01.2012 року в сумі 1530 грн.

В задоволенні інших вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 18 лютого 2013 р.