Постанова № 29458474, 04.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 р. Справа № 2а-8179/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ПрАТ "Альтрон" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2012р. по справі № 2а-8179/12/2070

за позовом ПрАТ "Альтрон"

до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ "Альтрон" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в якому просить суд: визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення виїзної документальної позапланової перевірки ПрАТ "Альтрон"; визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22.06.2012 року №0005662305, №0005622305, №0005602305, №0005612305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову ПрАТ "Альтрон" відмовлено у повному обсязі.

ПрАТ "Альтрон", не погоджуючись з вказаною постановою суду, подало апеляційну скаргу, вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, судом невірно застосовані та порушені норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року , прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПрАТ "Альтрон" з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Венс Транс Континент Проект» за період серпень, вересень 2011 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майвін» за жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт №1903/2202/31633037 від 01.06.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ "Альтрон" вимог:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.5.1 п.138.5 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у 3-му кварталі 2011 р. на суму 551962,00 грн., заниження податку на прибуток у 4-му кварталі 2011 року на суму 488573,00 грн.;

- п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1. п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ (ряд. 19 та 20.2 декларації з ПДВ) на суму 353381,00 грн. за жовтень 2011 року, підприємством занижено ПДВ на загальну суму 181856,00 грн., в т.ч.: у серпні 2011 року занижено ПДВ на 99559,00 грн., у вересні 2011 року занижено ПДВ на 10833,00 грн., у жовтні 2011 року занижено ПДВ на 71464,00 грн.

За наслідками акту перевірки №1903/2202/31633037 від 01.06.2012 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 22.06.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0005662305, №0005622305, №0005602305, №0005612305.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено порушення позивачем пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.5.1 п.138.5 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України і пп. п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1. п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що формування податкового кредиту здійснюється у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається , що 19.08.2011 року між ПрАТ "Альтрон" (Замовник) та ТОВ "Майвін"(Виконавець) укладено договір №1908, відповідно до п.1.1 якого та додатків до нього Виконавець за завданням Замовника зобов'язується розробити програмне забезпечення (надалі - ПЗ) і видати Замовникові дозвіл на його використання (ліцензію) на умовах, визначених цим договором, а Замовник зобов'язується виплатити Виконавцеві винагороду.

Програмне забезпечення отримано позивачем відповідно до підписаних у двосторонньому порядку актами здачі-прийняття робіт: №100404 від 04.10.2011 року на загальну суму 441744,00 грн. в тому числі ПДВ 73624,00 грн., №101201 від 12.10.2011 року на загальну суму 399420,00 грн. в тому числі ПДВ 66570,00 грн., №101702 від 17.10.2011 року на загальну суму 561960,00 грн. в тому числі ПДВ 93660,00 грн., №102102 від 21.10.2011 року на загальну суму 590922,00 грн. в тому числі ПДВ 98487,00 грн., №102402 від 25.10.2011 року на загальну суму 555024,00 грн. в тому числі ПДВ 92504,00 грн.

ТОВ "Майвін" на адресу ПрАТ "Альтрон" виписані податкові накладні №100404 від 04.10.2011 року, №101201 від 12.10.2011 року, №101702 від 17.10.2011 року, №102102 від 21.10.2011 року, №102402 від 25.10.2011 року.

ПрАТ "Альтрон" оплачено отриманий товар на сум 2549070,00 грн. за договором №1908 від 19.08.2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями: №2892 від 14.12.2011 року на суму 441744,00 грн., №2894 від 14.12.2011 року на суму 399420,00 грн.. №2898 від 15.12.2011 року на суму 561960,00 грн., №2905 від 15.12.2011 року на суму 295461,00 грн., №2912 від 16.12.2011 року на суму 295461,00 грн., №2913 від 16.12.2011 року на суму 555024,00 грн.

Подальший рух товару підтверджується Калькуляцією витрат на виготовлення замовлення для Державної податкової служби за договором № ALT-03/027-2011 від 18.07.2011 р. (а.с.106-115 т.2), журналом проводок (а.с. 116 т.2), видатковою накладною від 04.11.2011 р. № 11/041 (а.с.30 т.2), журналом СТЗ (а.с. 118 т.2) , які містяться в матеріалах справи.

Також , з матеріалів справи вбачається , що 25.08.2011 року між ПрАТ "Альтрон" (Замовник) та ТОВ "Венс Транс Континент Проект"(Виконавець) укладено договір №АLТ-02/03-8-2011, відповідно до якого та додатків до нього Виконавець за завданням Замовника зобов'язується виконати роботи з розробки та тестування програмного забезпечення для розрахунку райдужних таблиць й передати (поступитися) Замовникові всі винятково майнові авторські права на ПЗ на визначених даним договором умовах, а Замовник зобов'язується виплатити Виконавцеві винагороду.

Відповідно до підписаних у двосторонньому порядку актів здачі-прийняття робіт: №289/11 від 28.09.2011 року на загальну суму 597355,00 грн. в тому числі ПДВ 99559,17 грн. та №109/11 від 10.10.2011 року на загальну суму 65000,00 грн. в тому числі ПДВ 10833,40 грн. позивачем було прийнято розроблене ТОВ "Венс Транс Континент Проект"програмне забезпечення на виконання договору №АLТ-02/03-8-2011 від 25.08.2011 року.

ТОВ "Венс Транс Континент Проект"на адресу ПрАТ "Альтрон" виписані податкові накладні №2 від 30.08.2011 року та №9 від 08.09.2011 року.

Актом комісії у складі посадових осіб ПрАТ "Альтрон" від 30.09.2011 року, призначеної наказом керівника ПрАТ "Альтрон" №3 від 04.01.2011 року встановлено, що програмне забезпечення для розрахунку райдужних таблиць відповідає технічним умовам, доробка йому не потрібна, а за таких підстав введено в експлуатацію та допущено до використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до платіжних доручень: від 30.08.2011 року №2563 на суму 597355,00 грн., від 08.09.2011 року №2584 на суму 65000,00 грн. ПрАТ "Альтрон" сплачено ТОВ "Венс Транс Континент Проект" 662355,00 грн. за договором №АLТ-02/03-8-2011 від 25.08.2011 року.

Колегія суддів зазначає, що формування податкового кредиту здійснюється у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є розробником програмних комплексів, має відповідну ліцензію Служби безпеки України на розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівлю спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, іншими засобами негласного отримання інформації, маїє спеціальний дозвіл СБУ на провадження діяльності, пов'язаної із державною таємницею.

Споживачами готової продукції позивача є силові структури, правоохоронні органи, спеціальні служби як України, так і інших країн.

З метою надання оперативним підрозділам спецслужб та правоохоронних органів технічної можливості для зняття інформації з каналів зв'язку у режимі реального часу з підстав, передбачених Конституцією України та законом, ПРАТ «Апьтрон» (як ліцензіатом СБУ) проводяться НДДКР зі створення програмного комплексу перехоплення інформації «Радіус», складовою частиною якого є пристрій «Декриптор» до складу якого входять райдужні таблиці, які дозволяють в короткий проміжок часу підбирати шифр та отримувати доступ до інформації, що передається каналом зв'язку GSM.

Таким чином, райдужні таблиці - це елемент Комплексу перехоплення сигналів у мережах мобільного зв'язку стандарту GSM «Радіус» призначений для дешифрування сигналів кодованих з допомогою алгоритму шифрування А5/1.

Саме програмно-апаратний комплекс перехоплення інформації «Радіус», який призначений для високоякісного запису, зберігання і відтворення звукової інформації, і є спеціальним технічним засобом відповідно до ліцензійних умов.

Податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Вказані операції проведені позивачем в бухгалтерському обліку , що підтверджується регістрами бухгалтерії «Журналами проводок».

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевіркм вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

ТОВ "Венс Транс Континент Проект" та ТОВ "Майвін" на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку , що господарські операції позивача з ТОВ "Венс Транс Континент Проект" та ТОВ "Майвін" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару у ТОВ "Венс Транс Континент Проект" та ТОВ "Майвін" до податкового кредиту та відповідні витрати включені до валових витрат .

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ "Венс Транс Континент Проект" та ТОВ "Майвін" правочин є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "Венс Транс Континент Проект" та ТОВ "Майвін" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 р. по справі № 2а-8407/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 р., фактично визнано реальним та таким, що тягне для сторін юридичні наслідки договір від 19.08.2011 р. № 1908 та додатками до нього з контрагентом апелянта - TOB "Майвін". Рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2012р. по справі № 5009/2876/12, також визнано реальним та таким, що тягне для сторін юридичні наслідки договір від 25.08.2011 р. № ALT-02/03 8-2011 з іншим контрагентом апелянта - TOB «Вене Транс Континент Проект».

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджені податковими накладними, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат та в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно віднесено ці суми до від'ємного значення , сформовано податковий кредит та валові витрати .

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22.06.2012 року №0005662305, №0005622305, №0005602305, №0005612305 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вищевказане не було враховано судом першої інстанції , що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, тому відповідно п.4 ст. 202 КАС України постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення виїзної документальної позапланової перевірки ПрАТ "Альтрон", виходячи з наступного.

Органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку встановленому Податковим кодексом України (п.20.1.4. Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпункт 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З метою отримання пояснень та документального підтвердження з питання перевірки відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Венс транс континент проект"за серпень 2011 року та вересень 2011 року, ТОВ "Майвін"за жовтень 2011 року ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова було надіслано запит №1402/10/15-322 від 21.03.2012 року на ім'я керівника ПрАТ "Альтрон".

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Альтрон" листом від 06.04.2012 року за вих.№177/1 відмовлено ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова у наданні інформації на вищевказаний запит.

Пунктом 78.4 ст.78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, у зв'язку з проведенням документальної виїзної позапланової перевірки, 21.05.2012 року видано наказ на проведення перевірки №621, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України, відповідно до якого - організувати подовження проведення перевірки ПП "Альтрон".

В наказі №621 від 21.05.2012 року містяться технічні описки, а саме замість ПАТ "Альтрон" зазначено ПП "Альтрон", та помилково вказано на подовження перевірки. Суд вважає, що вказані помилки не впливають на сутність наказу та жодним чином не порушують права позивача з огляду на їх формальність.

Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

21.05.2012 року головному бухгалтеру ПАТ "Альтрон" Романчук О.С. вручено копію наказу №621 від 21.05.2012 року та пред'явлено направлення на перевірку №711 та №712 від 21.05.2012 року. Вказаний факт не заперечувався сторонами під час розгляду справи.

Згідно положень п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Виходячи з наведеного, позивач мав право при наявності підстав, визначених в абзаці 5 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, відмовити у допуску на перевірку. Однак, з огляду на факт проведення фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова документальної виїзної позапланової перевірки ПрАТ "Альтрон", позивач самостійно допустив перевіряючих до перевірки та не мав жодних претензій до їх компетентності.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були підстави для проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПрАТ "Альтрон" з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Венс Транс Континент Проект"за період серпень, вересень 2011 року та Товариством з обмеженою відповідальністю "Майвін"за жовтень 2011 року, також відповідачем були дотримані вимоги діючого на час проведення перевірки законодавства, яке регламентує підстави, строки та порядок проведення таких перевірок.

Враховуючи наведене, дії ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова щодо проведення виїзної документальної позапланової перевірки ПАТ "Альтрон" та винесення податкових повідомлень-рішень від 22.06.2012 року №0005662305, №0005622305, №0005602305, №0005612305 вчинені в межах повноважень та на підставі відповідних норм податкового законодавства України, та як наслідок у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, тому в цій частині постанова відповідно до ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 200,202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ПрАТ "Альтрон" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012року скасувати в частині відмову у задоволенні позову про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22.06.2012 року №0005662305, №0005622305, №0005602305, №0005612305.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позов ПрАТ "Альтрон" задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22.06.2012 року №0005662305, №0005622305, №0005602305, №0005612305.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст постанови виготовлений 11.02.2013 р.