Ухвала суду № 29457617, 05.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р. Справа № 35197/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Большакової О.О., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року у справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Стир» до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

СВК «Стир» звернувся до суду з позовом до Дубенської ОДПІ Рівненської області, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22 лютого 2006 року № 0000212350/0, яким відповідно до пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) позивачу було визначено штраф у розмірі 111155 грн. за порушення вимоги пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 цього Закону, а саме, самостійне відчуження активів, які перебувають в податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що рішеннями судів, які набрали законної сили, визнано недійсним рішення зборів співвласників СВК «Стир» та скасовано рішення виконавчого комітету Березинської сільської ради Радивилівського району, відповідно до яких належний позивачу майновий комплекс консервного заводу був переданий у власність ОСОБА_1 Відтак правочини, відображені у рішеннях зборів співвласників СВК «Стир» від 27.11.2003 року та 25.04.2004 року, що стосуються відчуження будівель та споруд консервного заводу, є недійсними, тому такі правочини відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють для позивача юридичних наслідків. З огляду на наведене вище позивачем не було порушено приписів пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому до нього не може бути застосована відповідальність, передбачена пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 цього Закону. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 положення пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині поширення права податкової застави на будь-які активи платника податків без врахування суми його податкового боргу визнані неконституційними. Також суд зазначив, що вартість визначених та переданих податковому органу для спрямування їх на погашення податкового боргу згідно з Актом опису активів від 15.01.2004 року належні СВК «Стир» гуртожитку та вагона-холодильника - 325451 грн., покриває та в кілька разів перевищує суму податкового боргу позивача.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до вимог пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» операція, що була проведена СВК «Стир» щодо реалізації майна, що перебувало у податковій заставі, підлягала обов'язковому узгодженню з податковим органом. Апелянт зазначає, що рішення Конституційного Суду України про визнання неконституційним положень пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які активи платника податків без урахування суми його податкового боргу, було винесено 24.03.2005 року, а право податкової застави виникло раніше - 01.02.2002 року, з часу виникнення заборгованості із сплати податків та зборів, і до дня прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення така заборгованість не була погашена в повному обсязі. Також апелянт вважає помилковим посилання суду першої інстанції на те, що майно (майновий комплекс консервного заводу) позивача вибуло із його власності поза волею останнього, оскільки відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 зазначеного Закону штрафна санкція передбачена щодо здійснення будь-яких операцій відчуження зазначеного вище майна, яке перебуває у податковій заставі, здійснених без згоди податкового органу. Суд не врахував, що на час проведення перевірки майно вибуло із власності СВК «Стир» і, крім того, на час судового розгляду це майно у власності позивача не перебуває, а наявність судових рішень щодо неправомірності його реалізації підтверджують висновки податкового органу щодо порушення платником податків вимог законодавства.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

В період з 30.01.2006 року до 10.02.2006 року співробітниками Дубенської ОДПІ Рівненської області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку СВК «Стир» щодо реалізації заставного майна (консервного заводу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1), про що складено акт від 17.02.2006 року № 43/23/30563734.

В акті перевірки зазначено, що всупереч вимогам пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» СВК «Стир» здійснено в березні 2004 року реалізацію активів, які перебували в податковій заставі - зазначеного консервного заводу, без попереднього узгодження з податковим органом та за наявності податкового боргу.

Зокрема, з акту перевірки вбачається, що податковий борг СВК «Стир» виник 19.03.2001 року і на час набрання чинності п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не був погашений в повному обсязі. На виконання зазначеної норми податковим органом було зареєстровано податкову заставу в Державному реєстрі застав рухомого майна, про що внесено запис про заставу від 31.07.2002 року за № 890-359, що підтверджується відповідним витягом, наданим реєстратором від 31.07.2002 року за № 1394.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.0.2006 року № 0000212350/0, яким СВК «Стир» відповідно до пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за вказане порушення було визначено штраф у розмірі 111155 грн. (в розмірі суми відчуження будівель та споруд консервного заводу).

Відповідно до абз. «а» пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Як встановив суд першої інстанції, станом на 15.11.2002 року за СВК «Стир» рахувалася сума податкового боргу в розмірі 18962 грн. На протязі 2002-2003 років податковим керуючим з метою погашення податкового боргу проводився опис та реалізація активів позивача, однак вжитими заходами повного погашення податкового боргу не відбулося, у зв'язку з чим рухоме майно позивача продовжувало перебувати в податковій заставі.

Також суд першої інстанції витребовував у Дубенської ОДПІ Рівненської області відомості щодо обставин виникнення та наявності податкового боргу СВК «Стир» станом на дату реєстрації податкової застави в Державному реєстрі застав рухомого майна - 31.07.2002 року, на дату прийняття рішення зборами співвласників СВК «Стир» про передачу у власність ОСОБА_1 приміщення консервного заводу - 25.03.2004 року та на дату прийняття Виконавчим комітетом Березинскої сільської ради Радивилівського району Рівненської області рішення про оформлення за ним права власності на даний об'єкт - 31.03.2004 року. Також суд витребовував у відповідача копії первинних та облікових документів, що підтверджують вказані обставини.

Під час розгляду справи представник відповідача повідомив про неможливість надання суду первинних документів, що підтверджують та розкривають обставини виникнення, погашення та несплати податкового боргу позивачем, станом на зазначені дати, оскільки вони не збережені у зв'язку з низкою реорганізацій податкового органу.

На підтвердження обставин виникнення та наявності податкового боргу (недоїмки) у позивача відповідач надав довідки про наявність податкового боргу у позивача та витяги з облікових карток позивача з податку на додану вартість, фіксованого сільськогосподарського податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, з яких вбачається, що: станом на 31.07.2002 року недоїмка позивача становила 29531,53 грн., несплачений залишок пені - 1794,01грн.; станом на 25.03.2004 року недоїмка становила 14011,50 грн., не сплачений залишок пені - 1042,23 грн.; станом на 31.03.2004 року недоїмка становила 17208,72 грн., не сплачений залишок пені - 1042,23 грн.; станом на листопад 2003 року недоїмка позивача становила 14824,36 грн. (з якої 10335,42 грн. з фіксованого сільськогосподарського податку та 4488,94 грн. з податку на додану вартість).

Наведених відомостей щодо сум податкового боргу позивач не заперечував.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 31.07.2002 року № 1394 Радивилівським відділенням Дубенської ОДПІ Рівненської області зареєстровано податкову заставу на всі активи СВК «Стир».

Відповідно до додатку № 4 до протоколу зборів співвласників колишніх членів ПТ « 8 березня» від 15.02.2000 року № 1, будівля консервного заводу була передана у власність СВК «Стир» під забезпечення погашення кредиторської заборгованості, про що позивачу було видано свідоцтво про право власності.

25.03.2004 року зборами співвласників СВК «Стир» було прийнято рішення про виокремлення консервного заводу як цілісного майнового комплексу з будівлями, спорудами та обладнанням на суму експертної оцінки і передачу у власність ОСОБА_1

Рішенням Виконавчого комітету Березинської сільської ради Радивилівського району Львівської області від 31.03.2004 року № 22 було оформлено право власності на майновий комплекс консервного заводу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 з видачею свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, яке було видане 03.04.2004 року. Для оформлення свідоцтва про право власності на даний консервний завод приватний нотаріус ОСОБА_2 надав довідку від 01.04.2004 року № 518903-2072 про те, що зазначений майновий комплекс під забороною не перебуває.

Тобто СВК «Стир» було реалізоване майно, яке перебувало в податковій заставі без попереднього погодження з податковим органом, за що відповідачем були застосовані до позивача штрафні санкції в розмірі вартості даного майна.

Однак при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач не врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 № 2-рп/2005 положення пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке передбачало можливість поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу, визнано неконституційним як таке, що порушує справедливе вирішення питань застосування права податкової застави (ст. ст. 8, 42 Конституції України). Конституційний Суд України зазначив, що розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів права, повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

Таким чином, податкова застава має застосовуватись на активи платника податків пропорційно сумі його податкового боргу, що свідчить про неправомірність перебування у податковій заставі всіх активів позивача при наявності податкового боргу у розмірі меншому ніж загальна вартість його активів.

Враховуючи неспіврозмірність розміру податкового боргу з вартістю активів, які перебувають у податковій заставі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій за відчуження активів, які перебувають в податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, згідно з актами опису активів СВК «Стир» від 11.03.2002 року, від 13.03.2003 року та від 15.01.2004 року були визначені та передані податковому органу активи для спрямування їх на погашення податкового боргу на загальну суму, яка повністю покриває та значно перевищує суму податкового боргу позивача на відповідні дати. При цьому приміщення консервного заводу не ввійшло до переліку активів, що описані податковим органом для реалізації та зменшення податкового боргу позивача.

Посилання апелянта на те, що зазначене вище рішення Конституційного Суду України було прийняте після виникнення права на податкову заставу активів СВК «Стир», не спростовує висновків суду першої інстанції про неправомірність застосування до позивача штрафу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, Дубенська ОДПІ Рівненської області, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2006 року № 0000212350/0, помилково керувалась нормами закону, які на момент прийняття вказаного рішення були визнані неконституційними.

Додатково колегія суддів враховує, що рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 04.12.2007 року у справі, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 01.04.2008 року, визнано незаконними загальні збори співвласників СВК «Стир» від 27.11.2003 року та 25.03.2004 року. Також визнано недійсним рішення зборів співвласників СВК «Стир», прийняті на цих зборах, з питань переведення та передачі у власність консервного заводу з фонду кредиторської заборгованості у фонд майнових паїв. При цьому, вказаним рішенням встановлено, що відповідно до п. 5.6 Статуту СВК «Стир» та п. 3 ст. 14 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» передбачено, що загальні збори членів кооперативу правомочні приймати рішення, якщо на них присутні більше половини членів кооперативу. Кількість осіб, що приймала участь у зборах співвласників, становила менше половини від загальної чисельності всіх співвласників. Крім того, члени кооперативу не були повідомлені про дату, час, місце проведення названих зборів. За таких обставин, суд дійшов висновку про нелегітимність прийнятих рішень обумовленими зборами співвласників. Суд також встановив, що консервний завод знаходився у власності СВК «Стир». Для того, щоб здійснити видачу такого об'єкта під майнові паї, слід спочатку було його передати від СВК «Стир» колективу співвласників, і лише після цього названий колектив співвласників вправі був вирішувати питання про виділення його під майнові паї особам, що виявили бажання вийти. Акт приймання-передачі консервного заводу від СВК «Стир» колективу співвласників з відповідними підписами відсутній.

Також рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 09.10.2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28.01.2010 року, визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Березинської сільської ради Радивилівського району Рівненської області від 31.03.2004 року № 22 «Про оформлення права власності на майновий комплекс консервного заводу за ОСОБА_1» та свідоцтво про право власності на будівлі і споруди майнового комплексу консервного заводу від 03.04.2004року, видане на ім'я ОСОБА_1

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, правочини відображені у рішеннях зборів співвласників СВК «Стир» від 27.11.2003року та від 25.04.2004 року щодо відчуження будівель та споруд консервного заводу є недійсними, а відтак такі правочини не створюють для позивача юридичних наслідків.

Таким чином СВК «Стир», від імені якого без довіреності діє голова кооперативу та вищий орган управління таким кооперативом, загальні збори членів кооперативу (кількість осіб на яких повинна становити не менше половини) не здійснювали відчуження належних позивачеві будівель та споруд консервного заводу. Такі будівлі та споруди були відчужені за рішенням нелегітимних зборів співвласників СВК «Стир», яким позивач не передавав у власність названого консервного заводу у фонд майнових паїв та які не вправі були здійснювати їх відчуження ОСОБА_1

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а відповідачем не надано доказів його правомірності.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року у справі № 2а-2113/10/1770 за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Стир» до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді О.О. Большакова

Р.Й. Коваль