Ухвала суду № 29460007, 11.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/66852/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників сторін:

позивача -Бондарєвої Я.В.

відповідача -Гарбовської А.В., Перепелюка О.В., Сиротіної О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2012

у справі № 2а-4441/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

за участю Прокуратури Подільського району м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рондо»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 22.03.2012 № 0000252220, № 0000262220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012, позов задоволено; визнано незаконними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Рондо»з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами згідно постанов від 10.01 та 19.01.2012 старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, складено акт № 113/23-611/30050030 від 29.02.2012, в якому зафіксовано порушення: п. 1.32, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 403 841 грн.; пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 973 309 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 22.03.2012 відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000252220 про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 4 420 991 грн., в т.ч.: 3 642 424 грн. основного платежу та 778 567 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000262220 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 496 235 грн., в т.ч.: 2 878 903 грн. основного платежу та 617 332 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган виходив з нікчемності господарських договорів, укладених з ТОВ «Остін Трейд», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Вайліс», ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Спецтехноресурс», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Фірма Володар», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Проммаст Стандарт»та ТОВ «Граньстройінвест».

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Остін Трейд» укладено договір поставки кольорового металпрокату в асортименті від 01.06.2011 № 05-01/06; з ТОВ «Компанія «Вайліс»укладено договір поставки кольорового металпрокату в асортименті № 17-05/01 від 05.01.2011; з ТОВ «Промелектро-75»договір поставки кольорового металпрокату в асортименті № 04-15/09 від 15.09.2011; з ТОВ «ТПК «Техномашпостач»договір поставки кольорового металпрокату № 01-29/07 від 29.07.2010, № 18-05/01 від 05.01.2011; з ТОВ «Фірма «Володар» договір поставки № 05-04/05 від 04.05.2011; з ТОВ «Маркон Груп Ко»№ 01-28/03 від 28.03.2011; з ТОВ «Проммаст Стандарт»договір поставки № 05-01/11 від 01.11.2011; з ТОВ «Граньстройінвест» договір поставки № 07-01/07 від 01.07.2011.

Довідкою № 931/23-10 від 01.08.2011 року Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, що складена за результатами перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів при взаємовідносинах з Відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне НВО ім. М.В. Фрунзе»та Приватним підприємством «Клер Шато Фиорд», також підтверджується реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами.

Факт виконання вказаних договорів судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Як встановлено матеріалами справи, позивач має власні складські приміщення, на яких приймав товарно-матеріальні цінності.

Крім того, з пояснень контрагентів позивача, наданих в суді першої інстанції, вбачається, що в період з 2009 року по 2012 рік вони отримували від ТОВ «Рондо»для потреб своїх підприємств товарну продукцію групи кольорових металів різноманітної номенклатури. Товарну продукцію вони отримували зі складських приміщень ТОВ «Рондо», які розташовані в м. Києві, вул. Сиренька, 25. Отриманий товар оплачувався по безготівковому розрахунку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 86.9 ст. 89 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Згідно з п. 58.4 ст. 58 цього Кодексу встановлено, що у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим кодексом, при цьому забороняється складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення до набрання законної сили рішенням суду у справі або закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами.

На момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у відповідача не було відомостей щодо прийняття судом рішення у кримінальній справі.

Як встановлено матеріалами справи, позивач вів господарську діяльність з контрагентами, про що свідчать договори, на виконання яких були складені податкові та видаткові накладні.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. пп. 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Згідно з п. п. 201.10, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Зазначенні положення кореспондуються з нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент складання податкових накладних, контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Також судами обох інстанцій встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо»з ТОВ «Остін Трейд», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Вайліс»,ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Спецтехноресурс», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Фірма Володар», ТОВ «Маркон Груп Ко», ТОВ «Проммаст Стандарт»та ТОВ «Граньстройінвест»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та про нікчемність правочину судами спростований з підстав невизнання в судовому порядку таких правочинів нікчемними та встановлення по даній справі факту реального їх виконання.

На основі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний