Постанова № 29448693, 05.02.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року Справа № 1170/2а-4217/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) з вимогою скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001490171 та №000150071 від 26.07.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1, п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеному в акті перевірки, оскільки господарські операції з контрагентом - ПП «Продагро-сервіс 9» мали реальний характер, вказаний контрагент на час видачі податкових накладних перебував в Єдиному державну реєстрі і був зареєстрованим платником податку на додану вартість. При цьому позивачем зазначено, що доводи відповідача про безпідставність формування податкового кредиту та необґрунтованість визнання суми валових витрат ґрунтуються на доказах, якими є довідка податкової міліції від 07.05.2010 року №26-31, на підставі якої анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Висновки перевіряючих щодо заниження податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 ґрунтуються на висновках акта перевірки Маловисківської МДПІ Кіровоградської області ДПС №30/1520/36421640 від 06.03.2012 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Продагро-сервіс 9», в яких не підтверджено реальність здійснення господарських операцій контрагента з платниками податків при здійсненні операцій з придбання ТМЦ у підприємств та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання.

З даними твердженнями позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та ПП «Продагро-сервіс 9» підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Угоди укладені між позивачем та ПП «Продагро-сервіс 9» недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги які передбачені вимогами Цивільного кодексу України були дотримані, а тому такі правочини не можуть не братись до уваги органами державної податкової служби.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а податкові повідомлення - рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавстваэ, тому підлягають скасуванню.

Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав.

Так, відповідачем зазначено, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом - ПП «Продагро-сервіс 9» не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Тому, винесені за результатами перевірки податкові повідомлення -рішення, прийняті згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05 лютого 2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 11 лютого 2013 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 27.05.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_3 (а.с. 120)

На підставі наказу Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 08.06.2012 року №535 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Продагро-сервіс 9» за період серпень 2009 року, січень 2010 року (а.с. 48).

За результатами перевірки складено акт № 202/17-1/НОМЕР_2 від 15.06.2012 р., в якому зафіксовано, що позивачем під час здійснення господарської діяльності було допущено наступні порушення:

- ч.1 та ч.5 ст.203, ч.ч.1-2 ст.215, ст.626,ч.1 ст.628, ст. 629, ст.655, ст.656, ст. 658, ст.662, ч.2 ст. 689, ч.2 ст.712 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року та додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян - донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 11944,50 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2009 року в сумі - 6274,50 грн., за І квартал 2010 року в сумі 5670,00 грн.;

- пп.7.2.3,7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в частині завищення задекларованої суми податкового кредиту на загальну суму 15926,00 грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 15926,00 грн., в тому числі за серпень 2009 року в сумі 8366,00 грн., за січень 2010 року в сумі ПДВ - 7560,00 грн. (а.с.10-25)

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно акта перевірки Маловисківської МДПІ Кіровоградської області ДПС №30/1520/36421640 від 06.03.2012 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Продагро-сервіс 9», в яких не підтверджено реальність здійснення господарських операцій даних контрагентів з платниками податків при здійсненні операцій з придбання ТМЦ у підприємств та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено:

- податкове повідомлення - рішення №0001490171 від 26.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 23 889,00 грн. в тому числі за основним платежем - 15926,00 грн., за штрафними санкціями - 7963,00 грн. (а.с. 26);

- податкове повідомлення - рішення №0001500171 від 26.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 11 944,50 грн.(а.с. 27).

Дані рішення були оскаржені до ДПС у Кіровоградській області, а згодом до ДПС України.

За результатами повторного оскарження рішенням ДПС України податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ та рішення ДПА в Кіровоградській області залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с.28-30,32-37).

Суд погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі за текстом - Закон про ПДВ), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

У відповідності до п.п.7.2.6. Закону про ПДВ, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкового кредиту визначено дату здійснення першої з подій, що сталася раніше: або дату списання коштів з рахунку платника або дату одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.5.1. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності із Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про податок на додану вартість», первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - містити назву посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд вважає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів, робіт, послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

До складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені (нараховані) в зв'язку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах господарської діяльності платника податку.

Представником позивача в судовому засіданні стверджувалось про те, що в серпні 2009 року та січні 2010 року позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Продагро-Сервіс 9» - придбав автозапчастини. За результатами даних відносин позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2009 року віднесено придбання товару по взаємовідносинах з ПП «Продагро-сервіс 9» на суму 8 366 грн., за січень 2010 року 7 560 грн.

В обґрунтування своєї позиції позивачем надано копію акту від 22.02.2010 № 1, в якому зазначено, що в зв'язку з відсутністю умов зберігання всі документи фінансово - господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року були знищені 22.02.2010р. (а.с. 104).

Реальність вчинення дій щодо придбання автозапчастин у ПП «Продагро-Сервіс 9» підтвердити іншим способом позивач не має можливості, оскільки з його слів, придбані запчастини вже встановлені на автомобілі, а деякі з них вже зношені і не використовуються ним в господарській діяльності.

В обґрунтування даної позиції позивачем надано копію акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та дотримання вимог податкового та валютного законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року» від 12.02.2010 року №14/1710/НОМЕР_2 (а.с. 69 - 101).

Згідно п.7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п. 6.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, термін зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів у архіві підприємства, установи визначається згідно з Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 р. N 41 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 р. за N 576 (далі - Перелік типових документів).

З огляду на п.315, 321 Переліку типових документів, позивач повинен зберігати первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти) в тому числі податкові накладні, первинні документи та додатки до них, облікові регістри зобов'язані зберігатися три роки, але за умови, що перевірку вже завершено. Також в обов'язковому порядку зберігаються документи і в тому випадку, якщо справа розглядається в судовому порядку або є розбіжності у веденні обліку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно сформував податковий кредит за серпень 2009 року без наявності належним чином складених податкових накладних, що підтверджується актом невиїзної позапланової перевірки на основі якого Кіровоградською ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення -рішення.

На підтвердження господарських відносин ФОП ОСОБА_1 з ПП «Продагро-Сервіс 9» в січні 2010 року, позивачем надано рахунок №19/01 від 19.01.2010 року, рахунок № 06/01 від 06.01.2010 року, податкову накладну № 8 від 06.01.2010 року та № 8 від 19.01.2010 року, виписані ПП «Продагро-Сервіс 9 » (а.с.111-114).

Суд приходить до висновку, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону про ПДВ необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, що узгоджується з позицією Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України викладеною в інформаційному листі від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10.

Відповідно до акту перевірки позивачем включено до податкового кредиту за вказані періоди суми ПДВ у розмірі 15 926,00 грн. на підставі податкових накладних виписаних ПП «Продагро-Сервіс 9 ».

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника позивача зазначені податкові накладні були виписані при здійсненні господарської операції з ПП «Продагро-Сервіс 9». При цьому інших бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов договору надано не було.

Однак, як слідує з матеріалів справи позивач являється платником податку на додану вартість (а. с. 122), а тому зобов'язаний був вести податковий облік згідно вимог податкового законодавства України

У відповідності до вимог Закону про ПДВ платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Зазначені обов'язки платника податків є взаємозалежними, оскільки сплачені суми податків і зборів можуть бути визнані належними, лише в тому випадку, якщо вони сплачені відповідно до розміру об'єкту оподаткування за ставкою та у порядку визначеному законом, і відповідають фінансово-господарським операціям за відповідний звітний період. Належність сплаченої суми підтверджується відповідними бухгалтерськими документами.

Позивач не підтвердив відповідними бухгалтерськими документами реальність здійснення господарських операцій та факту отримання товару від ПП «Продагро-сервіс 9».

Крім того судом враховано, що відповідно до Акту №30/1520/36421640 від 06.03.2012 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки ПП «Продагро-сервіс 9» з питань встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, встановлено, що за юридичною адресою підприємство не знаходиться, первинні та бухгалтерські документи (договори, накладні, товарно - транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки) відсутні (а.с.50-60)

Як вказано вище, податкові накладні не можуть бути визнані безумовною підставою для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту.

З огляду на зазначене суд вважає, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність підстав у позивача для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту вказаних періодів, зокрема в частині доведеності фактичного придбання товару у ПП «Продагро-сервіс 9», а тому висновок податкового органу про порушення пп.7.2.3,7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в частині завищення задекларованої суми податкового кредиту на загальну суму 15926,00 грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 15926,00 грн., в тому числі за серпень 2009 року в сумі 8366,00 грн., за січень 2010 року в сумі ПДВ - 7560,00 грн. є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року та додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, до податкової декларації за звітний податковий період включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначного виду діяльності та підтверджені документально та виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї її частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Враховуючи той факт, що до валових витрат можуть бути віднесені лише ті витрати, які підтверджені документально та які безпосередньо пов'язані з діяльністю платника податків, суд вважає що позивачем до складу валових витрат за вересень 2009 р. та січень 2010 р. безпідставно віднесено витрати на придбання автозапчастин у ПП «Продагро-сервіс 9», а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного

Відповідач довів суду обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 11.02.2013 р.

Суддя (підпис) Н.В. Чубара

З оригіналом згідно:

Суддя: Н.В.Чубара