Ухвала суду № 29464104, 21.02.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1602/592/2012 Номер провадження 22-ц/786/711/2013 Головуючий у 1-й інстанції Хоролець В.В. Доповідач Дряниця Ю. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Дряниці Ю.В.

Суддів: Карнауха П.М., Чумак О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2012 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Полтавської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа ОСОБА_1, про визнання договору поруки недійсним; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", третя особа - ОСОБА_2, про визнання кредитного договору удаваним та зобовязання вчинити певні дії.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Полтавської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на рахунок №290955819 у Полтавській обласній дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 331605, код ЄДРПОУ 22550043 заборгованість за кредитним договором №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року в сумі 53735 (п'ятдесят три тисячі сімсот тридцять п'ять) грн.90 коп., що за курсом НБУ станом на 04.05.2012 року становить 6725,48 доларів США.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Полтавської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на рахунок №290955819 у Полтавській обласній дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 331605, код ЄДРПОУ 22550043 судові витрати (судовий збір) у розмірі 537 грн. 35 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа ОСОБА_1, про визнання договору поруки №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 недійсним та зобов'язання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» внести зміни в бази даних бюро кредитних історій шляхом видання відомостей про укладення вищевказаного договору поруки та стягнення судових витрат - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен банк Аваль», третя особа ОСОБА_2, про визнання кредитного договору №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року удаваним; про затвердження перерахунку зобов'язань за кредитним договором у гривні; про повернення надлишково сплачених ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 13516 грн.96 коп.; про припинення дії спірного кредитного договору з моменту звернення банку до суду з позовом про стягнення всієї суми грошових коштів та стягнення судових витрат - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить рішення місцевого суду скасувати в частині, яка стосується прав і обов'язків ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги, всі судові витрати покласти на відповідача. Посилається на те, що судом не враховані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, судом порушено норми матеріального права. Вказує, що кредитний договір, укладений у валюті є фактично таким, що відбувся у гривні, тобто вважає, що кредитний договір є удаваним правочином у розумінні ст. 235 ЦК України та таким, що вчинений під впливом помилки.

В апеляційній скарзі представник апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення місцевого суду скасувати в частині, яка стосується прав і обов'язків ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги, всі судові витрати покласти на відповідача. Посилається на те, що судом не враховані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, судом порушено норми матеріального права. Вказує, що визначена договором поруки відповідальність у об'ємі подвійної облікової ставки НБУ є безпідставною та такою, що не ґрунтується на законі; умова про дію договору до виконання всіх зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії договору; умови поруки виконувати зобов'язання у іноземній валюті суперечать нормам закону, а тому вважає, що договір поруки не відповідає нормам чинного законодавства та є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності до ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як убачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 17.09.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке 14.10.2009 року змінило назву з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль і є його правонаступником, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/2879/73/89446 (авто в кредит), згідно з пунктами 1.1,1.2,1.3 та 1.4 якого банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 9500 доларів США з терміном користування кредитними коштами по 17.09.2011 року, процентна ставка за користування кредитом складає 13,500 %. ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту згідно п.1.3 договору та остаточне погашення кредиту до 17.09.2011 року та сплачувати проценти за користування кредитними коштами (п.5.1 договору).

Додатком 2 до кредитного договору №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року затверджено Графік погашення кредиту боржником, який підписаний позичальником.

З метою забезпечення виконання боржником всіх зобов'язань за кредитним договором №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року, банком було укладено з дружиною позичальника - ОСОБА_2 договір поруки №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року, згідно п.1.2 якого вона, як поручитель, прийняла на себе добровільно зобов'язання, у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року здійснити виконання грошового зобов'язання згідно умов договору.

Поручитель була ознайомлена з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згодна виступити поручителем за борговими зобов'язаннями ОСОБА_1 (п.1.5.1.).

Додатковою угодою №1 від 09.04.2009 року до кредитного договору №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року, що укладена між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1, на строк з 09.04.2009 року по 09.04.2010 року Боржнику по кредитному договору від 17.09.2007 року встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 10,5 % річних. Даною додатковою угодою №1 (п.1.1) встановлено, що кредит надається на строк з 17.09.2007 року по 17.09.2012 року (включно). Згідно п.2 додаткової угоди, після 09.04.2007 року проценти за кредитом розраховуються на підставі процентної ставки, передбаченої п.1.4 кредитного договору. Дана додаткова угода №1 09.04.2009 року підписана уповноваженою особою банку та Боржником без будь-яких застережень.

Поручитель дала свою особисту згоду на зміну умов кредитного договору від 17.09.2007 року відповідно до вищевказаної додаткової угоди від 09.04.2009 року і щодо обсягу її зобов'язань за договором поруки №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року.

Відповідно до п. 2.1. додаткової угоди №1 від 09.04.2009 року, станом на дату укладання цієї додаткової угоди (09.04.2009 року), заборгованість Боржника за кредитним договором по сплаті суми кредиту становила 7053,84 доларів США. Згідно п.3.3 додаткової угоди, з 09.04.2009 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв'язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості.

Як Боржник, так і Поручитель були ознайомлені з наявною заборгованістю по кредитному договору від 17.09.2007 року, яка утворилась станом на 09.04.2009 року, і підписали вищевказану додаткову угоду №1 без будь-яких застережень чи зауважень, фактично, не оспорювали заборгованості по кредитному договору.

21.12.2009 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Боржником укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року (з графіком погашення платежів до неї), згідно якої Боржнику надано кредитні канікули, при цьому, п.1.2 цієї додаткової угоди кредит надається на 62 місяців з 17.09.2007 року по 17.11.2012 року (включно). Також, згідно п.2.1 цієї додаткової угоди, станом на 21.12.2009 року фактична заборгованість Боржника перед банком по кредитному договору становить 7047,08 доларів США. Додаткова угода №2 21.12.2009 року підписана уповноваженою особою банку та Божником без будь-яких застережень.

Поручитель дала свою особисту згоду на зміну умов кредитного договору від 17.09.2007 року відповідно до додаткової угоди №2 від 21.12.2009 року і щодо обсягу її зобов'язань за договором поруки №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року, що підтверджено її особистим підписом.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року, кредитор (банк), на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 9500,00 доларів США, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути кредитору (банку) суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов Договору та Тарифів банку, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, встановлені договором.

Пунктами 3, 4, 5 Кредитного договору №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року визначені умови надання та забезпечення кредиту, зобов'язання як кредитора, так і позичальника. Пунктами 6 та 7 визначені права кредитора та позивальника за даним договором.

Пунктом 5.7 кредитного договору встановлено, що в строки, передбачені договором, позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату процентів - у валюті, що відповідає валюті кредиту.

Згідно п.6.5 вказаного кредитного договору, банк має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов договору або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

Сторони домовились, що будь-яке порушення позичальником умов цього договору повинно розглядатися як істотне порушення договору, яке надає право кредитору в порядку, передбаченому цим договором та/або діючим законодавством України, незалежно від встановлених договором строків виконання зобов'язань, вимагати від позичальника повернення кредиту та інших передбачених цим договором платежів (п. 8.4. Кредитного Договору).

Також, умовами Кредитного договору (п.10.1) встановлено, що за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

У відповідності до п.2.1 договору поруки №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року, у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

Пунктом 3.1 Договору поруки визначено, що сторони договору встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов'язань в повному обсязі у відповідності до ч.1,2 ст.554 ЦК України.

Боржнику та поручителю Банком були направлені вимоги про погашення грошових зобов'язань за кредитним договором №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року та виконанням умов договору поруки №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року, однак вони були залишені ними без задоволення.

27.03.1992 року НБУ видав ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ліцензію №10 на право здійснення банківських операцій та письмовий дозвіл №10-4 на право здійснення банківських операцій, визначених п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема, на здійснення операцій з валютними цінностями, як залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12.06.2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області від 15.08.2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року, про визнання недійсними договорів забезпечення, повернення надлишково сплачених сум та зобов'язання нотаріуса вчинити певні дії відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Усі правочини укладені в письмовій формі та підписані сторонами. Відповідно до розрахунку заборгованості, який надано Банком станом на 04 травня 2012 року, заборгованість за Кредитним договором становить 62035,90 грн. (що еквівалентно 7764,29 доларів США), з якої: прострочена заборгованість за кредитом - 21131,53 грн. (2644,78 дол. США); пеня за прострочення повернення кредиту - 17464,32 грн. (2185,80 дол.США); прострочена заборгованість за відсотками - 4481,61 грн. (560,91 дол.США); пеня за прострочення сплати відсотків - 3791,77 грн. (474,57 дол.США); нараховані відсотки - 252,64 грн. (31,62 дол.США); поточна заборгованість, що підлягає достроковому стягненню - 14914,03 грн. (1866,61 дол.США).

