Ухвала суду № 29468983, 21.02.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 205/3274/2012

Провадження №11/772/148/2013 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Нагорняк Є. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Нагорняка Є.П.,

суддів: Зайцева В.А., Мішеніної С.В.,

з участю прокурора: Миколайчука Д.Г.,

адвоката ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3

розглянула 20 лютого 2013 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 листопада 2012 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м. Красноперекопськ АР Крим,

українець, громадянин України,

з середньо-спеціальною освітою, неодружений,

непрацюючий, військовозобов'язаний,

проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,

раніше не судимий,-

засуджений за ст. 289 ч.3 КК України до 7 років позбавлення волі.

Вирішено долю речових доказів.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1500 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 судові витрати за проведення авто товарознавчої експертизи в сумі 294 грн. 24 коп.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за вчинення ним наступного.

14 лютого 2012 року у вечірній час в м. Вінниця, підсудний ОСОБА_3 вжив спиртні напої та у нього виник умисел на вчинення протиправних дій. З цією метою, ОСОБА_3, знаходячись на вул. Бучми в м. Вінниці, зупинив автомобіль таксі марки «Opel Vectra A» д.н. НОМЕР_1, який рухався по проїжджій частині та яким керував потерпілий ОСОБА_4, власник даного автомобіля. Сівши в автомобіль, ОСОБА_3 запропонував водію таксі ОСОБА_4 завезти його в м. Жмеринку Вінницької області. На дану пропозицію ОСОБА_4 погодився та на власному автомобілі повіз ОСОБА_3 до м. Жмеринки Вінницької області. На відрізку автодороги сполученням село Сімаки - село Рів Жмеринського району Вінницької області підсудний ОСОБА_3 запропонував водію-потерпілому ОСОБА_4 змінити маршрут, розвернутись та завезти його в місто Бар Вінницької області. На дану пропозицію потерпілий ОСОБА_4 погодився та, проїжджаючи поблизу села Рів, ще на прохання підсудного ОСОБА_3 заїхав на АЗС, де останній придбав та розпив пляшку пива. Після того, підсудний ОСОБА_3 пересів з заднього сидіння автомобіля на переднє пасажирське і вони продовжили їхати в місто Бар. Проїхавши населений пункт, село Іванівці Барського району Вінницької області, підсудний ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи на меті умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, тобто на протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника всупереч його волі, усвідомлюючи, що діє протизаконно та бажаючи діяти саме таким чином, не маючи права на користування даним транспортним засобом, витягнув з рукава своєї куртки ніж, направивши його в сторону водія-потерпілого ОСОБА_4, почав вимагати від нього, щоб той зупинив автомобіль. Потерпілий ОСОБА_4, зрозумівши, що дії підсудного ОСОБА_3 можуть бути небезпечними для його життя чи здоров'я, навмисно збільшив швидкість, для того, щоб швидше доїхати в місто Бар. Підсудний ОСОБА_3, продовжуючи погрожувати ножем наполегливо вимагав у потерпілого ОСОБА_4, щоб той зупинив автомобіль. Під'їхавши до території АЗС «Авіас», що розташована поблизу міста Бар Вінницької області, потерпілий ОСОБА_4 намагався заїхати на територію, щоб повідомити про протиправні дії підсудного ОСОБА_3 в міліцію. Коли потерпілий ОСОБА_4 намагався здійснити маневр повороту, то в цей час підсудний ОСОБА_3 умисно наніс один удар ножем по ОСОБА_4, але останній, захищаючись від удару, підставив свої руки, внаслідок чого порізав долоню лівої руки. Тоді підсудний ОСОБА_3 почав вимагати від потерпілого ОСОБА_4, щоб той не зупиняв автомобіль, а продовжив рух прямо, на що останній почав пояснювати підсудному ОСОБА_3, що в автомобілі закінчується пальне і їм необхідно буде заправитись, також він пообіцяв ОСОБА_3, що в правоохоронні органи звертатись не буде і тоді останній погодився, щоб той заїхав на територію АЗС «Окко», що знаходиться в місті Бар. Заїхавши на територію АЗС «Окко», потерпілий ОСОБА_4 заглушив двигун автомобіля, вийняв ключі з замка запалювання та вийшов із автомобіля для того, щоб за допомогою оператора заправки повідомити про вчинений відносно нього злочин. В цей час підсудний ОСОБА_3, продовжуючи свій злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, тобто на протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у користувача всупереч його волі, усвідомлюючи, що діє протизаконно та бажаючи діяти саме таким чином, не маючи права на користування даним транспортним засобом, пересів за кермо автомобіля, за допомогою ножа, намагався запустити двигун автомобіля і з місця вчинення злочину зникнути. Проїхавши близько 50 метрів на зазначеному автомобілі, але з причин, які не залежали від його волі, запустити двигун не зміг і в цей час був затриманий працівниками міліції.

Не погодившись з вироком суду, засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просить перекваліфікувати його дії з ч.3 на ч.2 статті 289 КК України, при призначенні покарання застосувати ст. 69 КК України та звільнити його від відбування покарання з іспитовим терміном на підставі ст. 75 КК України.

Свої доводи ОСОБА_3 мотивував тим, що він, застосовуючи при вчиненні злочину ніж, який не є холодною зброєю, не мав умислу на позбавлення життя потерпілого, а тому його дії не охоплюються ч. 3 ст. 289 КК України за ознакою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого і, крім того, при призначенні покарання суд не врахував цілого ряду обставин, які його пом'якшують.

Заслухавши доповідача, виступи в дебатах засудженого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляцію, прокурора, який заперечив проти її задоволення, вважаючи постановлений вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції.

Суд, розглянувши справу в порядку, передбаченому ч.3 ст. 299 КПК України 1960 року, дійшов вірного висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.

В ході судового розгляду достеменно встановлено, що ОСОБА_3, застосовуючи ножа, при цьому заподіявши тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4, який захищався від нападу, вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для здоров'я та життя потерпілого, а тому доводи апеляції в частині невірної кваліфікації злочинних дій винного є безпідставними.

Призначаючи засудженому покарання, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується, проте, ніде не працює та обставини, які пом'якшують покарання, у тому числі і ті, на які посилається в апеляції ОСОБА_3

Отже, призначене засудженому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст. 289 КК України, вважати надто суворим підстав немає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Жмеринського міськрайонного суду від 15 листопада 2012 року щодо нього - без змін.

Судді:

Згідно з оригіналом: