Постанова № 29459538, 31.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 р.

Справа № 2-а-3696/10/1470

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2010 року в справі за позовом державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення в частині визначення податку на додану вартість в розмірі 34 387 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 120 774,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2010 року державне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, який в подальшому уточнило, до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23 березня 2010 року № 000002636/0 в частині визначення податку на додану вартість в розмірі 34 387 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 120 774,20 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року адміністративний позов задоволений в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права.

Державне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що в період з 25 січня по 19 лютого 2010 р. на підставі направлень від 22 січня 2010 року №08/36 та від 01 лютого 2010 року № 16/36 спеціалістами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт від 11 березня 2010 року № 246/36/14313240.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення Позивачем пп.4.5.1 п.4.5 ст.4 пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 , пп.7.4.1 пп.7.42 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, пп.11.44 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки заступником начальника СДПІ ВПП у м. Миколаєві винесено податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2010 № 00002636/0 яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 256 938,00 грн. згідно пп.4.5.1 п.4.5 ст.4 пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 , пп.7.4.1 пп.7.42 п.7.4 , пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, пп.11.44 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та застосовані штрафні санкцій в сумі 133 155,90 грн.

Суд першої інстанції встановив, що висновки відповідача обґрунтовані тим, що перевіркою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01 квітня 2008 року по 31грудня 2009 рік, у тому числі за вересень 2008 р. - заниження на 250 356 грн., за листопад 2008 р. - заниження на суму 1 290 грн., за грудень 2008 року - заниження на суму 2 505 грн., за вересень 2009 року - заниження на суму 4 794 грн., за листопада 2009 року - завищення на суму 14 285 грн., за грудень 2009 року - заниження на суму 12 278 грн.

Суд першої інстанції встановив помилковість висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 34 387,00 грн. що ґрунтується порушенням позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.2 п.7.4 , п.11.44 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» у квітні-грудні 2008 року, в частині не нарахування податкових зобов’язань з ПДВ в сумі 34 387,00грн. за операціями з продажу металобрухту.

Суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки зазначено, що реалізований металобрухт не придбавається (не купується) підприємством, а утворений як відходи виробництва з матеріалів придбаних з податком на додану вартість, отже позивачем не було допущено порушення пп. 7.4.2 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Суд першої інстанції не прийняв твердження відповідача, що відповідно до пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у подальшому придбані раніше товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), оскільки законодавець не посилається в пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на статтю 11 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідно до якої податкові зобов’язання з ПДВ за операціями з продажу металобрухту не нараховуються.

Крім цього, виходячи з вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Згідно із п. 1.18 ст. 1 цього ж Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» яким зазначено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Вичерпний перелік підстав для застосування непрямих методів визначено пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» серед яких відсутня така правова підстава для застосування непрямих методів при здійснені операцій зазначених в пп.7.4.1 , пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 та п.11.44 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції встановив, що пп. 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач не підтвердив наявність факту порушення позивачем податкового законодавства, а нарахування податку на додану вартість в сумі 34387,00 грн. є неправомірним.

Також суд першої інстанції встановив, що за наслідками перевірки неправомірно прийнято рішення про нарахування штрафних санкції в сумі 133 155,90 грн. з податку на додану вартість, на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки обов’язковою передумовою застосування встановлених Відповідачем штрафних /фінансових/ санкцій є донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків, що випливає із правила підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо визначення розміру штрафних /фінансових/ санкцій у відсотках від суми недоплати /заниження/ податкового зобов'язання платником податків, тоді як податкові зобов'язання з податку на додану вартість нараховані лише в сумі 256 938,00грн., а сума штрафу від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) має бути не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд першої інстанції встановив, що загальна сума штрафних санкцій повинна становити 12381,70 грн., а тому відповідачем завищена сума штрафних (фінансових) санкції на суму 120 774,20 грн.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем не підтверджено наявність факту порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до неправильного нарахування податку на додану вартість в сумі 34 387,00 грн. (256 938 – 222 551 грн.) та завищенню штрафні санкції на суму 120 774 ,20 грн. (133 155,9-12 381,70).

Сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з’явились, а тому справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції правильно встановив помилковість висновків перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 34 387,00 грн., оскільки законодавець не посилається в пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на статтю 11 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідно до якої податкові зобов’язання з ПДВ за операціями з продажу металобрухту не нараховуються, а пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не містить правової підстава для застосування непрямих методів при здійснені операцій зазначених в пп.7.4.1 , пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 та п.11.44 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проте апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 120 774 ,20 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2010 № 00002636/0 яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 256 938,00 грн., з якої 34 387,00 грн. донараховано помилково, та застосовані штрафні санкцій в сумі 133 155,90 грн.

Таким чином, з урахуванням правил підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на правомірно нараховане податкове зобов’язання в розмірі 222 551 грн. (256 938,00 грн. - 34 387,00 грн.) застосовуються штрафні санкції в розмірі 111 275,5 грн., а тому розмір штрафних санкцій, нарахованих на помилково визначену суму податкового зобов’язання становить 21 880,40 грн. (133 155,90 грн. - 111 275,5 грн.)

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202, КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена частково, оскаржена постанова скасована та ухвалена нова постанова про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 207, ст. 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 23 березня 2010 року № 000002636/0 в частині визначення податку на додану вартість в розмірі 34 387 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 21 880,40 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П. Шеметенко