Ухвала суду № 29459490, 12.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 р.Справа № 1570/1505/2012

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріКапустинській А.М.

за участю позивача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року по справі за позовом Біляївського районного центру зайнятості Одеської області до ОСОБА_5 про стягнення суми коштів виплачених як допомога по безробіттю у розмірі 3223,74 грн., -

встановиЛА:

Позивач, Біляївський районний центр зайнятості Одеської області, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми коштів виплачених як допомога по безробіттю у розмірі 3223,74 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Біляївського районного центру зайнятості Одеської області суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 28.04.2011 року по 25.08.2011 року у розмірі 3223,74 грн.

ОСОБА_5 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року та винести нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 21.04.2011 року звернувся до Біляївського районного центру зайнятості, як безробітний. Згідно його заяви від 28.04.2011 року (а.с.15) йому було призначено статус безробітного з виплатою по безробіттю, відповідно до ст..2 Закону України «Про зайнятість населення» та п.п.2,4 ст.22, п.2 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно результатів перевірки позивача було встановлено, що ОСОБА_5 за період знаходження на обліку як безробітний в Біляївському районному центрі зайнятості та отримуючи виплати по безробіттю одночасно мав статус фізичної особи - підприємця, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.9-11).

Таким чином, за час перебування відповідача на обліку в Біляївському районному центрі зайнятості, ОСОБА_5 незаконно отримав допомогу по безробіттю на загальну суму 3223,74 грн. за період з 28.04.2011 року по 25.08.2011 року.

Згідно п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Біляївським районним центром зайнятості було видано наказ №251 від 14.09.2011 року про стягнення з відповідача незаконно отриманих коштів, з яким відповідач 14.09.2011 року був ознайомлений під особистий підпис (а.с.14).

На час розгляду справи судами, сума незаконно отриманої допомоги по безробіттю відповідачем повернута не була.

Судом не приймаються до уваги посилання апелянта про те, що після подання ним заяви про припинення підприємницької діяльності до податкового органу з 08.05.2007 року він не вважається підприємцем, а тому правомірно отримував у 2011 році допомогу по безробіттю, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення відносяться особи, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Згідно положень ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Згідно повідомлення Державного реєстратора виконавчого комітету Одеської міської ради 02.11.2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесений запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідача (а.с.40).

Отже, відповідач мав статус суб'єкта підприємницької діяльності в період з 28.04.2011 року по 25.08.2011 року, а тому він був само зайнятою особою, подав неправдиві відомості стосовно цієї обставини у заяві про отримання статусу безробітного від 28.04.2011 року (а.с.15), що позбавляло його права на отримання допомоги по безробіттю за період з 28.04.2011 року по 25.08.2011 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Біляївського районного центру зайнятості Одеської області про стягнення суми коштів виплачених як допомога по безробіттю у розмірі 3223,74 грн. належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами, а отже підлягають задоволенню.

Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вибачається з матеріалів справи Біляївським районним центром зайнятості було видано наказ №251 від 14.09.2011 року, а адміністративний позов до суду був направлений до суду першої інстанції 24.02.2012 року.

Таким чином, посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду є безпідставним.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року по справі № 1570/1505/2012, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року по справі за позовом Біляївського районного центру зайнятості Одеської області до ОСОБА_5 про стягнення суми коштів виплачених як допомога по безробіттю у розмірі 3223,74 грн., - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 13 лютого 2013 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль