Рішення № 29469604, 14.02.2013, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.13 Справа № 28/194д/08-18/80д/09

за позовом приватного підприємства "Агротон" (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, будинок 122)

до відповідача - 1: відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" в особі Запорізької територіальної філії Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 19)

до відповідача - 2: фермерського господарства "Чевенгур" (72365, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Шкільна, 317-А)

про визнання недійсним в повному обсязі договору купівлі-продажу № FLT-041-03-06 від 16.02.2007 р., укладеного між ВАТ Банк "Біг Енергія", яке діяло через Запорізьку територіальну філію ВАТ Банку "БІГ Енергія" в якості Продавця та фермерським господарством "Чевенгур" в якості Покупця

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Кузнєцов І.С., довіреність б/н від 04.01.2013 р., паспорт серія МЕ № 472063 від 08.06.2004 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Рішенням суду від 26.06.2008 р. у справі № 28/194/д/08 (суддя Яцун О.В.) задоволено вимоги позивача, визнано недійсним в повному обсязі з моменту укладення договір купівлі-продажу № FLT-041-03-06 від 16.02.2007 р., укладений між ВАТ Банк "Біг Енергія", яке діяло через Запорізьку територіальну філію ВАТ Банку "БІГ Енергія" в якості Продавця та фермерським господарством "Чевенгур" в якості Покупця. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.09.2008 р. у даній справі рішення суду першої інстанції залишене без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2008 р. рішення та постанова у справі скасовані, справа передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У перегляді Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України відмовлено ухвалою від 05.02.2009 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2008 р., на підставі якої справа № 28/194д/08 була передана на новий розгляд до господарського суду Запорізької області, суд першої інстанції при здійсненні судочинства було зобов'язано встановити наступне:

- наявність або відсутність порушеного права ПП «Агротон» укладанням між ВАТ Банк «БІГ Енергія» та ФГ «Чевенгур» договору купівлі-продажу від 16.02.2007 р.;

- момент виникнення права звернення ВАТ Банк «БІГ Енергія» на заставлене майно, виходячи з вимог договорів факторингу, застави та вимог діючого законодавства, яким регулюються спірні правовідносини;

- дотримання заставодержателем - ВАТ «БІГ Енергія» порядку щодо звернення стягнення на заставлене майно виходячи, зокрема, з приписів статей 572, 806, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, норм Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про заставу» та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та умов відповідних договорів;

- дослідити питання стосовно отримання ПП «Агротон» коштів та їх розмір за договорами фінансового лізингу, факторингу та застави.

Ухвалою суду від 24.03.2009 р. справа № 28/194д/08 прийнята суддею Носівець В.В. до провадження, справі присвоєний № 28/194д/08-18/80д/09, судове засідання призначено на 21.04.2009 р. Ухвалою суду від 21.04.2009 р., в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладний, судове засідання призначено на 19.05.2009 р. Виконуючим обов'язки голови господарського суду, в порядку ст. 69 ГПК України, строк розгляду даної справи був продовжений. Ухвалою суду від 19.05.2009 р., розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 15.06.2009 р., крім того, виключено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, приватне підприємство "Вершиці" (Черкаська область, Чигиринський район, с. Вершаці), із числа третіх осіб у даній справі, оскільки стан юридичної особи приватного підприємства "Вершиці" - припинено. Ухвалою від 15.06.2009 р. провадження у справі № 28/194д/08-18/80д/09 було зупинено до розгляду Запорізьким апеляційним господарським судом справи № 21/9/08-16/277/08 та набранням рішенням/ухвалою законної сили у даній справі. Ухвалою суду від 23.10.2012 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 07.11.2012 р. Ухвалою суду від 07.11.2012 р. зупинено провадження у справі № 28/194д/08-18/80д/09 до розгляду господарським судом Запорізької області справи № 16/88/09-19/110/10 та набранням постановою/рішенням/ухвалою суду у справі № 16/88/09-19/110/10 законної сили. Ухвалою суду від 12.12.2012 р. у справі № 16/88/09-19/110/10 розгляд справи відкладений для розгляду звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, реєстру вимог кредиторів, документів, що підтверджують проведення ліквідаційної процедури на 13.02.2013 року. У зв'язку з черговим відкладенням розгляду справи № 16/88/09-19/110/10 на 13.02.2013 р., суд ухвалою від 28.01.2013 р., згідно ст. 79 ГПК України, провадження у справі № 28/194д/08-18/80д/09 поновив з 14.02.2013 р., призначив судове засідання на 14.02.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.2013 р. підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові та уточненні нормативного обґрунтування підстав заявлених вимог; надав заяву про направлення кореспонденції на іншу адресу в зв'язку із зміною місцезнаходження позивача.

Відповідач-1, відповідач-2 процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні 14.02.2013 р. не скористались, про причини неявки суду не повідомили; вимоги ухвали суду від 28.01.2013 р. не виконали, письмових пояснень або заперечень щодо позовних вимог до суду не надходило. Наявні в матеріалах справи відзиви та пояснення враховані судом та прийняті до уваги.

Запис розгляду справи первісно здійснювався за допомогою програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду», за письмовим клопотанням представника позивача у судовому засіданні 14.02.2013 р. подальший розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 14.02.2013 р. розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агротон» (лізингодавець, позивач у справі) та приватне підприємство «Вершиці» (лізингоодержувач) 15.02.2006 р. уклали договір фінансового лізингу № А 0368, за умовами якого ПП «Агротон» зобов'язався придбати у постачальника та передати ПП «Вершиці» у лізинг рухоме майно - предмет лізингу. Строк дії договору спочатку був встановлений до 15.02.2011 р., пізніше змінений додатковою угодою № 2 від 20.02.2006 р. - до 20.02.2011 р. Предметом лізингу виступало наступне майно (сільськогосподарська техніка), а саме: трактор John Deere 8400, заводський № 020864, двиг. № 048567, реєстраційний № 01040 ВО, вартістю 619 502,50 грн.; трактор John Deere 8400, заводський № 021329, двиг. № 053069, реєстраційний № 01053 ВО, вартістю 622 598,50 грн. Крім того, додатковою угодою № 2 від 20.02.2006 р. до договору фінансового лізингу № А 0368 сторони договору збільшили суму договору та змінили (фактично доповнили) перелік і технічні характеристики предмету лізингу: окрім двох тракторів John Deere 8400, передачі підлягали три комбайна зернорубочних Case 2166, жатка зернова Case 1010, один трактор колісний Беларус-892, один подборщик John Deere, оприскувач Brandt QF 1500. Також додатковою угодою № 2 від 20.02.2006 р. до договору фінансового лізингу № А 0368 сторони договору визначили переший платіж у розмірі 19,5 % від загальної вартості предмета лізингу, що складає 700 601,38 грн. На підтвердження виконання умов додаткової угоди № 2 від 20.02.2006 р. до договору фінансового лізингу № А 0368 суду наданий акт звірки взаєморозрахунків, підписаний представниками правочину та скріплений печатками підприємств, який підтверджує внесення ПП «Вершиці» на користь ПП «Агротон» суми першого платежу у розмірі 700 601,38 грн. (т. 1 арк. с. 56).

Про факт передачі ПП «Вершиці» предмета лізингу свідчать акти приймання-передачі № А0368/02 від 09.03.2006 р., № А0368/02-а від 23.03.2006 р., № А0368/02-в від 24.03.2006 р., № А0368/02-г від 30.03.2006 р., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Згідно з п. 5.1 договору фінансового лізингу, протягом усього строку дії договору право власності на предмет лізингу залишається у лізингодавця. Лізингоодержувачем право власності на предмет лізингу набувається після сплати ним усіх платежів, передбачених договором фінансового лізингу.

ПП «Агротон» (позивач, клієнт) та ВАТ Банк "БІГ Енергія" (в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банк "БІГ Енергія") (відповідач-1, банк, фактор) 23.03.2006 р. уклали договір факторингу валютних цінностей № 05/FLT-041-03-06, згідно з умовами якого банк за плату передає в розпорядження позивачу грошові кошти, а позивач відступає банку право грошової вимоги зі сплати ПП «Вершиці» (боржник) лізингових платежів, що виникло за договором лізингу № А 0368 від 15.02.2006 р. в редакції додаткової угоди № 2 до нього (надалі - договір факторингу).

Згідно з платіжним дорученням № 2 від 23.03.2006 р. банк на виконання умов пункту 2.1. договору факторингу перерахував ПП «Агротон» обумовлену договором суму - 999 891,31 грн. (т. 1 арк. с. 60).

Пунктом 6.5 договору факторингу встановлено, що виконання зобов'язань клієнтом (ПП "Агротон") чи боржником (ПП "Вершиці") за цим договором забезпечується заставою предмета лізингу, обумовленою відповідним договором застави. Клієнт не несе відповідальності за несвоєчасність та повноту виконання боржником своїх зобов'язань перед фактором (Банк "БІГ Енергія"), окрім тих обов'язків, що прямо вказані в договорі застави.

Отже, 23.03.2006 р. ПП "Агротон" та ВАТ Банк "БІГ Енергія" в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банк "БІГ Енергія" для забезпечення виконання ПП «Вершиці» зобов'язань по сплаті лізингових платежів на користь ВАТ Банк "БІГ Енергія", уклали договір застави № 05/FLT-041-03-06, за умовами якого позивач виступає майновим поручителем ПП «Вершиці» і передає ВАТ Банк "БІГ Енергія" в заставу лізингове рухоме майно, зазначене в пункті 1.2. договору застави, а саме: трактор John Deere 8400, кузов № 020864, двиг. № 048567; трактор John Deere 8400, кузов № 021329, двиг. № 053069 (надалі - договір застави).

Пунктом 4.2 договору застави № 05/FLT-041-03-06 від 23.03.2006 р. встановлено, що майнова порука ПП "Агротон" обмежена лише заставою предмета застави за цим договором та розширеному тлумаченню не підлягає. Заставодавець - ПП "Агротон" не відповідає перед заставодержателем - ВАТ Банк "БІГ Енергія" по зобов'язанням боржника - ПП «Вершиці» іншим чином, ніж прямо вказано у цьому договорі застави (наприклад, іншим своїм майном, грошима, тощо).

В Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано договір застави: витяг № 7542248 від 17.05.2006 р. (том 1 ар. с. 64).

Внаслідок неналежного виконання ПП «Вершиці» своїх зобов'язань та у зв'язку з наявністю грошової заборгованості за договором лізингу, відповідач-1 ВАТ Банк "БІГ Енергія" (в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банк "БІГ Енергія") без участі власника майна (ПП "Агротон") та без участі лізингоодержувача (ПП "Вершиці") вилучив лізингове майно з місця його зберігання. ВАТ Банк "БІГ Енергія" (в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банк "БІГ Енергія") 05.10.2006 р. зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на лізингове майно (витяг номер 9418797) (том 1 ар. с. 67), згідно з договором застави № 05/FLT-041-03-06 від 23.03.2006 р., та направив до ПП "Агротон" повідомлення про порушення боржниками зобов'язання за договором фінансового лізингу № А0368 від 15.02.2006 р. (вихідний № 2059 від 05.10.2006 р.) (том 1 ар. с. 68,69).

ВАТ Банк "БІГ Енергія" (в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банк "БІГ Енергія"), яке діє від імені ПП "Агротон" (надалі іменований продавець) та фермерське господарство "Чевенгур" (відповідач-2, покупець) 16.02.2007 р. уклали договір купівлі-продажу № FLT-041-03-06, відповідно до умов якого продавець (ПП "Агротон") передає, а покупець (ФГ "Чевенгур") приймає у власність товар, а саме: трактор John Deere 8400, 1998 р. зав. № 020864, двигун № 048567, вартістю 580 647,37 грн.; трактор John Deere 8400, 1998 р. зав. № 021329, двигун № 053069, вартістю 583 549,20 грн.

На виконання п. 3.1.1 договору купівлі-продажу № FLT-041-03-06 від 16.02.2007 р. сторони підписали Акт приймання-передачі, відповідно до якого ФГ «Чевенгур» прийняло у власність від представників ВАТ Банку "БІГ Енергія" (в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банк "БІГ Енергія"), сільськогосподарську техніку: трактор John Deere 8400, 1998 р. зав. № 020864, двигун № 048567, вартістю 580 647,37 грн.; трактор John Deere 8400, 1998 р. зав. № 021329, двигун № 053069, вартістю 583 549,20 грн..

Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначив порушення відповідачами при укладанні спірного договору купівлі-продажу № FLT-041-03-06 від 16.02.2007 р., норм цивільного законодавства, що призвело до порушення права власності на зазначене майно позивача - ПП «Агротон». До того ж, як зазначив позивач, майно, передане відповідачу, оприбутковане за нижчою ціною чим було придбане позивачем, відповідно до зазначених актів приймання-передачі. Однак, податкових накладних, обов'язкових для укладення під час такого відчуження, а також належних доказів сплати до бюджету суми ПДВ з одержаних ВАТ Банком "БІГ Енергія" грошових коштів відповідачі не надали. При цьому одержувачем коштів за техніку був зазначений не власник (ПП "Агротон"), а відповідач - ВАТ Банк "БІГ Енергія"(в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банк "БІГ Енергія").

Проаналізувавши наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було ним набуте без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей встановлених законом.

До відносин, пов'язаних із лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 5.1 договору фінансового лізингу сторони встановили, що право власності на все надане за цим договором майно, протягом усього строку дії договору залишається у лізингодавця (ПП «Агротон»). Лізингоодержувачем право власності на предмет лізингу набувається згідно з актом викупу, який надається йому лізингодавцем після сплати усіх платежів, передбачених цим договором.

Підпунктом 6.1.6 пункту 6.1 договору фінансового лізингу передбачено право лізингодавця без узгодження з лізингоодержувачем передавати свої права та обов'язки, передбачені цим договором, іншим особам, інформуючи про це лізингоодержувача у зручний для себе спосіб.

Враховуючи ці положення договору, ПП «Агротон» уклало з ВАТ Банк «БІГ Енергія» договір факторингу валютних цінностей № 05/FET-041-03-06, згідно з пунктом 1.1 якого банк передав в розпорядження позивача грошові кошти в сумі 999 891,31 грн., а ПП «Агротон» відступив банку право грошової вимоги зі сплати лізингових платежів, що виникло з договору фінансового лізингу № А 0368 від 15.02.2006 р.

За приписами статей 1077, 1078 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Як вбачається зі змісту пункту 1.1 договору застави від 23.03.2006 р. № 05/FLT-041-03-06, укладеного між ВАТ Банк «БІГ Енергія» та ПП «Агротон» за договором факторингу валютних цінностей № 05/FET-041-03-06 від 23.03.2006 р. Заставодержатель за плату передав у розпорядження Заставодавця грошові кошти у сумі 999 891,31 грн., а Заставодавець відступив банку право грошової вимоги зі сплати лізингових платежів, що виникло з додаткової угоди № 2 до договору лізингу № А0368 від 15.02.2006 р., укладеного між Заставодавцем та ПП «Вершиці» (Боржник) Для забезпечення вчасного виконання зобов'язань Боржника Заставодавець виступає його майновим поручителем і передає в заставу рухоме майно, вказане в пункту 2.1 цього договору. Заставою забезпечується вимога Заставодержателя щодо сплати Боржником відповідних лізингових платежів на підставі договору лізингу.

Заставою забезпечується, зокрема, сплата Боржником лізингових платежів Заставодержателю згідно з умовами, встановленими договором фінансового лізингу (пункт 1.5 договору застави).

За приписами статті 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (частина 1 статті 20 вказаного Закону).

Аналіз зазначеного свідчить, що діючим законодавством встановлений порядок звернення стягнення на заставлене майно, яке на праві власності належить заставодавцю.

Зокрема, частиною 7 ст.20 Закону України «Про заставу» передбачено, що реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим законом чи договором. А частиною 1 ст.21 Закону України «Про заставу» передбачено, що реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про заставу», ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» право виникає, зокрема, з договору. Таким чином, у випадку самостійного продажу предмету застави таке право може бути встановлене виключно на підставі умов договору застави, а також законодавства.

Договором застави сторонами визначені умови самостійного продажу предмету застави заставодержателем. Так, у відповідності до пункту 2.1.4 договору застави, відповідач-1 мав право самостійно або через повірених осіб реалізувати предмет застави з метою погашення заборгованості боржника у порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим договором.

Згідно з п. 3.2 договору застави, у разі прийняття заставодержателем рішення про звернення стягнення на предмет застави заставодержатель письмово повідомляє про це заставодавця, який в цьому разі повинен виконати п. 2.4.1 договору застави. Згідно з пунктом 2.4.1 договору застави, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржника за договором лізингу або за зверненням заставодержателя у десятиденний термін з дати такого звернення заставодавець повинен здійснити відчуження предмета застави на користь заставодержателя або передати довіреність на право вилучення та відчуження предмету застави уповноваженій особі заставодержателя.

Окрім цього, спеціальним розділом 3 договору застави (під назвою «Звернення стягнення на предмет застави», п. п. 3.1-3.7) встановлені умови та визначено право продажу предмету застави не заставодержателем, а безпосередньо заставодавцем.

Таким чином, на умови договору застави розповсюджується дія ч. ч. 1, 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 599, 629 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов'язання повинні виконуватися належним чином, згідно з умовами договору, вимогами Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства і одностороння відмова від виконання зобов'язань чи одностороння зміна зобов'язань забороняється.

В той же час, як свідчать надані суду документи, договір купівлі-продажу № FLT-041-03-06 та акт приймання-передачі від імені власника майна - ПП "Агротон" підписав начальник Запорізької територіальної філії ВАТ Банку "БІГ Енергія" А.Ф.Різноокий. Доказів уповноваження представника відповідача-1 Різноокого А.Ф. на вчинення будь-який дій від імені позивача в рамках дії договору застави суду не надано.

Також слід зазначити, що згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, виходячи з положень наведеної статті сторонами договору купівлі-продажу виступають продавець і покупець. За загальним правилом ними можуть бути будь-які суб'єкти цивільних правовідносин - фізичні, юридичні особи або держава. Проте, для окремих договорів купівлі-продажу закон може встановлювати спеціальні вимоги щодо його сторін, в окремих випадках обмежуючи коло осіб, що можуть виступати сторонами договору.

Матеріали справи свідчать, що в момент укладання Відповідачем-1 спірного договору купівлі-продажу від 16.02.2007 р. право власності належало ПП «Агротон», що, зокрема, підтверджується свідоцтвами про реєстрацію машин (том 1, ар. с. 37-38).

У відповідності до ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Отже виходячи з наведеної норми права, продаж товару (передача його у власність) іншій особі, можливий за умови наявності обсягу прав відчуження, передачі у продавця.

В той же час, відповідач-1 ВАТ Банк "БІГ Енергія" (в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банку "БІГ Енергія") не надав суду належних доказів того, що звернення стягнення на заставлене майно, а також його продаж відповідачу ФГ «Чевенгур» здійснювалось власником майна (ПП "Агротон") або за наданою ним довіреністю.

Посилання ВАТ Банк "БІГ Енергія" (в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банку "БІГ Енергія") в спірному договорі купівлі-продажу № FLT-041-03-06 від 16.02.2007 р. на ч. 5 ст. 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є хибним, оскільки для застосування норм даної статті банку слід було виконати ряд умов, передбачених статтею 27 цього Закону, повідомивши письмово боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання; таке повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Крім того, банку слід було дотриматися умов договору застави, укладеного із позивачем щодо сільськогосподарської техніки, оскільки позивач як власник техніки та заставодавець реалізувавши своє право на відчуження банку предмета застави або передавши довіреність на право вилучення та відчуження предмету застави уповноваженій особі заставодержателя, належно міг виконати свої зобов'язання та захистити свої права як власника техніки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутність довіреності у відповідача-1 в момент укладення спірного договору є обставиною, яка позбавляє відповідача-1 права на самостійний продаж заставленого майна.

З урахуванням зазначеного, договір застави № 05/FLT-041-03-06 від 23.03.2006 р., на який посилався відповідач ВАТ Банк "БІГ Енергія" (в особі Запорізької територіальної філії ВАТ Банку "БІГ Енергія") при укладенні спірного договору купівлі-продажу, за вказаних обставин не міг бути підставою для самостійного звернення стягнення заставодержателем на зазначене у ньому майно, та його реалізацію без участі позивача.

Також, суд зазначає, що згідно п. 2.23 «Правил державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» (погоджених 11.06.2004 з Міністерством внутрішніх справ України та зареєстрованих 23.06.2004 р. в Міністерстві юстиції України за № 772/9371), відчуження машин, які не зняті з державного обліку, не допускається. В свою чергу, п. 1.2. цього нормативно-правового акту встановлено, що ці Правила є обов'язковими для всіх фізичних і юридичних осіб України, іноземних фізичних і юридичних осіб, а також осіб без громадянства, які є власниками машин, а також осіб, які від імені власників володіють, користуються чи розпоряджаються цими машинами на законних підставах". Таким чином, відчуженню зазначеної техніки у будь-якому разі повинне передувати її зняття з державного обліку. Однак, зазначена техніка, як до, так і після підписання відповідачами спірного договору купівлі-продажу перебувала на державному обліку як власність ПП "Агротон", та мала відповідні державні номери.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, тобто здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України зазначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Як зазначено в преамбулі спірного правочину, відповідач-1 діє від імені позивача, тобто позивач таким чином також набуває статусу учасника правочину. Матеріалами справи не доведений факт уповноваження Банку діяти від імені позивача.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. У відповідності до частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Аналіз зазначених вище обставин свідчить, що відповідачі при укладенні спірного договору купівлі-продажу порушили наведені вище норми цивільного законодавства, що призвело до порушення прав ПП "Агротон" на зазначене майно. У відповідності до частини 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, ч. 1 статті 134 Господарського кодексу України, правом власності є непорушне право особи на володіння, користування та розпоряджання річчю (майном), яке здійснюється відповідно до закону на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За таких обставин, суд вважає, вимоги позивача щодо визнання договору купівлі-продажу № FLT-041-03-06 від 16.02.2007 р. обґрунтованими, документально доведеними, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача-1 на акт вилучення лізингового майна від 02.11.2006 р. (т. 1 арк. с. 69), відповідно до якого, на думку Банку, вилучення майна здійснювалося у відповідності до положень договору та приписів діючого законодавства, оскільки відбувалося за участю власника майна, судом відхилено з наступних підстав, по-перше на акті вилучення не зазначено прізвище представника позивача, відсутня печатка позивача, по-друге - акт вилучення містить вказівку на те, що він укладений на підставі письмової вимоги банку вих. № 2059 від 05.10.2006 р.

В ході розгляду справи з'ясовано, що 02.11.2006 р. керівник позивача Богдановський А.Б., взагалі не міг підписувати зазначений акт, оскільки знаходився у відрядженні (т. 1 арк. с. 135-137).

За таких обставин, суд не приймає акт вилучення лізингового майна від 02.11.2006 р. як доказ добровільного погодження позивача на вилучення у нього лізингової техніки.

До того ж, в акті зазначені одиниці техніки, які вже були вилучені на підставі актів від 22.07.2006 р. та від 22.08.2006 р. (т. 1 арк. с. 138-139).

З метою виконання вказівок Вищого господарського суду України, що викладені у постанові від 02.12.2008 р. та об'єктивного, всебічного і повного розгляду справи, судом було зобов'язано сторін надати відповідні докази та письмові пояснення з урахуванням зазначеної постанови ВГСУ.

В той же час, суд був позбавлений можливості при розгляді цієї справи з'ясувати позицію відповідачів, внаслідок того, що представники ВАТ Банку «Біг Енергія», ФГ «Чевенгур» жодного разу в судові засідання не з'явилися, вимоги суду не виконали, будь-яких пояснень з урахуванням вказівок зазначених у постанові ВГСУ від 02.12.2008 р. суду не надали.

З метою з'ясування причин ігнорування вимог суду та фактичного встановлення обставин справи, судом був здійснений запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.11.2011р., згідно з яким юридична особа: ВАТ Банк "БІГ Енергія" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. Постановою Правління Національного банку України від 27.07.2009 р. № 430 "Про зміну тимчасового адміністратора в ВАТ Банку "БІГ Енергія" припинено повноваження тимчасового адміністратора Банку фізичної особи - незалежного експерта Клименка Володимира Олександровича та призначено тимчасовим адміністратором Банку фізичну особу - незалежного експерта Васильченка Юрія Леонідовича.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.11.2011р., який був зроблений на запит господарського суду Запорізької області, юридична особа: фермерське господарство "Чевенгур" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. Фермерським господарством "Чевенгур" (код ЄДРПОУ 23880469), відповідно до ст. 50 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" подано заяву про порушення справи про банкрутство ФГ "Чевенгур". Ухвалою суду від 07.05.2009 р. заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/88/09 з призначенням судового засідання. Ухвалою попереднього засідання від 20.10.2009 р. у даній справі затверджено реєстр кредиторів ФГ "Чевенгур". Постановою суду від 22.03.2010 р. у справі № 16/88/09 фермерського господарства "Чевенгур" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області № від 29.06.2010р. у зв'язку із скасуванням постановою від 17.06.2010 р. Запорізького апеляційного господарського суду постанови від 22.03.2010 р. господарського суду Запорізької області у справі № 16/88/09, матеріали справи передані на новий розгляд судді Даценко Л.І. Відповідно до протоколу перерозподілу справ між суддями від 13.03.2012 року, справу № 16/88/09-19/110/10 передано на розгляд судді Черкаському В.І. у зв'язку із досягненням суддею Даценко Л.І. шестидесяти п'яти років. Ухвалою від 16.03.2012 р. суддею Черкаським В.І. прийнято справу про банкрутство Фермерського господарства "Чевенгур" до провадження. Розгляд справи № 16/88/09-19/110/10 неодноразово відкладався для розгляду звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, реєстру вимог кредиторів, документів, що підтверджують проведення ліквідаційної процедури; справа про банкрутство відповідача-2 на час вирішення даного спору не розглянута, розгляд справи про банкрутство відкладений на 10.04.2013 р.

З урахуванням вищевикладених обставин, судочинство здійснювалося у відповідності до приписів діючого законодавства, за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачі не надали суду жодних доказів, які б спростовували позицію позивача.

Судовий збір покладається на відповідачів порівну, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 75, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним в повному обсязі з моменту укладення договір купівлі-продажу № FLT-041-03-06 від 16.02.2007 р., укладений між ВАТ Банк "Біг Енергія", яке діяло через Запорізьку територіальну філію ВАТ Банку "БІГ Енергія" в якості Продавця та фермерським господарством "Чевенгур" в якості Покупця.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Банку «БІГ Енергія» в особі Запорізької територіальної філії відкритого акціонерного товариства Банку «БІГ Енергія» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 19, код ЄДРПОУ 24519557) на користь приватного підприємства «Агротон» (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 122, код ЄДРПОУ 31476606) 42,50 грн. (сорок дві грн.50 коп.) державного мита, 59,00 грн. (п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп.) витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. Стягнути з фермерського господарства «Чевенгур» (72365, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Констянтинівка, вул. Шкільна, буд. 317-А, код ЄДРПОУ 23880469) на користь приватного підприємства «Агротон» (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 122, код ЄДРПОУ 31476606) 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.) державного мита, 59,00 грн. (п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп.) витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 19 лютого 2013 р.