Рішення № 29443195, 07.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2013 р. Справа № 25/152-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВІКО",

08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Механізаторів, 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф.",

08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Леніна, 130

про стягнення 21 788 900,00 грн.

за участю представників:

позивача - Писаренко М.О. (довіреність від 30.11.2012 №30/11/12);

Дудник І.О. (довіреність від 08.01.2013);

відповідача - Калініченко І.О. (довіреність від 30.11.2012 №30/11).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВІКО" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф." (далі - відповідач) про стягнення 21 788 900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.01.2013.

У судовому засіданні 10.01.2013 оголошувалась перерва на 17.01.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.01.2013 оголошувалась перерва на 07.02.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 2207 від 06.02.2013) відповідачем подано заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

07.02.2012 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 2270 від 07.02.2012) відповідачем повторно подано заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.02.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВІКО" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф." (далі - відповідач, замовник) укладено договір від 14.11.2011 № 14/11-2011 (далі - Договір), відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання на умовах, визначених Договором, виготовити та передати у власність замовника цукор-пісок (далі - товар), вироблений у 2011 році на Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВІР Жашківський цукровий завод». Замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених Договором (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору право власності на товар переходить від виконавця до замовника з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Товар передається виконавцем замовнику окремими партіями і фіксується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.1. Договору).

Згідно пункту 4.3. Договору замовник зобов'язується здійснити оплату за товар протягом 7 календарних днів з моменту пред'явлення виконавцем відповідної вимоги.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012, але, у будь-якому випадку, Договір вважається дійсним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар на загальну суму 21 788 900,00 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Перелік вказаних видаткових накладних зазначено в наявному в матеріалах справи акті звірки взаєморозрахунку станом на 29.11.2012, а копії - залучено до матеріалів справи (а.с. №№19-55, Т. 1).

Разом з тим, до матеріалів справи залучено копію специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, в якій сторони погодили асортимент та ціну товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 02.10.2012 № 117/10 з вимогою погасити заборгованість за Договором в сумі 21 788 900,00 грн.

05.10.2012 від відповідача надійшла відповідь на претензію, в якій грошові зобов'язання за Договором перед позивачем визнаються, проте, вказується на неможливість сплати заборгованості.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 29.11.2012 складає 21 788 900,00 грн. (копія в матеріалах справи).

Також, на підтвердження заборгованості відповідача позивачем надано суду оригінал банківських виписок про те, що на рахунок позивача від відповідача з 29.11.2012 по 23.01.2013 кошти не надходили.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем суду не подано.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківські виписки - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості, а також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 29.11.2012, у зв'язку з тим, що зазначений Акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - в якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 31.12.2011 наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними Договору поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, яке відповідачем не виконане.

Через канцелярію господарського суду (вх. № 2270 від 07.02.2013) відповідачем подано заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі. Вказана заява підписана уповноваженим представником відповідача, що підтверджується довіреністю від 30.11.2012 №30/11, оригінал якої залучено до матеріалів справи.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на встановлені обставини справи, визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Зважаючи на викладене, наявні в матеріалах справи письмові докази та положення укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 21 788 900,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 64 380,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф." (08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Леніна, 130, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36263844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВІКО" (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, м. Вишневе, вул. Механізаторів, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13300531) 21 788 900 (двадцять один мільйон сімсот вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. основної заборгованості та 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 12.02.2013.

Суддя С.О. Саванчук