Ухвала суду № 29436099, 19.02.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1611/1357/12 Номер провадження 22-ц/786/837/2013 Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М.М. Доповідач Пилипчук Л. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Л.І.,

суддів: Карнауха П.М., Чумак О.В.,

при секретарі: Філоненко О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут»

на ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 23 січня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Агрофірма «Добробут» ро визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ТОВ «Добробут», в якому просив визнати недійсним договір №191 оренди земельної ділянки, укладений 08 листопад 207 року між ним та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Хліб і люди», реорганізованим в подальшому в ТОВ Агрофірма «Добробут».

Позивач також подав заяву про заборону використання об'єкту оренди до прийняття рішення по суті. Посилався на обізнаність у тому, що відповідач має намір, затягнувши розгляд справи, засіяти земельну ділянку та перешкодити у подальшому виконанню рішення суду.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтаввської області від 23 січня 2013 року клопотання ОСОБА_2 задоволено частково.

До прийняття рішення по суті Козельщинським районним судом заборонено відповідачу ТОВ «Добробут» використовувати, проводити сільгоспроботи із земельною ділянкою розміром 3,25 га, яка належить ОСОБА_2 відповідно до державного акту серія РІ №632257 на право приватної власності та розташована на території Бреусівської сільської ради.

В задоволенні іншої частини клопотання позивачу відмовлено. Роз'яснено позивачу, що відповідно до ст.19 ЗУ «Про виконавче повадження» йоме необхідно звернутися із заявою про примусове виконання ухвали до ВДВС Козельщинського РУЮ.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач ТОВ Агрофірма «Добробут», який, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Вказував, що відповідач не навів достатніх підстав для вжиття відповідних заходів.

Посилався на те, що вжиті заходи перешкоджають господарській діяльності товариства, що є забороненим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи клопотання ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи та позиції представника відповідача вбачається неприязнь між сторонами та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Проте колегія суддів не погоджується з вказаним висновком.

Згідно ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Судом першої інстанції при постановленні ухвали зазначені вимоги ЦПК України не враховані.

Так, в заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 не обґрунтував необхідності забезпечення позову та не надав жодного доказу, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а лише обмежився припущеннями, що заборонено в цивільному судочинстві.

Не зазначені вказані обставини і в ухвалі суду. Сама по собі обставина - пред'явлення позову, - не є підставою для вжиття заходів його забезпечення.

Також, відповідно до роз'яснень, які містяться у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» N 9 від 22.12.2006 року, вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При цьому суд першої інстанції не аналізував можливість заподіяння шкоди господарській діяльності відповідача.

З урахуванням викладеного ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, встановлено, що ТОВ Агрофірма «Добробут» при подачі апеляційної скарги не оплатило її судовим збором.

У відповідності до роз'яснень, викладених у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року №12, у разі виявлення при судовому розгляді справи неповної сплати суми судового збору стягнення недоплачених сум проводиться з відповідної особи при ухваленні судового рішення.

Згідно п.п.14 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 0,1 мінімальної заробітної плати.

Таким чином із відповідача на користь держави належить стягнути 114,7 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.2 ч.1 ст.312,313,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут» - задовольнити.

Ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 23 січня 2013 року - скасувати.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут» на користь держави 107,30 грн. судового збору /Реквізити: отримувач УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ: 38019510, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, код банку отримувача 831019, розрахунковий рахунок 31217206780002, код класифікації доходів бюджету 22030001/.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Л.І. Пилипчук

СУДДІ: /підпис/ П.М. Карнаух

/підпис/ О.В. Чумак

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук