Ухвала суду № 29439392, 04.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9127/12/0170/20

04.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Приватного підприємства" Увіс"- Повшедна Катерина Григорівна, довіреність б/н від 01.02.13

розглянувши матеріали справи №2а-9127/12/0170/20 за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства "Увіс" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 10.10.12

за позовом Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Північна 2,Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)

до Малого приватного підприємства "Увіс" (вул.Півнична.буд.1, м.Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.12 позовні вимоги Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби до МПП "Увіс" - задоволено частково.

Стягнуто з Малого приватного підприємства "Увіс" заборгованість з податку на додану вартість на загальну суму 9314,60 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих Мале приватне підприємство " Увіс" до Державного бюджету - на р/р 31118029700020 в ГУ ДКУ а АР Крим, ЄДРПОУ 34740976, МФО 824026, код платежу 14010100.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в частині задоволених вимог постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.12 та прийняти нове рішення по справі.

Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце судового розгляду сповіщено належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заявлену апеляційну скаргу .

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Малого приватного підприємства "Увіс" про стягнення податкового боргу в сумі 9484,60 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з розрахунку боргу, довідки про суму боргу заборгованість відповідача в розмірі 9484,60 грн. складається з наступних сум:

в розмірі 164,59 грн. - від суми нарахованих штрафних санкцій (170 грн.) в податковому повідомленні-рішенні від 13.12.2010 року №000093150, на підставі акту №1604/15-01/19449257 від 02.12.2010 року, висновком якого встановлено неподання МПП «Увіс» декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року;

в розмірі 9320,01 грн. - складається: з несплаченого податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 9150,01 грн. нарахованого самостійно платником податку в декларації від 10.08.2009 року № 13490 (з терміном сплати 31.08.2009 року); нарахованих штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 07.09.2009 року №0001551502 в розмірі 170,00 грн., на підставі акту перевірки від 31.08.2009 року №1079/15-02/19449257 - за не повернення свідоцтва платника ПДВ МПП «Увіс».

Наявність боргу на загальну суму в розмірі 9484,60 грн. станом на січень 2012 року, та на час розгляду справи, вбачається з даних облікової картки платника податку на прибуток та на додану вартість. (а.с.51)

Проте відповідач наводить підтвердження того, що вказану суму неправомірно йому визначено.

Стосовно обґрунтованості стягнення суми в розмірі 9150,01 грн., встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за 7 місяць від 10.08.2009 року №13490 (а.с.14), в рядку 27 (сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду) відповідачем вказано суму в розмірі 9127 грн.

Цю суму, визначено відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно до положення якого платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Враховуючи, що рішенням суду, яке набрало чинності 28.08.2012 року, скасовано рішення Красноперекопської ОДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість МПП «Увіс», то відповідачем було подано до позивача уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ до податкової декларації від 10.08.2009 року № 13490, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с.43-44).

Проте за умови самостійного визначення позивачем у декларації за 7 місяць 2009 року від 10.08.2009 року №13490 податкового зобов'язання, не надання даних щодо нарахування цієї суми відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутність належних підтверджуючих даних щодо відправлення до позивача уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з направленням самостійно виявлених помилок за 7 місяць 2009 року, тоді як поштова квитанція (а.с.40) не є таким підтвердженням факту отримання цього розрахунку Крім того, існування ще станом на січень 2012 року, визначеного податковим органом несплаченого зобов'язання по декларації від 19.08.2009 року №13490, визначення включення до податкового боргу несплаченого відповідачем самостійно визначеного зобов'язання є правомірним.

Також судова колегія звертає увагу, що відповідно до п.п. 50.1. Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до 102.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи вищезазначене, суд звертає увагу, що при поданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 7 місяць 2009 року від 10.08.2009 року №13490 (а.с.14-15) лише 14.09.2012 року (а.с.41-44), було пропущено строк передбачений законодавствам - 1095 днів.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Як встановлено в акті перевірки №1604/15-01/19449257 від 02.12.2010 року, висновком якого встановлено неподання МПП «Увіс» декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року відповідачем не було подано декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року, з граничним строком подання 09.11.2010 року.

На підтвердження своєчасності направлення декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року представником відповідача надана, як доказ такої відправки, поштова квитанція (а.с.39). Проте вона не свідчить про відправку саме цієї декларації на адресу позивача.

Вказаний чек свідчить про надання послуг пошти щодо відправлення рекомендованою поштою листа до Красноперекопської ОДПІ.

Абзацом двадцять сьомим пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів-України від 5 березня 2009 року № 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, проте він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача.

В зв'язку з чим позивачем правомірно заявлено вимогу щодо стягнення суми боргу в розмірі 164,59 грн.

Згідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Як зазначено у п. п.5.3.1 п.5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно із пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

На підтвердження факту надсилання платнику податків податкової вимоги позивач надав копію податкових вимог від 03.06.2009 року №1/142 на загальну суму 11651,74 грн. та від 28.07.2009 року №2/186 на загальну суму 11651,74 грн.

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Відповідно до п.п.20.1.28 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Увіс" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.12 по справі №2а-9127/12/0170/20 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко