Рішення № 29451764, 19.02.2013, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Провадження № 2/702/13/13

Справа № 2-287/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

14 лютого 2013 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

в складі: головуючої - судді: Мазай Н.В.

при секретарі: Мусіч Ю.М.

з участю представників позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2

позивач : не з»явився

представники відповідача ТОВ « Вікторія»: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» про стягнення зарплати за час незаконного усунення від виконання обов»язків члена виконавчого органу товариства, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати за час незаконного усунення від виконання обов»язків члена виконавчого органу товариства посилаючись на те, що являючись співзасновником ТОВ «Вікторія» з часткою 24,2% у статутному фонді товариства ( свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 155722, видане Монастирищенською райдержадміністрацією 17.03.2004) з часу реєстрації ТОВ «Вікторія» він був призначений директором ТОВ «Вікторія» та являвся одноосібним виконавчим органом ТОВ. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Вікторія» від 06.09.2011 року ( протокол №6/9) він був звільнений з займаної посади директора. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 року, яке переглядалося в апеляційному порядку та залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2011 року в господарській справі № 16/5026/2063/2011 за його позовом до ТОВ «Вікторія» про визнання рішення від 06.09.2011 року недійсним його позов задоволено рішення загальних зборів учасників ТОВ «Вікторія» від 06.09.2011 року ( протокол № 6/9) визнано недійсним. Однак, до виконання обов»язків директора ТОВ «Вікторія» він не був допущений. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Вікторія» від 29.12.2011 року, протокол № 29/12 без законних на те підстав він в черговий раз усунутий від виконання обов»язків члена виконавчого органу ТОВ «Вікторія» з внесенням до Єдиного державного реєстру обмежень : заборонено укладання та підписання будь-яких правочинів, банківських операцій, отримання та розпорядження матеріальними цінностями та передачу своїх повноважень сторонній особі без погодження загальних зборів учасників товариства. ОСОБА_4 визначений єдиною особою, яка має право вчиняти будь-які дії від імені товариства без довіреності з усіма правами, передбаченими Статутом для виконавчого органу; ОСОБА_5 ОСОБА_6 уповноважений внести відповідні зміни у державного реєстратора Монастирищенської райдержадміністрації та повідомити відповідні державні органи та фінансові установи про внесені зміни. Вказане рішення ним було оскаржено в господарський суд Черкаської області, який рішенням від 11.05.2012 року в господарській справі № 16/5026/588/2012 рік визнав недійсним усі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Вікторія», оформлені протоколами загальних зборів учасників товариства від 29.12.2011 року № 29/12. Отже, з 06.09.2011 року його неправомірно не допускають до виконання обов»язків члена виконавчого органу ТОВ «Вікторія» - директора ТОВ «Вікторія». За цей час йому не нараховується та не виплачується заробітна плата. Позбавлення його права на заробітну плату ТОВ «Вікторія» порушує ст. 43 Конституції України, ст. 2, 5-1, 94 КЗпП України, Закон України « Про оплату праці». Його середній заробіток повинен обчислюватись у відповідності до порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100 ( з наступними змінами та доповненнями), тобто виходячи з розміру заробітної плати за два останні місяці, що передували звільненню з роботи. Його посадовий оклад за липень-серпень місяці 2011 року становив 5 900 гривень. Отже, починаючи з 06.09.2011 року, щомісячно ТОВ «Вікторія» зобов»язана виплатити йому по 5 900 гривень. З 06.09.2011 року до 06.06.2012 року сума невиплаченого заробітку становить 53 100 гривень. Порушенням законодавства про працю та про оплату праці йому нанесена значна моральна шкода. Він має вищу освіту, працював керівником, який робив успіхи у сфері керівництва та виробництва. Мав в регіоні високий імідж, оскільки господарство ТОВ «Вікторія» завдячуючи його зусиллям досягло високих показників в галузі рослинництва та тваринництва. Він сімейний. На його утриманні малолітня донька ОСОБА_7. ТОВ «Вікторія» цілеспрямованими, довготривалими, незаконними діями поставило його у важке матеріальне становище. Едине джерело матеріального забезпечення сім»ї - заробітна плата. Він змушений затрачати додаткові зусилля на організацію власного життя та життя дитини, щоб вижити в умовах непоступлення заробітної плати. Він ввійшов в правовідносини позики та боргів. Переживає та страждає. Принижена його трудова честь та гідність. Моральну шкоду визначає в 30 000 гривень. Просить суд винести рішення, задоволити його позов повністю, стягнути з ТОВ «Вікторія» на його користь заробітну плату, починаючи з 06.09.2011 року по 5 900 гривень щомісячно до розгляду справи в суді по суті та у відшкодування моральної шкоди 30 000 гривень.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з»явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Представництво своїх інтересів доручив представникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_2 ( діє на підставі довіреності № 748 від 14.04.2012 року) позов підтримав повністю, просить його задоволити та пояснив, що його син, ОСОБА_3, знаходився в лікарні після аварії, потім після лікарні їздив на повторну перевірку. Через певний час ОСОБА_3 обманним шляхом змусили підписати протокол, який було прийнято на зборах. Потім приїхали ОСОБА_5, ОСОБА_4, та інші, на даний момент, не пам'ятає хто саме був, до бухгалтерії товариства. Бухгалтер йому повідомила, але він приїхав занадто пізно, вказані особи вже поїхали і вони не зустрілися. Після цього 12 числа, на територію товариства приїхали люди, перевдягнулись на території, пізніше з»ясувалось, що це охорона та відбувся рейдерський захват підприємства. Його з кабінету «викинули», печать забрав ОСОБА_5 і була дана вказівка нікого не пускати, ні його, ні ОСОБА_3. Після чого забрали всі документи та вивезли в с. Острожани до ОСОБА_5. Він неодноразово звертався і до прокуратури, і до міліції з цього питання, але йому відмовляли у його вирішенні. Після суду, коли ОСОБА_3 поновили, вони видали наказ про поновлення їх на роботі, але їх туди ніхто не пустив, в зв»язку з тим, що була вказівка ОСОБА_5 і ОСОБА_4. Так як вони забрали печать, від імені ОСОБА_3 він давав в газеті оголошення, що печать не дійсна. Йому не відомо як ОСОБА_3 міг туди зайти і працювати. ОСОБА_3 був засновником товариства. Вони повинні були його розрахувати, видати заробітну плату, виплатити відпускні, але вони нічого не зробили. ОСОБА_3 постійно лікувався, і саме через це, вони просять стягнути з відповідачів моральну шкоду, оскільки вони були без грошей, і навіть на лікування ОСОБА_3 він був змушений брати кредит. ОСОБА_3 був звільнений з товариства з вересня місяця, але він на роботу приходив, а його на роботу не допускали. Після усунення ОСОБА_3 від обов»язків, він також на роботу виходив, але його не допустили. З даного питання вони зверталися до прокуратури.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ( діє на підставі ордеру б/н від 20.06.2012 року, витягу з договору про надання юридичної допомоги та представництво в суді від 19.06.2012 року) позов підтримав повністю, просить його задоволити та пояснив, що ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача та просить стягнути, як заробітну плату за незаконне звільнення та усунення від виконання обов»язків так і моральну шкоду. Вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного. З 17.03.2004 року ОСОБА_3 працював одноособово виконавчим органом ТОВ «Вікторія», обіймаючи посаду директора за трудовим договором. Рішенням загальних зборів засновників ОСОБА_3 був звільнений з займаної посади директора 06.09.11 року і усунутий від виконання обов»язків, фізично до роботи не допускався. Відповідач ТОВ «Вікторія» зайняло таку позицію якою не надавало ні письмових доказів по справі на підтвердження чи спростування трудових відносин як і не направили представника в судове засідання, що ускладнило розгляд справи по суті щодо з»ясування фактичних обставин справи. Позовні вимоги ОСОБА_3, підтверджуються судовими рішеннями. Вищою судовою інстанцією дана судова оцінка даному звільненню, в площині незаконності прийнятого цього рішення. Виконуючи рішення господарського суду Черкаської області від 03.11.20011 року загальні збори учасників ТОВ «Вікторія» допустили до виконання обов»язків ОСОБА_3 але черговим рішенням від 29.12.2011 року протокол 29/12 усунули його від виконання обов»язків члена виконавчого органу провівши відповідні обмеження серед яких, підписувати документи, проводити банківські операції, отримувати та розпоряджатись матеріальними цінностями, в зв»язку з чим внесені зміни в свідоцтво про державну реєстрацію, зазначено директором ОСОБА_4. Рішеннями господарських судів вказані протоколи загальних зборів скасовані. Отже, порушені трудові права ОСОБА_3. Товариство розцінило, що ОСОБА_3 не має право на заробітну плату, однак між ОСОБА_3 та ТОВ «Вікторія» був укладений трудовий договір. Якби ОСОБА_3 було усунено відповідно до ст. 99 ЦК України, як члена виконавчого органу, згідно якої усунення застосовується у тому випадку, якщо обов»язки члена виконачого органу виконує особа без укладення трудового договору та без заробітної плати. Однак, в даному випадку, коли обов'язки виконують на підставі трудового договору, що передбачає відсторонення, а саме згідно ст. 46 Трудового кодексу України, тільки на підставі цієї статті ОСОБА_3 мав бути відсторонений. Фактично ОСОБА_3 не був звільнений з роботи 29.12.2011 року, оскільки йому не було вручено трудової книжки з записом про звільнення з роботи, не були внесені зміни з зазначенням того, що ОСОБА_3 виключений з керівних осіб юридичної особи. А навпаки, разом з керівними особами, він був зазначений в документах, тільки були внесені до його обов»язків певні обмеження, що і було зазначено в документах. Тобто зберігалися трудові відносини. Також дані факти, були підтверджені свідками, які підтвердили, що ОСОБА_3 на товариство не допускався, там були створені такі умови, якими він до виконання своїх обов»язків не допускався. Тому вважають, що позовні вимоги доведені, потрібно керуватися обов»язками ТОВ «Вікторія» по збереженню окладу ОСОБА_3 При задоволені позову, потрібно керуватись посадовим окладом ОСОБА_3, і вираховувати суми відповідно до заробітної плати, яка повинна була бути виплачена з 06.09.2011 року по 29.12.2011 року в зв»язку з незаконним звільненням. З 29.12.2012 року повинна бути виплачена заробітна плата у зв»язку із незаконним відстороненням ОСОБА_3 від виконання своїх обов'язків. Пленум ВСУ від 24.12.1999 року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату працю», в п. 10 вказав, що якщо буде встановлено, що роботодавець, з власної ініціативи, без законних підстав, відсторонив працівника від роботи, із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовільнити, позов останнього за час вимушеного прогулу. Тому просять провести задоволення позову та стягнути втрачену заробітну плату ОСОБА_3 з 06.09.2011 року по час розгляду справи в суді, що становить 17 місяців і 8 днів, що виходить 101 тисяча 760 грн. за 17 місяців - 100 300 грн., сьогодні 14.02.2013 року, середній розрахунок, 5 900 грн. поділити на 24, тобто 245 грн. за один робочий день, за 8 робочих днів становить - 1766 грн. Факти невиплати заробітної плати ОСОБА_3 підтверджуються картками про звітність з Пенсійного фонду Монастирищенського району, де відсутні відомості по заробітній платі, яка не нараховувалась, та не виплачувалась ОСОБА_3 На ту суму, яка була нарахована у нього за 6 днів, вони не претендують. Такий великий термін, виходить із того, що справа розглядалась, довго судами. Також вони просять стягнути моральну шкоду в розмірі 30 тис. грн., яка полягає в засадах розумності і справедливості, оскільки ОСОБА_3 було докладено багато зусиль, витрачено коштів, та потрачено здоров»я протягом цього всього періоду. Керуючись ст. 2, 7, 94, 235, 46 КЗпП, роз»ясненнями Постанов Пленуму ВСУ, судовою практикою, просять втрачену заробітну плату в розмірі 101 760 грн. та моральну шкоду в розмірі 30 тисяч гривень.

В судове засідання представники відповідача ТОВ «Вікторія» не з»явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від представників відповідача до суду не надходило. Ухвала суду від 21.01.2013 року про визнання явки представників відповідача обов»язковою відповідачем не виконана, хоча і отримана згідно поштового повідомлення від 24.01.2013 року ( а.с. 148, 156).

Суд вважає, що оскільки, відповідно до ст. 10 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і неявкою до суду без поважних причин, відповідач фактично відмовився від захисту своїх прав в суді, а ст. 169 ЦПК України дає право суду у разі повторної неявки відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляти заочне рішення), суд вважає можливим розгляд справи за наявними матеріалами, в зв'язку з чим відповідно до ст. 169 ч. 4 ЦПК України постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_3 не допускали до роботи. Чому ніяких мір не приймали правоохоронні ограни, йому невідомо. Вони багато раз разом з ОСОБА_3 звертались, і повідомляли, що забрали гроші, документи, техніку. Режим охорони був цілодобово, їх взагалі не допускали, за наказом ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Він тільки під»їжджав до свого магазина, як охорона відразу реагувала і звонила повідомляла, що він вже приїхав. Трудова книжка знаходилась в сейфі в конторі, ніяких листів Товариство їм не направляло. Трудову книжку йому ніхто не давав, і ОСОБА_3 постійно весь цей період користується його пенсією. ОСОБА_3 до роботи не допускали ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Скільки разів ОСОБА_3 приходив на роботу, він не рахував, але він ходив.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що 06.09.2011 року ОСОБА_3 знаходився на лікарняному, були збори, призначений керівником з 06.09.2011 року ОСОБА_4. Йшли судові справи, як в районі так і у вищих інстанціях. Закінчився лікарняний. Судом прийнято рішення про поновлення на роботі. 05.11.2011 року вони, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_2, вона та їх представник поїхали на територію с. Зюбрихи де хотіли зайти на територію товариства «Вікторія». Однак, там стояли охоронники та не пускали ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на територію, повідомивши, що був даний наказ не пускати нікого не територію. Ввечері приїхала міліція, ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Також, вже ввечері була і охорона надана з боку ОСОБА_2, але нікого не пускали і зайти на робочу територію було неможливо. Потім ще неодноразово, їхавши в м. Монастирище, вони заїзджали в с. Зюбриха, але ворота і фіртка товариства були закриті на замки, нікого сторонніх не пускали. 5 січня 2012 року, вони їхали в м. Монастирище і заїхали в с. Зюбриха. ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вийшли з машини, ОСОБА_2 витягнув з папки документи на підтвердження того, що керівник ОСОБА_3 і виписку з єдиного державного реєстру, що ОСОБА_3 директор і має право підпису, але охоронник повідомив, що даний наказ не пускати на територію ОСОБА_3. Крім, того, що вони в листопаді місяці заїзджали, вони ще приблизно декілька разів заїзджали. В листопаді 2011 року в них на руках було рішення, що ОСОБА_3 признаний керівник, але його на територію всеодно не пустили. Про вказане рішення господарського суду ОСОБА_5 і ОСОБА_4 було відомо. Вони приїздили на товариство 05.11.2011 року, а рішення про те, що ОСОБА_3 директор від 03.11.2011 року. Навіть при наявності рішення нікого не допустили. ОСОБА_2 мав намір зайти на територію з іншої сторони, але охорона повідомила, що не можна. Повертаючись назад, їх автомобіль оточили «джипами» і тракторами, щоб вони не виїхали. В січні місяці, після рішення 27.12.2011 року виданий наказ, що ОСОБА_3 поновлений апеляційним судом. Державний реєстратор зареєстрував, що керівник ОСОБА_3 і він має право до ТОВ «Вікторія», але його ніхто не пустив. 05.01.2012 року близько 12 години, вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під»їхали до адмінбудинку. До них вийшов охоронник, ОСОБА_2 надав відповідні документи, але охоронник повідомив, що їх сюди ніхто пускати не буде і ворота їм не відкривали. ОСОБА_3 сказав, що не буде оббивати ці пороги, бо це низько. Тобто вона, була свідком, як 05.11.2011 року та 05.01.2012 року ОСОБА_3 не пускали в ТОВ «Вікторія». Більше свідком таких подій вона не була. Їй відомо, що ОСОБА_3 звертався, писав скарги, на те, що не допускали до роботи в міліцію, ще до нового 2012 року.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 показав, що він працював в господарстві «Вікторія» з 2005 року по 2011 рік чи по 12.02.2012 року на посаді електрика. ОСОБА_3 він знав як директора товариства. Про факти недопуску ОСОБА_3 до території ТОВ «Вікторія» йому відомо за період осені 2012 року. Він був свідком недопуску ОСОБА_3 до території ТОВ «Вікторія» приблизно п»ять разів, в вересні - жовтні місяці 2012 року. Він приїздив в товаристо, стояв біля воріт, далі його охорона не пускала. Охоронники були коло воріт, закривали ворота на замок, фіртку дрючком, коли перед собою бачили ОСОБА_3. ОСОБА_4 забезпечував охорону товариства з 2011 чи 2012 року, після того як відбувся рейдерський захват підприємства. Він спілкувався з ОСОБА_3, а потім йому повідомили, що таких працівників як він їм не потрібно, оскільки він спілкувався з ОСОБА_3. Його звільнили в зв»язку з тим, що він не виходив на роботу, але він на роботу ходив, а його не допускали. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 після того, як їх не допускали на виробничу територію товариства сідали в машину та їхали.

Заслухавши пояснення представників позивача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного :

- згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів;

- відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України ( ч. 3 ст. 10 ЦПК України).

Доказами, відповідно до ст. 57 ЦПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі, зокрема, показань свідків, письмових доказів. Письмовими доказами ( ст. 64 цього ж Кодексу) є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 12 ГПК України з урахуванням ч.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» спори пов»язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори. Судам необхідно звернути увагу на те, що у цьому разі позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства. Способом захисту порушених або оспорюваних прав у таких категоріях спорів є позов про поновлення на посаді, зобов»язання усунути перешкоди у виконання посадових обов»язків тощо відповідної посадової особи господарського товариства, а не позов про визнання недійсним відповідного рішення загальних зборів акціонерів ( учасників) товариства чи наглядової ради товариства. У порядку цивільного судочинства слід розглядати і спори між учасником (засновником, акціонером) господарського товариства та товариством, що виникають не з корпоративних, а з трудових відносин посадових осіб товариства, якщо однією зі сторін, які беруть участь у справі, є фізична особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем ТОВ « Вікторія», а саме був на посаді директора Товариства з якої був звільнений 06.09.2011 року, що підтверджується копією протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Вікторія» № 6/9 від 06.09.2011 року ( а.с. 136-138), індивідуальними відомостями про застраховану особу, наданими Управлінням Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області ( а.с. 29-43). Будь-яких інших документів ( наказів, розпоряджень тощо) на підтвердження перебування ОСОБА_3 в трудових відносинах з відповідачем та його звільнення ( інше) з посади диретора ТОВ «Вікторія» сторонами суду не надано.

Згідно рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 року ( а.с. 4-8) у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» про визнання недійсним рішення загальних зборів, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2011 року, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія», оформлене протоколом загальних зборів учасників товариства від 06.09.2011 року №6/9 ( а.с. 12-15);

Згідно копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Вікторія» № 29/12 від 29.12.2011 року ( а.с. 9-11) ОСОБА_3 усунуто від виконання обов»язків члена виконавчого органу Товариства у відповідності до п. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України та внести до Єдиного державного реєстру наступні обмеження : заборонено укладання та підписання будь-яких правочинів, банківських операцій, отримання та розпорядження матеріальними активами Товариства.

Згідно рішення Господарського суду Черкаської області від 11.05.2012 року ( а.с. 16-19) у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» про визнання недійсним рішення загальних зборів, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 року, визнано недійсними всі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія», оформлені протоколом загальних зборів учасників товариства від 29.12.2011 року № 29/12 ( а.с. 139-141).

Тобто, судом встановлено, що позивач був незаконно звільнений з роботи, а в подальшому незаконно усунутий від виконання обов»язків члена виконавчого органу товариства.

Під час розгляду справи суд у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 10 ЦПК України сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи; роз'яснював права та обов'язки сторін; сприяв здійсненню їх прав у випадках, встановлених цим Кодексом; роз'ясняв їх право та надавав їм можливість заявляти клопотання про виклики свідків та витребування інших доказів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність, або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

У вказаній статті наведено вичерпний перелік способів встановлення даних, які є доказами у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів того, що позивач у справі ОСОБА_3 у встановленому законом порядку звільнений з займаної посади директора товариства.

Як зазначалося вище, ОСОБА_3 згідно копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Вікторія» № 29/12 від 29.12.2011 року ( а.с. 9-11) усунутий від виконання обов»язків члена виконавчого органу Товариства у відповідності до п. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України.

Суд вважає, що посилання представника позивача на те, що в період з 29.12.2011 року фактично мало місце відсторонення ОСОБА_3 від виконання обов»язків члена виконавчого органу товариства в розрізі ст. 46 КЗпП України, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством спростовується рішенням Конституційного суду України № 1-рп/2010 від 12.01.2010 року, відповідно до якого в аспекті конституційного звернення положення частини третьої статті 99 ЦК України від 16 січня 2003 року N 435-IV "члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків" слід розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства у будь-який час і з будь-яких підстав усунути особу (осіб) від виконання обов'язків члена (членів) виконавчого органу за умови, якщо в установчих документах товариства не визначено таких підстав. Усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків, яке передбачене частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 Кодексу законів про працю України.

Неправильне посилання сторін на норми матеріального права не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до ст. 214 ЦПК України обов»язком суду є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідачем не надано суду доказів того, що заробітна плата позивачу ОСОБА_3 нараховувалась окремо за виконання трудових обов»язків як працівника товариства та за виконання обов»язків члена виконавчого органу товариства.

Якщо протягом строку усунення будуть встановлені достатні підстави для позбавлення члена виконавчого органу товариства повноважень, то саме це рішення стає підставою для звільнення працівника з роботи. Тому рішення про усунення не може вважатися самостійною підставою припинення трудових відносин.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що трудові відносини позивача з ТОВ «Вікторія» не припинено. Тобто, якщо ОСОБА_3 не звільнений з посади директора у встановленому законом порядку, не припинені його трудові відносини з товариством, тому суд вважає, що відповідач повинен виплатити йому заробітну плату за час незаконного звільнення та усунення від виконання обов»язків члена виконавчого органу товариства, а саме за період з 06.09.2011 року до 14.02.2013 року до дня винесення рішення, включно.

Частини 1, 2 статті 94 КЗпП України визначають, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом задоволено клопотання саме представника відповідача про зупинення провадження у справі згідно ухвали суду від 17.08.2012 року ( а.с.113-114).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_3 ( номер облікової картки НОМЕР_1) по ТОВ «Вікторія» (код 32860788) ( форма ОК-5) наданих управлінням Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області ( а.с. 30) нарахована заробітна плата за вересень місяць 2011 року в сумі 840 грн. 91 коп. З жовтня місяця 2011 року по грудень місяць 2011 року, включно, заробітна плата не нараховувалась, що узгоджується з даними (форма Д4) наданими управлінням Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про застраховану особу ОСОБА_3 ( номер облікової картки НОМЕР_1) по ТОВ «Вікторія» (код 32860788) за період вересень місяць 2011 року ( а.с. 31-40). Відповідачем вказані відомості не спростовано.

Згідно даних ( звіт про суми нарахованої заробітної плати, форма Д4) наданих управлінням Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області по застрахованій особі ОСОБА_3 ( номер облікової картки НОМЕР_1) по ТОВ «Вікторія» (код 32860788) за період з жовтня місяця 2011 року по квітень місяць 2012 року, відомості про нарахування заробітної плати відсутні ( а.с. 41-96).

Згідно листа «Про надання інформації» управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області повідомляє, що відомості в державному реєстрі загальнообов»язкового державного соціального страхування на застраховану особу ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за 2012 рік, січень 2013 року, відсутні ( а.с. 177).

Тобто, судом встановлено, що заробітна плата позивачу за вересень місяць 2011 року нарахована в сумі 840 грн. 91 коп, за період з жовтня місяця 2011 року по січень місяць 2013 року не нараховувалась.

Середня заробітна плата позивача у відповідності до Порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою КМ України від 28.02.1995 року № 100, обчислюється виходячи з розміру заробітної плати за два місяці, що передували місяцю звільнення, відсторонення.

Для розрахунку середньої заробітної плати позивача суд використовує індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_3 (облікова картка № НОМЕР_1), форма ОК-5, (а.с.30), які надані управлінням ПФУ в Монастирищенському районі Черкаської області на виконання ухвали суду від 13.06.2012 року ( а.с. 30).

Нарахування виплат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача суд розраховує у відповідності до п. 8 Порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого постановою КМ України від 28.02.1995 року № 100, що дорівнює 222 грн. 64 коп. ( середньоденний заробіток) х 415 ( число робочих днів) = 92 395 грн. 60 коп. і вважає, що саме ця сума повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Позивачем доказів, які б підтвердили наявність істотних порушень внаслідок дій відповідача звичного укладу життя позивача та необхідність прикладення ним додаткових зусиль для відновлення попереднього стану, суду не надано. Проте, відповідачем порушені трудові права позивача щодо виплати йому заробітної плати, тому суд вважає за необхідне частково задоволити позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, розмір якої суд визначає в розмірі 2 000 грн.

В задоволенні позову в іншій частині, суд вважає за необхідне вімовити в зв»язку з його недоведеністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Суд вважає, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути 1 137 грн. 56 коп. судового збору, пропорційно задоволеним вимогам позивача.

На підставі викладеного ст. ст. 115, 232, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 12 ГК України, Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року « Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» ( із змінами та доповненнями), Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року « Про практику розгляду судами трудових спорів» ( із змінами та доповненнями), Закону України « Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995 року ( із змінами), рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2010 рік від 12.01.2010 року та керуючись ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 14, 57, 64, 81, 88, 158-159, 169, 213-215, 224-228, 233, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» ( код ЄДРПОУ 32860788, вул. Леніна, 58, с. Копіювата Монастирищенського району Черкаської області) на користь ОСОБА_3 ( ідентифікаційний код № НОМЕР_1) заробітну плату за період з 06.09.2011 року по 14.02.2013 року в сумі 92 395 ( дев»яносто дві тисячі триста дев»яносто п»ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» ( код ЄДРПОУ 32860788, вул. Леніна, 58, с. Копіювата Монастирищенського району Черкаської області) на користь ОСОБА_3 ( ідентифікаційний код № НОМЕР_1) моральну шкоду в сумі 2 000 ( дві тисячі) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» ( код ЄДРПОУ 32860788, вул. Леніна, 58, с. Копіювата Монастирищенського району Черкаської області) на користь держави судовий збір в сумі 1 137 ( одна тисяча сто тридцять сім) гривень 56 копійок.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Монастирищенським районним судом за письмовою заявою відповідача, яка повинна бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом 10 днів через Монастирищенський районний суд до апеляційного суду Черкаської області.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачами в апеляційному порядку.

Суддя : Н.В. Мазай