Рішення № 29443382, 18.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

Справа № 5011-53/17651-2012 18.02.13За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва

про стягнення 15 723 566,70 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Герасименко І.В. - представник за довіреністю

від відповідача: Сенчило В.В. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва заборгованості за Договором № 00362/2-08 від 26.03.2002 на послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 15 723 566,70 грн., в тому числі 15 286 883,40 грн. основного боргу, 146 722,81 грн. пені, 3 760,00 грн. збитків від інфляції, 286 200,49 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати за постачання питної води та приймання каналізаційних стоків відповідно до договору № 00362/2-08 від 26.03.2002.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2012 порушено провадження по справі № 5011-53/17651-2012, розгляд справи призначено на 14.01.2013.

У відповідності до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 14.01.2013 оголошено перерву до 04.02.2013.

Представник відповідача 04.02.2013 через канцелярію суду подав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що спірна заборгованість та штрафні санкції за договором № 00362/2-08 від 26.03.2002 та додаткової угоди до договору № 00362/2-08 від 26.03.2002 на постання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі нараховані позивачем за оплату послуг постачання питної води, що йде на підігрів та використовується для подальшого гарячого водопостачання, а оскільки вказаним договором обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної води, що використовується для гарячого водопостачання, не передбачено, то і правових підстав для задоволення позову не вбачається. Також відповідач заперечив на нарахування збитків від інфляції. На думку відповідача, позивач безпідставно враховує в суму основного боргу нарахування на обсяг холодної води для приготування гарячої води по бойлерних, що знаходяться на балансі АЕК «Київенерго». Про відмову від прийняття такого нарахування підрозділами відповідача щомісячно направляються листи-заперечення, які залишаються позивачем без розгляду.

Ухвалою суду від 04.02.2013 продовжено строк вирішення спору.

У відповідності до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 04.02.2013 оголошено перерву до 18.02.2013.

В судовому засіданні 18.02.2013 представник позивача підтримав позов в повному обсязі та через канцелярію суду подав заперечення на відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що акти про зняття показань водолічильників, що погоджені й підписані відповідачем є первинними документами й підтверджують факт надання послуг за Договором та їх об'єм. Таким чином, спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами відповідно до умов договору, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка використовується для гарячого водопостачання, як про це зазначив відповідач, а відтак правовідносини сторін регулюються умовами договору, виходячи зі складених двосторонніх актів. Відповідач не позбавлений обов'язку сплачувати кошти за питну воду, використану ним в подальшому, як виконавцем ЖК послуг, для надання споживачам послуг з гарячого водопостачання. КП «ГІОЦ» здійснює розщеплення та перерахування платежів населення за ЖКП, в тому числі за гарячу воду, частина коштів за яку перераховується ПАТ «АК «Київводоканал» як виробнику питної води, що використовується для приготування гарячої. Факт розщеплення підтверджується відомостями, що надається ГІОЦ.

Представник відповідача в судовому засідання 18.02.2013 заперечив на позов та через канцелярію суду подав клопотання про призначення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи. Своє клопотання відповідач обґрунтував необхідністю визначити обсяг поставки питної води, обсяг прийняття каналізаційних стоків, обсяг та суму питної води що йде на виготовлення гарячої води, суму коштів сплачених відповідачем коштів за спожиту питну воду та водовідведення за договором, суму коштів сплачену відповідачем що йде на виготовлення гарячої води згідно додаткової угоди, суму заборгованості відповідача за спожиту питну воду по договору, суму заборгованості відповідача за прийняті стічні води, суму заборгованості відповідача за спожиту питну воду що йде на виготовлення гарячої води згідно додаткової угоди. При цьому, відповідач вважає, що оплату вказаної експертизи має здійснювати позивач.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи у справі відмовив в його задоволенні, оскільки, відповідно до приписів ст. 41 ГПК України призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2651 від 27.11.2006 р. "Про деякі питання призначення судових експертиз").

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Розглядаючи клопотання сторони про призначення експертизи, суд виходить з того, чи мають значення для справи обставини, встановлення яких можна здійснити судовою експертизою, та чи може сторона іншими засобами доказування підтвердити ці обставини.

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Суд вважає, що докази наявні в матеріалах справи є достатніми для встановлення даних, що входять до предмету доказування. З огляду на зазначене, заявлене відповідачем клопотання відхилено.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.02.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2002 року між Відкритим акціонерним товариством "АК "Київводоканал", правонаступником якого є позивач (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 00362/2-08, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розрахуватися за вищевказані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65.

18.10.2008 року набули чинності Правила користуванням системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 року (Правила № 190), які діяли у спірний період, в п. 3.1, 3.7 яких передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Вказані Правила відповідно до ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

Зокрема, відповідно до ст. 22 Закону одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію (п. 3.13. Правил № 190).

Відповідно до п. 3.1. Правил № 190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно п. 2.1. договору, постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна", приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин. В свою чергу, абонент, відповідно до п. "а"п. 2.2. договору, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Абонент розраховується за послуги з водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у 5-денний термін з дня представлення Постачальником платіжним документів до банківської установи (п. 3.4 Договору).

Згідно з п. 3.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом.

Відповідач в установлений Договором термін повноважного представника не направив, жодних документів щодо відмови від оплати отриманих послуг, передбачених п. 3.5 Договору, не надав.

Натомість Позивач обґрунтовує свої вимоги необхідними належними доказами, а саме: актами про зняття показників водолічильників, погодженими та підписаними Відповідачем, які є первинними документами й підтверджують факт надання послуги; розшифровками рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитої води і тарифи, за якими проводилися нарахування; дебетово-інформаційними повідомленнями, що підтверджують виставлення рахунків до установи банку Відповідача.

Позивач виконав покладені на нього чинним законодавством обов'язки належним чином, надаючи Відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення.

Так, вказаними документами підтверджується надання відповідачу послуг з водопостачання і водовідведення у період з 01.08.2011 по 30.09.2012 на суму розміром 66 427 660,46 грн, з яких сплачено 48 806 491,78 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість розміром 15 286 883,40 грн (з урахуванням перерахунків на суму 2 334 285,28 грн). Додатково сплачену Абонентом суму розміром 252165,66 грн відповідно до вказаного призначення платежу було зараховано в погашення боргу за попередній період.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог. Що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що спірна заборгованість та штрафні санкції за договором № 00362/2-08 від 26.03.2002 та додаткової угоди до договору № 00362/2-08 від 26.03.2002 на постання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі нараховані позивачем за оплату послуг постачання питної води, що йде на підігрів та використовується для подальшого гарячого водопостачання, а оскільки вказаним договором обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної води, що використовується для гарячого водопостачання, не передбачено, то і правових підстав для задоволення позову не вбачається. На думку відповідача, позивач безпідставно враховує в суму основного боргу нарахування на обсяг холодної води для приготування гарячої води по бойлерних, що знаходяться на балансі АЕК «Київенерго».

З огляду на вказане відповідачем у відзиві, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.7.1 договору договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Тобто фактичні дії сторін можуть підтверджувати, що договір укладений.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Згідно з п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 3.13. цих Правил передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потребу, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності (абз.2).

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором (абз.3).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом договору № 00362/2-08 від 26.03.2002 року є забезпечення відповідача послугами з постачання питної води, якість якої повинна відповідати ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та водовідведення без розподілу постачання питної води на категорії в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем в своїй господарській діяльності: чи для надання послуг з холодного водопостачання, чи для надання послуг з гарячого водопостачання (аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України в постановах № 14/71-52/28-2012 від 18.12.2012 та № 37/129-69/131-2012 від 30.10.2012).

Також суд звертає увагу на те, що при складенні котррозрахунку, що додається до відзиву, відповідачем не надано доказів на підтвердження наведених у розрахунку даних, зокрема щодо обсягів наданих послуг, щодо яких містяться розбіжності.

КП «ГІОЦ» здійснює розщеплення та перерахування платежів населення за житлово-комунальні послуги, в тому числі за гарячу воду, частина коштів за яку перераховується ПАТ «АК «Київводоканал» як виробнику питної води, що використовується для приготування гарячої (аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 20.12.2005 у справі № 6/321-25/415).

Факт розщеплення та перерахування позивачу коштів підтверджується відомостями, що надаються КП «ГІОЦ» (наявні в матеріалах справи), та містять інформацію щодо сум оплачених мешканцями (орендарями) будинків, які обслуговуються відповідачем, та призначення їх платежу.

Відповідно до положень наведених нормативно-правових актів у галузі ведення бухгалтерського обліку реквізит «призначення платежу» заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Відповідальність за правильність платежу покладається на платника.

Однак, при здійсненні контррозрахунку, відповідачем самовільно зменшено розмір заборгованості за питну (холодну) воду шляхом зарахування коштів, сплачених населенням за питну воду, що використовується для приготування гарячої, в рахунок оплати послуг з водопостачання та водовідведення, тобто змінено призначення платежу коштів, сплачених населенням за послугу з постачання гарячої води і частина яких зараховується на рахунки позивача як виробника питної води, яка використовується відповідачем у його господарській діяльності для надання послуг з гарячого водопостачання.

Варто наголосити на тому, що Вищий господарський суд України у постановах від 23.04.2012 № 20/107 та від 21.08.2012 № 5011-67/3006-2012 визначив дії щодо зарахування коштів, сплачених за питну воду, що використовується для підігріву, в оплату за постачання питної води та водовідведення такими, що суперечать нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність України», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Інструкції про безготівкові рахунки України в національній валюті.

Таким чином, відповідачем при складенні контррозрахунку не надано належних доказів на підтвердження наведених у ньому даних щодо обсягів та порушено вказані вище норми чинного законодавства, у зв'язку з чим та на підставі ст. 32, 34 ГПК України вказаний контррозрахунок не приймається судом до уваги.

Отже, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за зазначеним договором у спірний період з оплати наданих послуг водопостачання та водовідведення та має перед позивачем заборгованість у сумі 15 286 883,40 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 15 286 883,40 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання встановленого договором зобов'язання з оплати наданих послуг водопостачання та водовідведення, вимоги позивача про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 3 760,00 грн. та 286 200,49 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який здійснений відповідно до вимог закону.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Позов в частині стягнення пені у розмірі 146 722,81 грн. у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати послуг водопостачання та водовідведення за спірним договором обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який здійснений відповідно до умов договору та вимог закону.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03170, м. Київ, вул. Прилужна, 6; ідентифікаційний код 03366552) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 15 286 883,40 грн. (п'ятнадцять мільйонів двісті вісімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 40 коп.) основної заборгованості, 3 760,00 грн. (три тисячі сімсот шістдесят гривень 00 коп.) інфляційних витрат, 286 200,49 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч двісті гривень 49 коп.) 3% річних, 146 722,81 грн. (сто сорок шість тисяч сімсот двадцять дві гривні 81 коп.) пені та 64 380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.02.2013

Суддя Грєхова О.А.