Колегія суддів вважає, що задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції вірно провів аналіз норм чинного законодавства, що регулює вирішення даного спору та врахував всі обставини справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом встановлен ня спеціальних способів, які стимулюють боржника до належної поведінки, га рантують виконання ним основного зобов'язання з урахуванням інтересів кредитора. Ці способи спрямовані на упередження або зменшення обсягу негатив них наслідків, які можуть настати у разі порушення зобов'язання. Їх відрізняють за ступенем впливу на боржника та засобами досягнення мети. Вони полягають у покладенні на боржника додаткових майнових обтяжень (неустойка, завда ток), у резервуванні майна, за рахунок якого можливо забезпечити майнові інте реси кредитора (застава), у залученні до виконання зобов'язання, поряд із борж ником, третіх осіб (порука, гарантія).

Дані види забезпечення виконання зобов'язання визначені нормами статті 546 ЦК України.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.ст.553,554 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які борж ник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невикона ного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Місцевий суд прийшов до вірного висновку, що за невиконання взятих на себе боржником зобов'язань, які забезпечені порукою, дає кредитору право пред'явлення вимоги до суду з позовом про стягнення виниклої заборгованості, оскільки між сторонами склалися правовідносини, які витікають з договірної цивільно-правової відповідальності.

При солідарному обов'язку, який в свою чергу визначений пунктами договорів поруки, кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників, який не задовольнив цю вимогу, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Наявна заборгованість та розрахунки по ній (по сумі основного боргу, процентам за користування кредитом, пені, штрафу) повністю підтверджуються наявними письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Висновки суду щодо зменшення розміру нарахованої Банком пені та часткового задоволення позовних вимог є вірними та узгоджуються з положеннями статті 551 ЦК України.

Окрім того, колегія суддів вважає вірними висновки суду щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Твердження апелянта - представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про те, що кредитний договір укладено під впливом помилки, є удаваним та валюта кредитування насправді є гривнею не заслуговують на увагу.

Так само не заслуговують на увагу твердження апелянта - представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що договір поруки є недійсним, оскільки визначена договором поруки відповідальність у об'ємі подвійної облікової ставки НБУ є безпідставною та такою, що не ґрунтується на законі; умова про дію договору до виконання всіх зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії договору; умови поруки виконувати зобов'язання у іноземній валюті суперечать нормам закону.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ст. 6 ЦК України, сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Місецвим судом достовірно було встановлено, що правочини, які були укладені між сторонами (кредитний договір, договір поруки, додаткові угоди) були вчинені в письмовій формі та підсписані сторонами, що не заперечувалось Баожником та Поручителем. При підписанні даних правочинів як боржник, так і поручитель, були достовірно обізнані з їх умовами.

Вчинення кредитного договору під впливом помилки та його удаваність не знайшли свого підтвердження, як і не знайшли свого підтвердження підстави недійсності договору поруки.

Таким чином, позичальник був вільний у виборі контрагента договору та умов договору, на які він погодився, підписавши його.

Також, колегія суддів звертає увагу на преюдиційність рішення Октябрського суду м. Полтави від 12.06.2012 року та ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 15.08.2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору №014/2879/73/89446 від 17.09.2007 року, про визнання недійсними договорів забезпечення, повернення надлишково сплачених сум та зобов'язання нотаріуса вчинити певні дії відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Відповідальність сторін, яка витікає з договору є одним із видів цивільно-правової відповідальності, яка в свою чергу є видом юридичної відповідальності, одним із основних принципів якої є принцип законності.

Місцевий суд прийшов до правильного висновку, що кредитний договір, договір поруки та додаткові до них договори укладено на умовах обізнаності поручителя з умовами основного договору та обов'язками боржника за ним.

Відповідно до роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вбачається, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Доводи апелянта ОСОБА_2, колегія суддів вважає, не заслуговують на увагу та є такими, що не являються підставами, визначеними нормами чинного законодавства для визнання договору поруки недійсним.

Тлумачення норм цивільного законодавства здійснено апелянтом поверхового без повного та системного аналізу. Доводи апеляційної скарги повністю спростовуються встановленими місцевим судом фактичними обставинами, які підтверджені наявними в справі доказами.

Оцінка наданих сторонами доказів під час розгляду справи місцевим судом проведена з дотриманням норм, закріплених статтею 212 ЦК України.

Висновки суду повністю узгоджуються з нормами чинного законодавства, з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України при перегляді цивільних справ даної категорії, роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, які були досліджені в судовому засіданні, а не на припущеннях, які нібито спростовують досліджені докази.

Розгляд справи проведений місцевим судом з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.

Колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка.

Апеляційні скарги не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції, а наведені в них доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для їх задоволення немає.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Дряниця Ю.В.

Судді: Карнаух П.М.

Чумак О.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Ю.В.Дряниця