Ухвала суду № 29459247, 07.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 року м. Київ К-1678/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009

у справі № 2а-275/09/2070

за позовом Приватного підприємства „Неофіт"

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Неофіт" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень рішень № 0000152310/3 від 19.01.2005, № 0000152310/3, № 0000162310/3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 постанову Харківського окружного адміністративного суд від 02.06.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було здійснено комплексну документальну перевірку позивач з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 по 31.12.2003 та складено акт перевірки №75/10/30767528 від 30.07.2004.

За результатами перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000152310/0 від 06.08.2004, яким визначено позивачу податок на прибуток в сумі 604856 грн., № 0000152310/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції по податку на прибуток в сумі 201619 грн., № 0000162310/0, яким до позивача застосовано штраф за не оприбуткування готівки в сумі 7500 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 , пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем не включено до складу валового доходу, у 1 кварталі 2003 року вартість основних фондів як безоплатно отриманих на суму 1186043 грн., за 2 квартал 2003 року вартість товарно-матеріальних цінностей як реалізованих СТОВ „Добробут" у квітні та травні 2003 року на суму 129701 грн., позивачем безпідставно включено до складу валових витрат у 4 кварталі 2003 року вартість придбаних основних фондів на суму 156918 грн., суми невиплаченої працівникам підприємства заробітної плати на суму 1161 грн., що призвело до самостійного донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 403237 грн. та застосовано подвійну фінансову санкцію на суму 402890 грн.

Також позивачем не оприбутковано готівку в касі ПП „Неофіт" в сумі 1500 грн.,

чим передбачено штраф у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої готівки на суму 7500 грн.

Порушення встановлені відповідачем у зв'язку з тим, що до перевірки позивачем не надано угод, товарно-транспортних накладних, журналів обліку довіреностей, актів виконаних робіт, актів звірки та інших первинних документів.

В ході перевірки було проведено інвентаризацію основних фондів та встановлено розбіжності із статистичними звітними, які подавалися станом на 01.05.2004.

В порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 06.08.2004 № 0000152310/0, № 0000152310/0, були частково скасовані по податку на прибуток на загальну суму 696 грн. в частині завищення валових витрат на нараховану та несплачену заробітну плату робітникам позивача в сумі 1161 грн. рішення про результати розгляду скарги Державною податковою адміністрацією України № 291/6/251215 від 13.01.2005.

В наслідок зменшення донарахованих сум податкових зобов'язань відповідно рішення Державної податкової адміністрації України № 291/6/251215 від 13.01.2005, відповідачем було зменшено загальну суму донарахованих податкових зобов'язань та прийнято повідомлення-рішення від 19.01.2005; № 0000152310/3 по податку на прибуток в сумі 604334 грн. (основний платіж-402889 грн., фінансова санкція -201445 грн.), № 0000152310/3 про застосування штрафної санкції по податку на прибуток в сумі 201445 грн., № 0000162310/3 про застосування штрафної санкції за не оприбуткування готівкових коштів в сумі 7500 грн.

Відповідно абзацу „б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що основні фонди-виробниче обладнання, що рахуються по бухгалтерському та податковому обліку позивача у складі 3-ї групи по балансовому рахунку №104 „Машини та обладнання", були придбані у фізичних осіб відповідно договорів купівлі-продажу від 03.01.2003 з компенсацією його вартості в сумі 1186043 грн.

Згідно п. 4.1 договорів від 03.01.2003 оплата за майно здійснюється протягом 18 місяців після його передачі у власність позивачу відповідно актів приймання-передачі.

Додатковими угодами від 31.06.2004 до порядку розрахунків за придбане майно було внесено зміни в частині відстрочення платежу за майно до 03.01.2006.

Що стосується посилання представник відповідача на відсутність в фінансовому звіті позивача за 2003 рік наявності кредиторської заборгованості за отримані основні фонди на суму 1186043 грн. та на те, що документи, які підтверджують придбання таких основних фондів не перевірялися, а тому зробив висновок про безоплатне отримання цього майна.

Згідно актів приймання-передачі від 03.01.2003 - документів первинного бухгалтерського обліку, придбані основні фонди по первісній вартості 1186043 грн., були оприбутковані підприємством на баланс.

По бухгалтерському обліку придбання основних фондів згідно вказаних угод, було відображено бухгалтерськими проводками по кредиту рахунка № 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" в кореспонденції з дебетом рахунку № 152 "Придбання основних засобів", що підтверджується записом у головній книзі ПП "Неофіт" за 2003 рік.

Пунктом 1.23 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що безоплатно надані товари -це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем не доведено, що основні фонди позивачем надані безоплатно.

Факт придбання основних фондів на суму 1186043 грн. підтверджується договорами купівлі-продажу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що майно було придбано позивачем відповідно до договорів купівлі-продажу з компенсацією його вартості.

Стосовно взаємовідношенням з СТОВ „Добробут" свідчать, що відповідно угоди зберігання від 08.04.2003 позивач здійснив передачу товарно-матеріальних цінностей вартістю 129701 грн.

Факт передачі підтверджується актами приймання-передачі від 10.04.2003 паливно-мастильних матеріалів на суму 24404,00 грн., від 05.05.2003 паливно-мастильних матеріалів та сільгосппродукції на суму 80279 грн., від 10.05.2003 аміачної селітри на суму 25018 грн.

Відповідно п. 1.31 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" операції з надання товарів у межах договорів схову (відповідального зберігання) не вважаються продажем.

Матеріальні цінності, які перебували на зберіганні СТОВ „Добробут", знаходяться на балансі позивача, а за надані послуги було сплачено, що підтверджується актами виконаних робіт від 19.10.2007.

Договором поставки №3/14/03 від 14.11.2003, позивач реалізував ТОВ „Борівський міжгосподарський комбікормовий завод" майно на суму 153515 грн., про що складений акт приймання-передачі від 14.11.2003.

Згідно записів у бухгалтерських документах майно лічилося у складі 3 групи основних фондів та на дату продажу (станом на 01.10.2003р.) балансова (залишкова) вартість складала в сумі 1032268 грн.

У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2,3,4 у зв'язку з їх продажем, балансова вартість відповідної групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів.

Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Відповідачем не враховано помилкове завищення валового доходу у 4 кварталі 2003 року, що в свою чергу призвело до невірного визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток.

Судами попередніх інстанцій досліджено документи проведення інвентаризації основних фондів позивача, які свідчать що станом на 01.01.2003 на балансі позивача лічилися основні фонди 1,2,3 групи балансовою вартістю 143200 грн., які використовувалися у господарській діяльності підприємства.

У 2003 році надійшло основних фондів на суму 1342960 грн., вибуло основних фондів на суму 167700 грн.

ПП „Неофіт" було нараховано амортизацію по кожній групі основних засобів на загальну суму 139937 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю амортизаційних нарахувань за 2003 рік та записами в головній книзі підприємства.

Відповідно п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з цим Законом.

Відповідачем при самостійному обчислено податкове зобов'язання по податку на прибуток за 2003 рік не враховане амортизаційні відрахування.

Позивачем для закупівлі сільськогосподарської продукції було отримано в установі Ізюмського відділення Ощадного банку України готівкові кошти в сумі 1500 грн., що підтверджується чеком серії КЕ № 17779890 від 27.05. 2003.

В бухгалтерському обліку позивача оприбуткування готівки відображено у журналі реєстрації касових ордерів за 2003 рік, чим підтверджується реєстрацію виписаного прибуткового касового ордера від 27.05.2003 № 12 із записом у касовій книзі по оприбуткуванню готівкових коштів в сумі 1500 грн. за 27.05.2003.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що не оприбуткування готівкових коштів на суму 1500 грн. не відповідають фактичним обставинам справи.

Вичерпний перелік податків і зборів визначено ст. 14, ст. 15 Закону України „Про систему оподаткування", до яких штрафна санкція за не оприбуткування готівки в касі підприємства не входить.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідач не мав законних підстав приймати повідомлення-рішення на суму 7500 грн. відповідно до Закону України Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 у справі № 2а-275/09/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 у справі № 2а-275/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко