Рішення № 2944647, 18.12.2008, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2008 р.

Справа № 34/216-08-4867

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬНАФТАРЕСУРС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тала-Нафта"

про стягнення на суму 431865,42грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: Клименко І.В. –директор; В судове засідання 18.12.08р. не з’явився.

від відповідача: Гриценко Г.С., діюча на підставі довіреності від 05.12.2008р. В судове засідання 18.12.08р. не з’явився

В судовому засіданні 10.12.2008р. оголошено перерву по справі до 18.12.2008р. до 12год.30хв.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬНАФТАРЕСУРС" звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 431865,42грн, у т.ч. 389404,05грн. основного боргу, 25544,64грн. пені, 3% річних у сумі 5234,61грн. та 11682,12грн. інфляційних витрат.

Відповідач проти позову в частині сплати основного боргу не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

05.05.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬНАФТАРЕСУРС" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тала-Нафта" (покупець) укладено договір №ДГ-5 купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов’язався передати, а покупець прийняти у власність та оплатити дизельне паливо (товар) у кількості 60т по ціні 6550грн. за тону, включаючи ПДВ.

Пунктом 9.1 цього договору строк його дії встановлено до 31.12.2008р., а в частині взаєморозрахунків сторін - до повного виконання.

Відповідно до пп.2.2.4 п.2.2 вказаного договору покупець зобов’язався здійснити прийняття товару за кількістю та якістю згідно діючого законодавства України.

Відповідно до п.4.4 зазначеного договору сторони за необхідності підписують акт звірки взаєморозрахунків.

Згідно п.5.1 названого договору право власності на товар переходе до покупця з моменту отримання товару, що підтверджується накладною.

На виконання умов зазначеного договору позивач відвантажив, а відповідач отримав на підставі довіреності ЯОН №851752 від 07.05.2008р. товар у кількості 59,451т на загальну суму 389404,05грн., про що свідчить видаткова накладна №РН-0000137 від 07.05.2008р.

Підпунктом 2.2.2 п.2.2 цього договору покупець зобов’язався сплатити товар (його партію) та додаткові послуги (за наявності таких) на умовах відстрочення платежу строком у 30 календарних днів.

Розрахунки за товар здійснюються покупцем на розрахунковий рахунок продавця (п.4.3 договору №ДГ-5 купівлі-продажу від 05.05.2008р.).

Однак, в порушення умов зазначеного договору відповідач по теперішній час не оплатив отриманий товар, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 389404,05грн. згідно складених сторонами 30.06.2008р. та 31.10.2008р. актів звірки взаємних розрахунків.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 7.2 договору №ДГ-5 купівлі-продажу від 05.05.2008р. встановлено, що у всьому іншому, що не передбачено даним договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Внаслідок порушення відповідачем взятого на себе зобов’язання щодо оплати заборгованості за отриманий товар позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 389404,05грн., 25544,64грн. пені, 3% річних у сумі 5234,61грн. та 11682,12грн. інфляційних витрат.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані суду матеріали та наданий позивачем розрахунок суд зазначає, що розрахунок 3% річних від простроченої суми здійснено позивачем з помилками та згідно розрахунку суду складає 5248,95грн.( 389404,05грн.*3:100:365*164).

Поряд з цим, проаналізувавши норми чинного законодавства та враховуючи, що сума 3% річних розрахована позивачем менша ніж сума яка розрахована судом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬНАФТАРЕСУРС" в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 389404,05грн., 3% річних у сумі 5234,61грн. та 11682,12грн. інфляційних витрат як обґрунтовані та підтверджені наявними у справі матеріалами.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 25544,64грн. суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.551 Цивільного кодексу України, - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язанням вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬНАФТАРЕСУРС" в частині стягнення пені в сумі 25544,64грн. не відповідають чинному законодавству та не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тала-Нафта" (65063 м.Одеса, вул. Маршала Говорова, 4; код 33017016; п/р26008002332001 в АКБ „Надра”, МФО 328975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬНАФТАРЕСУРС" (65009 м.Одеса, вул.Черняхівського, 13; код 33312537) заборгованість на загальну суму 406320(чотириста шість тисяч триста двадцять)грн.78коп., витрати по сплаті держмита на суму 4059(чотири тисячі п’ятдесят дев’ять)грн.50коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 118(сто вісімнадцять)грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України

Суддя Фаєр Ю.Г.