Ухвала суду № 29459281, 14.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/34366/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтехимпродукт" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтехимпродукт" (далі -ТОВ "Нефтехимпродукт") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька (далі -ДПІ у Київському районі м. Донецька) в якому просить визнати недійсним податкові повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року позов ТОВ "Нефтехимпродукт" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Донецька залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Київському районі м. Донецька подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Нефтехимпродукт" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Київському районі м. Донецька 04.08.2010 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Нефтехимпродукт" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Айдіас" за період січень, лютий, березень, травень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.08.2010 року за №6004/23-2/25578510, яким зафіксовані виявлені порушення п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7, п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (рядок 27 декларації) у розмірі 99160,00 грн., завищення залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації) у розмірі 11369,00 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації) у розмірі 11369,00 грн., укладення нікчемного правочину №12/01-09 від 12.01.2009 року з ТОВ "Айдіас.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002092340/0-21246/10/23-313 від 11.08.2010 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 99196,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 49598,00 грн.

20.08.2010 року позивачем було направлено до ДПІ у Київському районі м. Донецька скаргу за №79/0 щодо оскарження податкового повідомлення - рішення №0002092340/0-21246/10/23-313 від 11.08.2010 року. ДПІ у Київському районі м. Донецька направлено рішення про результати розгляду скарги за №26315/10/25-013, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0002092340/0-21246/10/23-313 від 11.08.2010 року залишено без змін. Податковим органом винесене відповідне податкове повідомлення-рішення №0002092340/1-26824/10/23-313 від 21.10.2010 року.

24.11.2010 року позивачем було направлено до ДПА в Донецькій області скаргу за №5642/10/031110 щодо оскарження податкових повідомлень-рішень №0002092340/0-21246/10/23-313 від 11.08.2010 року, 0002092340/1-26824/10/23-313 від 21.10.2010 року.

22.12.2010 року позивач звернувся до ДПА в Донецькій області з заявою за №192/0 про відкликання повторної скарги на податкові повідомлення-рішення №0002092340/0-21246/10/23-313 від 11.08.2010 року, №0002092340/1-26824/10/23-313 від 21.10.2010 року.

27.12.2010 року ДПА в Донецькій області направлено рішення про розгляд заяви позивача за №192/0, в якому зазначено, що скаргу ТОВ "Нефтехимпродукт" залишено без розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 12.01.2009 року було укладено договір постачання товару згідно специфікацій (мазут топковий марки М-100 ДСТУ 4058-2001) за №12/01-09 з ТОВ "Айдіас".

На товар підприємством-постачальником - ТОВ "Айдіас" було виписано податкові накладні та видаткові накладні. Розрахунки між позивачем та ТОВ "Айдіас" проводились у готівковій та вексельній формі. Станом на момент перевірки заборгованість по розрахункам з ТОВ "Айдіас" за отриманий товар відсутня.

Крім того, судами попередніх інстанцій підтверджено реальність здійснення господарських операцій між сторонами.

Статтею 202 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що виходячи із вимог ст. 215 ЦК України підстави, передбачені ст. 203 ЦК України, для визнання спірного правочина недійсним відсутні.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку...

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.п. 7.7.1. п.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Дані податкові накладні оформлені належним чином згідно вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, підприємство на момент укладання договору постачання з позивачем мало статус платника податку на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкові повідомлення-рішення є недійсними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров