Постанова № 29447559, 11.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року 2а-5000/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Дерев'янчука В.А.,

представника відповідача - Воловенка В.О., Гайди І.П., Шевченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Провідна продовольча компанія ЗС" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Провідна продовольча компанія ЗС" з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0000522201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 8548633,00 грн., з яких: 7491944,00 грн. - за основним платежем; 1056689,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань, визначених на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення, податковим органом покладено твердження про неправомірне формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни придбаних товарів та наданих послуг. На думку посадових осіб податкового органу, ніякі товари та послуги контрагентами фактично не поставлялись та не надавались, позивач не мав меті дійсне придбання товарів та послуг, а правочини уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. Податковий орган також стверджував, що позивач не мав права на формування податкового кредиту, оскільки за даними податкового органу контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за укладеними угодами. На думку податкового органу, укладені між позивачем та його контрагентами договори є нікчемними, тому позивач неправомірно здійснив формування податкового кредиту і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - товари (послуги) поставлені (надані) контрагентами в повному обсязі й оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності, а тому він правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, в обґрунтування заперечень зазначили, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, тому просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Провідна продовольча компанія ЗС" є юридичною особою, що зареєстрована 22.04.2009 Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, на день судового розгляду як платник податків перебуває на обліку в Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби, зареєстроване як платник податку на додану вартість. Згідно з постановою господарського суду Київської області від 10.09.2012 по справі Б3/091-2012 позивача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, таким чином, на день постановлення судового рішення по даній справі позивач перебуває в стані припинення.

Основними видами діяльності позивача є: діяльність їдалень; оптова торгівля фруктами та овочами; оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами; послуги з постачання готової їжі; оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями олією, тваринним маслом та жирами; оптова торгівля іншими продуктами харчування.

У серпні 2012 року посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Приватним підприємством "Інтенція" за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріал" за період з 01.04.2011 по 31.07.2011 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан" за період з 01.04.2011 по 30.05.2011 (акт перевірки від 03.08.2012 № 706/22-01/36470517).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету, на загальну суму 7491944,00 грн., у тому числі: за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 у сумі 642506,00 грн. (взаємовідносини з Приватним підприємством "Інтенція"); за період квітень, травень, липень 2011 року у сумі 5901223,00 грн. (взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріал"); за період квітень, травень 2011 року у сумі 948215,00 грн. (взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан");

частин першої та п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм у момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій з поставки продуктів харчування, виробів народного споживання та послуг з поставки вказаних продуктів харчування, що здійснювались на підставі договорів укладених між позивачем і його контрагентами - Приватним підприємством "Інтенція", Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан".

Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби вважає, що позивач неправомірно сформував податковий кредит, оскільки інший податковий орган - Алчевська об'єднана державна податкова інспекція за результатами перевірки контрагентів позивача - Приватного підприємства "Інтенція" (акт перевірки від 10.02.2012 № 321/231/37156804), Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріал" (акт перевірки від 11.11.2011 № 1798/236-36917523) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан" (акт перевірки від 02.12.2011 № 2005/236-37288477), дійшов висновку, що ці платники податків не мали права на формування податкового кредиту в податкових (звітних) періодах, що перевірялись. Такий висновок Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції ґрунтується на оцінці даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, на підставі яких встановлено розбіжність між даними податкової звітності позивача та вказаними контрагентами, які не задекларували свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість у відповідних податкових (звітних) періодах.

Крім того, на думку посадових осіб Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції, ніякі товари (послуги) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Провідна продовольча компанія ЗС" контрагентами фактично не постачались (не надавались), оскільки контрагенти не мають адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань, а правочини сторони між сторонами укладено з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріал", висновки Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції про нікчемність правочинів пов'язуються з поясненнями сусідки відносно гр. ОСОБА_6, директора та засновника вказаної юридичної особи, яка повідомила, що ОСОБА_6 за своїми морально-діловими якостями та рівнем освіти господарську діяльність не веде та вести не може, знаходиться у постійному пошуку роботи, перебивається випадковими заробітками.

Таким чином, посадові особи Васильківської об'єднаної державної податкової інспекція Київської області Державної податкової служби виключно на підставі даних Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції, внаслідок проведення невиїзної документальної перевірки та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, дійшли висновку про те, що правочини між позивачем і вказаними контрагентами укладено з метою незаконного отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства, тому вони є нікчемними.

За результатами перевірки Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцію Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0000522201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 8548633,00 грн., з яких: 7491944,00 грн. - за основним платежем; 1056689,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товарів (надання послуг), оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), а також зобов'язав надати витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, що містять дані про контрагентів позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У 2011 році між позивачем (виконавець) і Міністерством оборони України (замовник) було укладено три договори від 01.06.2011 № 286/1/8/11/12 та від 01.06.2011 № 286/1/8/11/13 та від 30.06.2011 № 286/2/8/11/20, згідно з якими позивач надавав Міністерству оборони України послуги громадського харчування (харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах, та годування штатних тварин).

На виконання вказаних договорів позивач уклав договори з іншими суб'ктами господарювання, у тому числі: з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріал", яке здійснювало поставку продуктів харчування та продовольчих товарів до відповідних військових частин, та з Приватним підприємством "Інтенція" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан", які надавали експедиційні послуги з організації постійного і безперервного процесу доставки продуктів харчування у військові частини за визначеними сторонами маршрутами.

Так, у лютому 2011 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріал" (постачальник) укладено договір поставки від 28.02.2011 № 289, на підставі якого позивач у квітні, травні та липні 2011 року здійснював придбання продуктів харчування (картопля, буряк, кріп, петрушка, щавель, м'ясо тощо) на загальну суму 35407338,79 грн., у тому числі ПДВ - 5901223,20 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріал" кошти в загальній сумі 35407338,79 грн., у тому числі ПДВ - 5901223,20 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень.

На підтвердження подальшого використання товару - поставки до військових частин позивач надав суду копії щоденних заявок на приготування їжі, розкладок продуктів по нормам, щоденних актів приймання-передачі наданих послуг з організації харчування по якості та кількості, складених уповноваженими представниками позивача та відповідних військових частин, актів звіряння розрахунків складених уповноваженими представниками позивача та Міністерства оборони України.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріал" податкові накладні на загальну суму 35407338,79 грн., у тому числі ПДВ - 5901223,20 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за травень, липень та червень 2011 року, відобразив у податкових декларацій з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові (звітні) періоди

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріал" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріал" є юридичною особою, що зареєстрована 20.05.2010 Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області; на день судового розгляду перебуває в стані припинення згідно з рішенням засновника (учасника) від 25.11.2011.

У березні 2011 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан" (виконавець) укладено договір від 29.03.2011 № 287, згідно з яким виконавець зобов'язувався здійснити (власними та/або залученими силами) комплекс заходів, що включають організацію постійного і безперервного процесу доставки продуктів харчування у військові частини за чітко визначеними сторонами маршрутами.

На підставі вказаного договору у квітні, травні 2011 року виконавцем здійснено поставку 42 партій продуктів харчування у військові частини на загальну суму 5689287,00 грн., у тому числі ПДВ - 948214,50 грн.

Факти надання виконавцем послуг з організації доставки продуктів харчування у військові частини підтверджується дослідженими у судовому засіданні та доданими до матеріалів справи письмовими доказами: копіями актів здачі - прийому робіт (надання послуг); копіями заявок на транспортно-експедиторське обслуговування; копіями маршрутів руху для доставки продуктів харчування в військові частини Північного регіону, Центрального регіону, Прикарпатського регіону та Західного регіону. Крім того, представник позивача під час судового засідання представив суду для огляду оригінали товарно-транспортних накладних, складеними уповноваженими особами позивача і контрагента.

Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. Позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан" кошти в загальній сумі 5689287,00 грн., у тому числі ПДВ - 948214,50 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни за надання послуг за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан" податкові накладні на загальну суму 5689287,00 грн., у тому числі ПДВ - 948214,50 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за квітень, травень 2011 року, відобразив у податкових декларацій з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові (звітні) періоди.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Квік Дан" є юридичною особою, що зареєстрована 30.09.2010 Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області; стан юридичної особи - зареєстровано. Одним із видів діяльності даного контрагента є: інші види оптової торгівлі.

У червні 2011 року між позивачем (замовник) і Приватним підприємством "Інтенція" (виконавець) укладено договір від 30.06.2011 № 482, згідно з яким виконавець зобов'язувався здійснити (власними та/або залученими силами) комплекс заходів з організації постійного і безперервного процесу доставки виробів народного споживання (продуктів харчування) у військові частини за чітко визначеними сторонами маршрутами.

На підставі вказаного договору у липні 2011 року виконавцем здійснено поставку 21 партії продуктів харчування у військові частини на загальну суму 3855036,00 грн., у тому числі ПДВ - 642506,00 грн.

Факти надання виконавцем послуг з організації доставки продуктів харчування у військові частини підтверджується дослідженими у судовому засіданні та доданими до матеріалів справи письмовими доказами: копіями актів здачі - прийому робіт (надання послуг); копіями заявок на транспортно-експедиторське обслуговування; копіями маршрутів руху для доставки продуктів харчування в військові частини Північного регіону, Центрального регіону, Прикарпатського регіону та Західного регіону. Крім того, представник позивача під час судового засідання представив суду для огляду оригінали товарно-транспортних накладних, складеними уповноваженими особами позивача і контрагента.

Оплата за наданні послуги здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за наданні послуги позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "Інтенція" кошти в загальній сумі 3855036,00 грн., у тому числі ПДВ - 642506,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни за надання послуг з організації доставки виробів народного споживання (продуктів харчування) за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Приватного підприємства "Інтенція" податкові накладні на загальну суму 3855036,00 грн., у тому числі ПДВ - 642506,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за липень 2011 року, відобразив у податкових декларацій з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові (звітні) періоди.

З приводу юридичної особи контрагента - Приватного підприємства "Інтенція" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Приватне підприємство "Інтенція" є юридичною особою, що зареєстрована 25.08.2010 Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області; на день судового розгляду перебуває в стані припинення згідно з рішенням засновника (учасника) від 22.11.2011. Основним видом діяльності даного контрагента є: інші види оптової торгівлі.

Під час судового розгляду позивач також представив суду копії первинних документів (договори про закупівлю послуг громадського харчування (харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України); акти звіряння розрахунків між позивачем та розпорядником коштів державного бюджету Міністерства оборони України за надані послуги з харчування особового складу у 2011 році; заявки на приготування їжі за нормами харчування та додатковими нормами; розклади продуктів (щоденні та тижневі); зведені акти кількості та якості наданих послуг тощо), що підтверджують факт подальшого використання придбаних товарів та послуг у вказаних контрагентів у господарській діяльності позивача та його подальшу реалізацію.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 218 Цивільного кодексу України рішення суду щодо недійсності правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачу у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам у складі ціни придбаних товарів (отриманих послуг). Оскільки, на думку податкового органу, ніякі товари (послуги) контрагентами фактично не придбавались (не наддавались), договори є нікчемними, а формування податкового кредиту з податку на додану вартість за цими господарськими операціями вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність господарських зобов'язань та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюються позивачем в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки товару та надання послуг з організації поставок продуктів харчування та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його від контрагентів.

Суд зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання, не може ґрунтуватися на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З досліджених у судовому засіданні акту невиїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт поставки товарів (надання послуг) не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті лише твердження іншого податкового органу щодо контрагентів позивача по ланцюгу постачання товарів.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентами, є бездоказовим, а тому безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товарів (надання послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів (надання послуг) у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0000522201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 8548633,00 грн., з яких: 7491944,00 грн. - за основним платежем; 1056689,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, підлягає скасуванню як безпідставне.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 14.08.2012 № 0000522201, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Провідна продовольча компанія ЗС" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 8548633,00 грн., з яких: 7491944,00 грн. - за основним платежем; 1056689,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Провідна продовольча компанія ЗС" витрати по сплаті судового збору в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "18" лютого 2013 р.