Постанова № 29446464, 11.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7575/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представників позивача - Білаша А.В., Шмельова, М.М.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 року № 0004382301/67.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2012 року рішення попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових висновках Кременчуцької ОДПІ про порушення ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" вимог пп.3.2.5 п.3.2 ст. 3, пп.7.4.1, пп.7.4.4., пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач наполягає на тому, що ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту та до суми бюджетного відшкодування ПДВ, суми коштів, сплачених контрагентам -ТОВ "Альянс-7", ТОВ "Газпостач", ТОВ "Вінтком ЛТД", ТОВ "Мегаполіс 2001", ТОВ "Інженерно-технічні системи", ЗАТ ФБК "Дніпро-Інвест-Буд", МПП "Запоріжекологія", ТОВ "Світлодніпровське", ПП "Ромб", ТОВ "Світловодський машинобудівний завод", ТОВ "ТД Лисичанський завод ГТВ", ТОВ "АВВІ", ТОВ "ТК-Арматура ЛТД", ПП "ПІАР квадрат", ТОВ "Російський прокат", ПП "Авто-СВ-2009", ПП "Альпарі-Т" та суми коштів, сплачених за договором факторингу ПАТ "Класикбанк". На момент вчинення правочинів з вищевказаними контрагентами всі вони значились зареєстрованими суб'єктами господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні. У письмових запереченнях посилаючись на те, що платником податків допущено порушення податкового законодавства, зокрема внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум коштів, сплачених як ПДВ у ціні товарів, придбаних у постачальників ПП "Авто-СВ-2009" та ПП "Альпарі-Т", які мають ознаки фіктивності, відсутні за місцезнаходженням. Також відповідач наполягав на неправомірному формуванні податкового кредиту за рахунок сум, сплачених ТОВ "Альянс-7", ТОВ "Газпостач", ТОВ "Вінтком ЛТД", ТОВ "Мегаполіс 2001", ТОВ "Інженерно-технічні системи", ЗАТ ФБК "Дніпро-Інвест-Буд", МПП "Запоріжекологія", ТОВ "Світлодніпровське", ПП "Ромб", ТОВ "Світловодський машинобудівний завод", ТОВ "ТД Лисичанський завод ГТВ", ТОВ "АВВІ", ТОВ "ТК-Арматура ЛТД", ПП "ПІАР квадрат", ТОВ "Російський прокат", оскільки дані підприємства не відобразили зустрічні податкові зобов'язання у своїй податковій звітності, або ж податкова звітність була нездана чи здана з порушенням і не визнана такою. Суми ПДВ, сплачені за договором факторингу, позивачем до складу податкового кредиту віднесені неправомірно, оскільки факторингова операція, на думку податкового органу, у даному разі не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (ідентифікаційний код 05763814) 29.12.1993 року зареєстровано виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради та перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

У період з 02.02.2011 року по 10.03.2011 року податковим ревізором-інспектором Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, результати якої оформлено актом від 16.03.2010 року №1264/23-308/05763814.

За висновками акту перевірки встановлено порушення ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", зокрема, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим платнику зменшено суму від'ємного значення по ПДВ за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. (рядок 21 Декларації) у сумі 21 097 362 грн., що у свою чергу призвело до зменшення суми податку, яка підлягала бюджетному відшкодуванню за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. (рядок 25.1 Декларації) у розмірі 13 825 904 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за результатами перевірки (рядок 26 Декларації) на загальну суму 5 112 758 грн.

У період з 31.03.2011 р. по 31.03.2011 р. працівниками Кременчуцької ОДПІ на підставі наказу від 21.03.2011 р. №1275 проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період: березень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, результати якої оформлено актом від 31.03.2011 р. №1824/23-309/05763814.

Висновками акту перевірки встановлено порушення ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", зокрема пп.7.7.2, пп.7.7.3, пп.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим сума бюджетного відшкодування по ПДВ (рядок 25 Декларації) зменшується на 6 862 645. При цьому рядок 26 Декларації по ПДВ збільшується на 6 862 645 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 16.03.2010 року №1264/23-308/05763814 позивач надав заперечення на вказаний акт до контролюючого органу у зв'язку з чим у період з 30.03.2001 року по 19.04.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ на підставі направлень від 30.03.2011 року №1237/001237, від 06.04.2011 року №1391/001391, наказів від 30.03.2011 року №1416, від 06.04.2011 року №1662, проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" з питань викладених в запереченні до акту від 16.03.2011 року №1264/23-308/05763814 про результати позапланової виїзної документальної перевірки за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, результати якої оформлено актом від 27.04.2011 року №2596/23-308/05763814.

Висновками акту перевірки встановлено, зокрема, порушення ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" пп.3.2.5 п.3.2 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4., пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого перевіркою зменшено суму від'ємного значення по ПДВ за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. (рядок 21 Декларації) у сумі 11 365 961 грн., що у свою чергу призвело до зменшення суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. - рядок 25.1 Декларації (з урахуванням результатів акта позапланової невиїзної перевірки від 31.03.2011 р. №1824/23-309/05763814) у розмірі 4 360 519 грн., зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за результатами перевірки (рядок 26 Декларації) на загальну суму 6 879 541 грн. (з урахуванням результатів акта позапланової невиїзної перевірки від 31.03.2011 р. №1824/23-309/05763814).

На підставі акту від 16.03.2011 р. №1264/23-308/05763814 винесено податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 р. №0004382301/67, яким ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на 4 360 519,00 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій у сумі 37 654,50 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Згідно детального розрахунку суми зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, згідно податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 р. №0004382301/67 сума зменшення складає на 4 360 519,00 грн.

Так, ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" включено до складу податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 4 360 519,00 грн. за договорами, укладеними з наступними контрагентами: - ТОВ "Альянс - 7" -в сумі 1 701 813,00 грн. за договором №45 від 20.11.2008 p.; - ТОВ "Газпостач" -в сумі 282 519 грн. за договором №63/09 від 23.02.2009 p.; - ТОВ "Вінтком ЛТД" - в сумі 369 272 грн. за договором №620 від 21.09.2009 p.; - ТОВ "Мегаполіс 2001" -в сумі 207 944 грн. за договором №432 від 29.04.2009 p.; - ТОВ "Інженерно - технічні системи" - в сумі 71 388,46 грн. за договором №639 від 14.10.2009 p.; - МПП "Запоріжекологія" -в сумі 33 200,00 грн. за договором №15/01 від 15.01.2010р.; - ТОВ "Світлодніпровське" -в сумі 5 386,67 грн. за договором №520 від 13.04.2010 р.; - ТОВ "ТД Лисичанський завод ГТВ" -в сумі 22 330,21 грн. за договором №6/2009 від 12.01.2009 p.- ПАТ «Класикбанк» - в сумі 1 666 665,75 грн. за договорами факторингу № 01 від 31.03.2010р. та № 02 від 27.04.2010 р.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари і послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває ; виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що однією з підстав для висновку про завищення позивачем податкового кредиту слугувало твердження відповідача про наявність розбіжності між сумами податкових зобов`язань контрагентів позивача -ТОВ "Альянс-7", ТОВ "Газопостач", ТОВ "Світлодніпровське", ТОВ ТД "Лисичанський завод ГТВ", МПП "Запоріжекологія", ТОВ "Інженерно-технічні системи", ТОВ "Мегаполіс 2001", ТОВ "Вінтком ЛТД", та податкового кредиту позивача, причиною якої, на думку відповідача, є відсутність у підприємств-постачальників податкової звітності (податкових декларацій з ПДВ) або визнання податкової звітності податковими органами як "недійсна"або "до відома".

Суд вважає вказаний висновок Кременчуцької ОДПІ помилковим, безпідставним, таким, що не може бути покладений в основу твердження про завищення позивачем суми податкового кредиту, та підставою для зменшення бюджетного відшкодування, з огляду на наступне.

Відповідачем в акті перевірки від 16.03.2011 року не висвітлено фактів неподання вищевказаними контрагентами позивача податкової звітності - не зазначено, ким із контрагентів позивача та за який період не подано податкову звітність, та не надано доказів її неподання.

В обґрунтування такого твердження в акті перевірки відповідач посилається виключно на дані Системи автоматизованого співставлення даних податкового кредиту та податкових зобов`язань в розрізі контрагентів ДПА України, які з урахуванням приписів пункту 6 розділу І, пунктом 5.2 розділу II "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, не є достатнім доказом порушень податкового законодавства з боку позивача або вищевказаних його контрагентів.

Суд вважає за необхідне вказати, що посилання на неприйняття податкової звітності з ПДВ, визнання її недійсною або присвоєння статусу "до відома"не спростовують факту подання останньої та не свідчать про недекларування відповідними контрагентами позивача своїх податкових зобов`язань, що виникли за спірними господарськими операціями.

Крім того, слід відмітити, що Законом України "Про податок на додану вартість", чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено присвоєння податковій звітності з ПДВ статусу "визнано недійсним", а присвоєння податковій звітності статусу "не визнано як податкова звітність" не позбавляє платника податку права оскаржити такі дії податкового органу до суду шляхом звернення з позовом про зобов`язання визнати податкові декларації з ПДВ в якості податкової звітності.

Суд звертає увагу на те, що факт реальності господарських операцій за участю позивача із вказаними контрагентами повністю підтверджено наданими до матеріалів справи первинними документами (специфікаціями, накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт, підсумковими відомостями ресурсів).

Також, необхідно відмітити, що окремі неточності у заповненні товарно-транспортних накладних не спростовують факту транспортування товару, за умови повного підтвердження господарських операцій іншими первинними документами, та не впливають на формування позивачем податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні, виписані контрагентами ТОВ "Альянс-7", ТОВ "Газопостач", ТОВ "Світлодніпровське", ТОВ ТД "Лисичанський завод ГТВ", МПП "Запоріжекологія", ТОВ "Інженерно-технічні системи", ТОВ "Мегаполіс 2001", ТОВ "Вінтком ЛТД", оформлені у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а відтак, з урахуванням реальності відображених ними господарських операцій, є достатньою підставою для віднесення зазначених у них сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року -липень 2010 року суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженою відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку із придбанням продукції та послуг у ТОВ "Альянс-7", ТОВ "Газопостач", ТОВ "Світлодніпровське", ТОВ ТД "Лисичанський завод ГТВ", МПП "Запоріжекологія", ТОВ "Інженерно-технічні системи", ТОВ "Мегаполіс 2001", ТОВ "Вінтком ЛТД".

Щодо висновку акту перевірки про порушення позивачем вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" при віднесенні до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого за договорами факторингу із ПАТ "Класикбанк", в сумі 1 666 665,75 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Матеріалами справи підтверджено, що 15.03.2010 р. між ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (Постачальник) укладено договір поставки № 7610/010/005 з ТОВ "Укррослізинг" (Покупець), за умовами якого Постачальник зобов`язкується виготовити, поставити та передати у власність, а Покупець -оплатити та прийняти товар (головні вагони метро моделі 81-8021 та проміжні вагони метро моделі 81-7022), призначений для подальшої його передачі в лізинг КП "Київський метрополітен"(Лізингоодержувач). Загальна сума договору склала 199999890,00 грн. (п.4.2 Договору). Оплата по даному Договору проводиться Покупцем у гривнях за кожну поставлену партію Товару протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дати поставки партії Товару. Датою фактичної поставки Товару є дата підписання Акту прийому-передачі товару (п.6.1 Договору (т.5, а.с.204-208).

В матеріалах справи наявні акти прийому-передачі, підписані посадовими особами Продавця (ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод"), Покупця (ТОВ "Укррослізинг") та Лізингоодержувача (КП "Київський метрополітен") від 19.03.2010 року, 26.04.2010 року, 14.09.2010 року, 28.10.2010 року та 07.12.2010 року (т.6, а.с.12-16).

Як встановлено судом між ПАТ "Класикбанк" (Фактор) та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (Клієнт) було укладено договори факторингу № 01 від 31.03.2010 р. та № 02 від 27.04.2010 р. (т.6, а.с.71-78), за умовами яких Фактор зобов`язується надати грошові кошти (факторингове фінансування) в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові своє право грошової вимоги до ТОВ "Укррослізинг", що виникло за договором поставки № 7610/010/005 від 15.03.2010 року, укладений між Клієнтом та ТОВ "Укррослізинг"(Боржник).

Сума права грошової вимоги, яка відступається Клієнтом Фактору за Договором поставки, по кожному з укладених договорів факторингу, складає 39999978,00 грн.; сума грошових коштів, яка надається Фактором в розпорядження Клієнту, складає 39999978,00 грн.; за здійснення послуги з факторингу Клієнт зобов`язаний перерахувати Клієнту плату в розмірі 8333328,75 грн., а також ПДВ - 1666665,75 грн., всього до сплати 9999994,50 грн. (по кожному з укладених договорів факторингу).

На виконання договорів факторингу сторонами було підписано відповідні акти приймання-передачі послуг № 1 від 31.03.2010 р., № 2 від 27.04.2010 р., акти прийому-передачі документів (договір поставки, рахунок-фактура, накладні на відпуск готової продукції), ПАТ "Класикбанк"було виписано позивачеві податкові накладні на послуги з факторингу, № 1 від 31.03.2010 р. на суму ПДВ 1666665,75 грн., та № 5 від 27.04.2010 р. на суму ПДВ 1666665,75 грн. (т.6, а.с.69-70, 78-80).

Судом встановлено, що висновок відповідача про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ у складі вартості послуг факторингу вмотивовано відсутністю, на думку відповідача, економічної доцільності укладення договорів факторингу, а відтак, відсутністю зв`язку вказаних договорів із господарською діяльністю позивача.

Крім того, за твердженням відповідача, укладені позивачем договори факторингу є удаваними, та являють собою приховані договори кредитування, операції з якого у відповідності до пп.3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", не є об`єктом оподаткування ПДВ, а відтак, ПДВ, сплачене в ціні послуг ПАТ "Класикбанк", не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Суд вважає такі висновки відповідача хибними, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Положеннями статті 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 43 ГК України встановлено принцип свободи підприємницької діяльності, згідно з яким підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Суд відмічає, що право визначати економічну доцільність або недоцільність певних господарських операцій законодавцем надано виключно платнику податків, а не органам державної податкової служби.

Крім того, суд зазначає, що позивачем надано достатнє обґрунтування економічної доцільності укладення договорів факторингу з метою отримання невідкладного фінансування для поповнення обігових коштів підприємства та підтримання роботи підприємства.

Як встановлено судом отримані позивачем за договорами факторингу грошові кошти у розмірі 79 999 956,00 грн., використані в господарській діяльності ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод", а саме на поповнення обігових коштів позивача.

Проте, наведені позивачем докази доцільності укладення спірних договорів факторингу (наявність значної кредиторської заборгованості, значна капіталомісткість виробництва, нагальна потреба невідкладних фінансових надходжень) не враховані відповідачем при проведенні перевірки.

Суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що укладені позивачем договори факторингу насправді є договорами кредитування, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд зазначає, що за умовами договорів ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод"із ПАТ "Класикбанк"грошові кошти, надані останнім в розпорядження позивача, поверненню не підлягають; розрахунок між сторонами договору здійснюється відразу, шляхом передачі права грошової вимоги, а не суми грошових коштів, та сплати винагороди замість процентної ставки.

За правилами статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 1.31 вказаного Закону продаж результатів робіт (послуг) - будь- які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що позивачем було укладено саме договори факторингу, які за своєю правовою природою є договорами з надання послуг, а відтак, обмеження на включення сум ПДВ за даними договорами, що випливають зі змісту пп.3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", на спірні правовідносини не поширюються.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту та зараховано до бюджетного відшкодування з ПДВ коштів, сплачених у складі вартості послуг факторингу за договорами, укладеними із ПАТ "Класикбанк", на суму 1 666 665,75 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2012 року зобов'язано суд першої інстанції встановити зв'язок між придбаними товарами та господарською діяльністю позивача по господарським відносинам із ПП «Авто-СВ-2009» та ПП «Альпарі-Т».

Позивачем надано суду, на виконання вимог ухвали від 19.12.2012 року про витребування доказів, первинні документи на підтвердження фактичного виконання умов досягнутих домовленостей із ПП «Авто-СВ-2009» та ПП «Альпарі-Т», а також докази наявності зв'язку між придбаними товарами та господарською діяльністю позивача, а саме: договори, податкові накладні, накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, рахунки-фактури, довіреності, інвентаризаційний опис основних засобів, журнал видачі товарно-матеріальних цінностей із яких вбачається про зберігання товару на складі та видачу товару зі складу для використання у власній господарській діяльності позивача.

Крім того, стосовно господарських відносин позивача з приводу придбання товарів у ПП «Авто-СВ-2009» та ПП «Альпарі-Т» суд зазначає, що згідно детального розрахунку суми зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, суми ПДВ по фінансово-господарським взаємовідносинам позивача з ПП «Авто-СВ-2009» та ПП «Альпарі-Т» до суми зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 р. №0004382301/67 не включались.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення, тому висновок перевірки про зменшення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню не ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість" та встановлених обставинах, натомість спростовується дослідженими судом матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, податкове повідомлення - рішення №0004382301/67 від 06.05.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4 360 519,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 37 654,50 грн. винесено необґрунтовано та всупереч положенням Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, позовні вимоги ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 06 травня 2011 року №0004382301/67.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" суму витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2013 року.

Суддя А.Б. Головко