Рішення № 29446055, 12.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-31/17261-2012 12.02.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ доВідкритого акціонерного товариства «Будшляхмаш», м.Київпростягнення 227 820, 84 грн.Суддя - Жагорнікова Т.О.

Представники сторін:

від позивача:Гаркавенко С.В. (дов. № 91/2013/01/28-4-1 від 28.01.13 р);від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі - ПуАТ «Київенерго») звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Будшляхмаш» (надалі - ВАТ «Будшляхмаш») 227 820, 84 грн. боргу, з яких 211 454, 63 грн. основного боргу, 5 127,73 грн. 3 % річних та 11 238,48 грн. пені. за період 01.04.2011 р. по 01.11.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-31/17261-2012 розгляд справи призначено на 20.12.2012 р.

До початку судового засідання 20.12.2012 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 20.12.2012 р. представник позивача надав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2012 р., на підставі ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.01.2013 р.

До початку судового засідання 15.01.2013 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та додаткові документи до матеріалів справи, з яких вбачається, що відповідач змінив юридичну адресу на 40021, Сумська обл., м. Суми, вул. Покровська, буд. 4, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №547938 від 09.01.2013 р.

Відповідно абзацу 7 п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо зміна статусу відбулася під час розгляду справи господарським судом, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи, оскільки на час звернення до господарського суду її розгляд належав до юрисдикції останнього.

Проаналізувавши вищевикладене, у суду відсутні підстави для направлення справи за підсудністю, оскільки на час звернення позивача до суду, відповідач був зареєстрований за юридичною адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №23/07/4175-29 від 17.12.2012 р.

В судовому засіданні 15.01.2013 р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивач просив стягнути 203627, 87 грн. основного боргу, 5127, 73 грн. 3 % річних та 11 238, 48 грн. пені, просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 7 826, 76 грн., оскільки відповідачем 14.11.2012 р. було сплачену частину боргу. Крім того, надав додаткові документи до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору та просить задовольнити позов з урахуванням уточнень до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2013 р., на підставі ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 31.01.2013 р.

В судовому засіданні 31.01.2013 р. представник позивача надав заяву про продовження процесуальних строків розгляду справи на 15 днів, надав усні пояснення по суті спору та просить задовольнити позов з урахуванням уточнень до позовної заяви.

Відповідач в судове засідання 31.01.2013 р. не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, заяв, клопотань не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2013 р., на підставі ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 12.02.2013 р.

В судовому засіданні 12.02.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просить задовольнити позов з урахуванням уточнень до позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання 12.02.2013 р. не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

До зміни юридичної адреси відповідача, ухвали суду від 03.12.2012 р., 20.12.2012 р. та 15.01.2013 р. були направлені за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, які були отримані уповноваженим представником відповідача 13.12.2012 р., 09.01.2013 р. та 25.01.2013 р. про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №15301436, №15741274 та №15895476, докази чого знаходяться у матеріалах справи.

Після зміни юридичної адреси відповідачем, ухвала суду від 31.01.2013 р. була направлена на нову юридичну адресу відповідача, а саме на: 40021, Сумська обл., м. Суми, вул. Покровська, буд. 4. Проте поштове відправлення з ухвалою господарського суду міста Києва повернулось до суду з відміткою «за зазначеною адресою не знаходиться».

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі - енергопостачальна організація) та Відкритим акціонерним товариством «Будшляхмаш» (надалі - абонент) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 111-0243-3 (надалі - Договір).

Предметом Договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі споживчої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 2.2.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількостях та обсягах згідно з Додатком №1 до договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати.

За п. 2.3.1. договору абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру та обсягах, які визначені у Додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 5.1. договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Нарахування споживачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення -доручення про укладення Договору розрахунковим способом та по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року - затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 року (п. 8.1. договору). За п. 8.4 Договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору (порядок розрахунків за теплову енергію) сторони погодили, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: вул. Жилянській, буд. № 63, розрахункова група, тел. 221-05-43, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 Додатку № 4 (Порядок розрахунків за теплову енергію) сплату за вказаними в п.2 Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, внаслідок чого за період з 01.04.2011 р. до 01.11.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за Договором за використану теплову енергію, яка станом на 01.11.2012 року складала 211 454,63 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про розрахунок основного боргу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 Цивільного кодексу України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем вірно та правомірно здійснено нарахування суми грошових коштів за спожиту теплову енергію у розмірі 211 454,63 грн. за спірний період.

Суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення 7 826,76 грн. основного боргу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що до звернення позивача до суду відповідачем 14.11.2012 р. було сплачено частину основного боргу в розмірі 7 826,76 грн.; позивачем оплату суми частини основного боргу підтверджено.

Відповідно до абзацу 3 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7 826,76 грн., оскільки відповідач сплатив зазначену суму 14.11.2012 р., тобто до звернення позивача з позовом до суду (03.12.2012 р.).

Наявність заборгованості відповідача підтверджується обліковими картками, табуляграмами та довідками про надходження коштів.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що у ВАТ «Будшляхмаш» наявна заборгованість по сплаті за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 203 627,87 грн., яка підлягає стягненню.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення 203 627,87 грн. основного боргу за Договором за період 01.04.2011 р. по 01.11.2012 р. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5 127,73 грн. за період з 01.04.2011 р. по 01.11.2012 р.

Щодо стягнення суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського процесуального кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 5 127,73 грн. за період з 01.04.2011 р. по 01.11.2012 р.

Крім того, позивач просить стягнути пеню за періоди з травня 2012 по жовтень 2012 р. у розмірі 11 238,48 грн.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3,5 Додатка 4 до Договору визначено, що у випадку не сплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п.3 Додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно розрахунку позивача, який відповідачем у встановленому порядку не спростовано, розмір нарахованої відповідачу пені становить 11 238,48 грн. за період 01.05.2012 р. по 01.10.2012 р.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розгорнутого розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що заявлена сума є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш» (40021, Сумська обл., м. Суми, вул. Покровська, буд. 4; ідентифікаційний код 14310164) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, Печерський р-н, пл. Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) основний борг у розмірі 203 627 (двісті три тисячі шістсот двадцять сім) грн. 87 коп., 3% річних - у розмірі 5 127 (п'ять тисяч сто двадцять сім) грн. 73 коп., пені - у розмірі 11 237 (одинадцять тисяч двісті тридцять сім) грн. 48 коп. та судовий збір у розмірі 4 399 (чотири тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн. 88 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 18.02.2013 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова