Постанова № 29458748, 14.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 р. Справа № 2а-1870/7254/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

за участю представників позивача Савченко В.А, Дульської Ю.В. та представника відповідача Курило Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Охтирський пивоварний завод" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-1870/7254/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Охтирський пивоварний завод"

до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Охтирський пивоварний завод" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення віл 23 травня 2012 року № 0000212332 видане Охтирською міжрайонною державною податковою інспекцією Сумської області згідно з якого було збільшено суму грошового зобов'язання товариству за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 92300 гривень за основним платежем та 46150 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року відмовлено у задоволенні позову .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Охтирською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Охтирський пивоварний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість з підприємством ТОВ "Інтерагро 2007" за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, за результатами якої складено акт від 03.05.2012 року № 86/22-00/00383053 (далі - акт перевірки, т. 1 а.с. 8-16).

На підставі вказаного акту перевірки, Охтирською ОДПІ були винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000212332 від 23.05.2012 року про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 138450 грн., в т.ч. основний платіж - 92300 грн. та штрафна санкція - 46150 грн. (т. 1 а.с. 17)

В акті перевірки податковим органом зроблено висновки про безпідставне віднесення ПАТ "Охтирський пивоварний завод" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ по операціям з придбання ТМЦ у ТОВ "Інтерагро 2007".

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 86/22-00/00383053 від 03.05.2012р., підставами для висновку про заниження податку на додану вартість на суму 138450 грн. став висновок податкового органу про те, що останнім встановлено неможливість підтвердження реального вчинення господарських операцій з боку контрагента позивача - ТОВ "Інтерагро 2007".

Зокрема, згідно інформації, отриманої від податкової інспекції за місцем реєстрації зазначеного підприємства встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та проведення ТОВ "Інтерагро 2007" транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

В зв'язку з наведеним відповідачем встановлено нереальність господарських правочинів, вчинених позивачем з зазначеним підприємством у перевіреному періоді, що позбавляє позивача права на включення сум, сплачених за спірними правочином, до складу податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно копії договору купівлі-продажу №31-03/11 від 31.03.2011 року ТОВ «Інтерагро 2007» - Продавець зобов'язується передати у власність ПАТ «Охтирський пивоварний завод» - Покупцю, а Покупець зобов'язується оплатити цукор - білий кристалічний на умовах цього Договору. Кількість товару, що поставляється Продавцем і приймається Покупцем визначається відповідно до супровідних документів (рахунків, накладних, товарно-транспортних накладних). (Пункти 1.2.2. та 1.2.3 Договору).

У липні 2011 року позивачем було придбано цукру на загальну суму 553800 грн., в тому числі ПДВ 92300 грн., яке було включено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідно до первинних документів, кількість придбаного цукру білого 1 категорії становить 60000 кг., про що ТОВ „Інтерагро 2007" було виписано податкові накладні №133 від 27.07.2011 року, №131 від 12.07.2011 року, №132 від 19.07.2011 року на загальну суму 553800 грн., в т.ч. ПДВ 92300 грн. та видаткові накладні №413 від 27.07.2011 року, №387 від 19.07.2011 року, №376 від 12.07.2011 року.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до сертифікату відповідності UA1.038.X003823-11 (термін дії з 18.03.2011 р. по 18.12.2011р.), виробником цукру є ВАТ „Володимирцукор", Волинська область, сертифікат видано ВАТ "Володимирцукор".

Згідно посвідчення про якість цукру білого 1 категорії кристалічного №387 від 19.07.2011 року, виданого ВАТ „Володимирцукор": отримувач - ПАТ „Охтирський пивоварний завод", маса нетто 20000; №413 від 27.07.2011 року: отримувач - ПАТ „Охтирський пивоварний завод", маса нетто 20000; №377 від 12.07.2011 p.: отримувач - ПАТ „Охтирський пивоварний завод", маса нетто 20000.

Згідно з п.п. 2.2. договору купівлі - продажу № 31-03/11 від 31.03.2011 року, укладеного між ТОВ „Інтерагро 2007" та ПАТ „Охтирський пивоварний завод", товар відпускається зі складу ВАТ „Володимирцукор" за адресою Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Луцька 230.

Крім того, реєстрами перевезень товару і тари, наданих платником, пунктом вибуття товару визначено місто Володимир-Волинський, Волинська область, а саме ВАТ „Володимирцукор". В наданих позивачем до матеріалів справи товарно-транспортних накладних на перевезення цукру, також зазначено пункт навантаження м. Володимир-Волинський.

Щодо транспортування товарів, слід зазначити, що дані послуги надавались ЗАТ «Оболонь», що підтверджується копією договору про транспортно-експедиційне обслуговування ЗАТ «Оболонь» вантажів дочірніх підприємств ЗАТ «Оболонь» №12757 від 01.02.2007р. та товарно-транспортними накладними.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтерагро 2007» в липні 2011 року, зокрема підтверджується і факт транспортування товару від Постачальника до Покупця.

На момент укладення зазначених правочинів сторони мали повну дієздатність юридичних осіб. Зазначені договори, які викладено у формі єдиного письмового документу, підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Колегія суддів, оцінивши наявні в справі докази, зазначає, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами.

Копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Так, підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у своїх контрагента відповідач не подав.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про безпідставність висновку Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області стосовно порушення ПАТ «Охтирський пивоварний завод» вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, основним мотивом, покладеним суб'єктом владних повноважень в основу судження про порушення позивачем закону, є висновок перевірки ТОВ «Інтерагро 2007».

Між тим, з положень ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України слідує, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для висновку іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Колегія судів зазначає, що ані під час розгляду справи судом першої інстанції ані у суді апеляційної інстанції відповідачем не було надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Колегія судів зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач придбав товари, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, а позивачем у свою чергу надано усі первинні документи , які складені у відповідності до вимог діючого законодавства та підтверджують реальність виконаного правочину, та підтверджують придбання товарів, які призначені для їх використання в операціях, що є об'єктом оподаткування .

Додатково суд апеляційної інстанції бере до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті, висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірного правочину вмотивований виключно посиланням на акт податкової інспекції, на обліку в якій знаходиться контрагент позивача.

Однак, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 205 КАСУ, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому рішення суду першої інстанції, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонернго товариства "Охтирський пивоварний завод" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-1870/7254/12 скасувати.

Прийняти нову постанову,якою позов Публічного акціонерного товариства "Охтирський пивоварний завод" до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 23 травня 2012 року № 0000212332, видане Охтирською міжрайонною державною податковою інспекцією Сумської області, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 92300 гривень за основним платежем та 46150 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.

Повний текст постанови виготовлений 19.02.2013 р.