Ухвала суду № 29432308, 30.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/2760/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Мурга С.С.,

представника відповідача - Протаса А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Зіньків-Агротранс", Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2012р. по справі № 2а-1670/2760/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Зіньків-Агротранс"

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2012 року позивач - Приватне акціонерне товариство "Зіньків - Агротранс" - звернувся до суду з адміністративним позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000252301 від 08.11.2011 року щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 123 757,27 грн. та штрафних (фінансових санкцій) в сумі 30 939,32 грн. та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000242301 від 08.11.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 163 670,39 грн. та штрафних (фінансових санкцій) 40 917,60 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Зіньків - Агротранс" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000252301 від 08.11.2011 року щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 123 757,27 грн. та штрафних (фінансових санкцій) в сумі 30 939,32 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000242301 від 08.11.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 109 156,74 грн. та штрафних (фінансових санкцій) 27 289,18 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити зазначені позовні вимоги.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні зазначених позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача до суду апеляційної інстанції надав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких останній просив скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні зазначених позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника відповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство "Зіньків - Агротрранс" (ідентифікаційний код 24388693) зареєстровано Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області 15.07.1996 року (Т.1 а.с. 67), взято на податковий облік як платник податків в органах державної податкової служби 30.10.1996 року та перебуває на обліку в Гадяцькій МДПІ (Зіньківське відділення) і є платником ПДВ з 22.07.1997 року відповідно до свідоцтва № 100329583 від 30.03.2011 року.

В період з 06.09.2011 року по 17.10.2011 року на підставі направлень від 06.09.2011 року № 602, 603, 604, 605, відповідно до наказу Гадяцької МДПІ від 26.08.2011 року № 649 Гадяцькою МДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Зіньків - Агротрранс" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.10.2011 року № 899/23/24388963, за висновками якого встановлено порушення підприємством пп. 5.3.2 п.5.3 статті 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.7.1 п. 8.7 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в І - VI кварталах 2010 року на суму 163 670,39 грн., а також заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 123 757,27 грн.

На підставі акту перевірки Гадяцькою МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000252301 від 08.11.2011 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 123 757,27 грн. та штрафні (фінансові санкції) в сумі 30 939,32 грн.;

- № 0000242301 від 08.11.2011 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 163 670,39 грн. та штрафні (фінансові санкції) в сумі 40917,6 грн.

За наслідками розгляду скарг, поданих позивачем у порядку апеляційного узгодження, рішення контролюючого органу залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у відносинах з його контрагентами, виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат, податкового кредиту та визначення сум податків, а також має належне документальне підтвердження. Також, виходячи із розрахунку визначених грошових зобов'язань по податку на прибуток по ПРАТ "Зіньків-Агротранс", залученого відповідачем до матеріалів справи (а.с. 7, т. 1), сума нарахованого позивачу по операціям з ТОВ "Компанія "Рейтинг", ТОВ "Компанія "Галон", ТОВ "БК "Укрбудкомплект" грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, склала - 14489,00 грн. + 94667,74 грн. = 109 156,74 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами): 109 156,74 грн * 25%/100% = 27 289,18 грн. У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення рішення № 0000252301 від 08.11.2011 року щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 123 757,27 грн. та штрафних (фінансових санкцій) в сумі 30 939,32 грн. та податкового повідомлення - рішення № 0000242301 від 08.11.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 109 156,74 грн. та штрафних (фінансових санкцій) в сумі 27 289,18 грн.

Відмовляючи в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000242301 від 08.11.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 54513,65 грн. (163670,39 грн. - 109 156,74 грн.) та штрафних (фінансових санкцій) 13628,42 грн. (54513,65 грн.*25%/100%) суд першої інстанції дійшов висновку що вони задоволенню не підлягають, оскільки підприємством не правомірно включено до валових витрат 2010 року витрати на ремонт основних засобів, які підлягають амортизації.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Виходячи зі змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України "Про податок на додану вартість",

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

26.08.2010 року між ВАТ "Зіньків - Агротранс" (Покупець) та ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" (Продавець) укладено договір № 1Т, згідно умов якого Продавець зобов'язується поставляти (продавати), а Покупець придбавати та оплачувати товар, назва та кількість якого зазначається в накладних.

На підставі вказаного договору ПАТ "Зіньків - Агротранс" придбало у ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" дизельне паливо Л-0,2-62 в об'ємі 38 000 літрів, на загальну суму 226 100 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 683,33 грн.).

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано належним чином завірені копії договору № 1Т від 02.08.2010 року, податкової накладної від 26.08.2010 року № 2608000026, видаткової накладної від 26.08.2010 року № РН-2608-026, товарно - транспортні накладні на підтвердження транспортування пального. Як доказ оплати товару надано виписки банку від 26.08.2010 року на загальну суму 226 100 грн.

В підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" дизельного палива позивачем надано копії договорів постачання, видаткових накладних, товарно - транспортних накладних, специфікацій, довіреностей, згідно яких паливо реалізовано ТОВ "Агро-Стиль", ПОСП "Агрофірма "Перемога", ПСП "Високе".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає необґрунтованим посилання податкового органу на нереальність господарської операції у зв'язку із скасуванням свідоцтва платника ПДВ - ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект", оскільки з акту перевірки від 24.10.2011 року № 899/23/24388963 убачається, що вказане свідоцтво скасовано 31.05.2011 року, а господарська операція відбулася 26.08.2010 року.

02.07.2010 року між ВАТ "Зіньків - Агротранс" (Покупець) та ТОВ "Компанія "Галон" (Постачальник) укладено договір поставки № 02/07-10-МО, згідно умов якого Постачальник зобов'язується постачати у власність Покупця нафтопродукти (товар), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його.

Згідно пункту 1.2 Договору право власності на поставлений товар переходить до Покупця в момент підписання товарної (видаткової) накладної уповноваженою особою Покупця.

Ціна, за умовами договору, є вільною, договірною та встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення її у рахунках - фактурах та товарних (видаткових) накладних.

В ході виконання вказаного договору ПАТ "Зіньків - Агротранс" придбало у ТОВ "Компанія "Галон" нафтопродукти (бензин - А-80) в об'ємі 38 500 літрів, на загальну суму 228 305,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 38 050,86 грн.).

На підтвердження реальності вказаної господарської операції позивачем надано належним чином завірені копії договору поставки № 02/07-10-МО від 02.07.2010 року, видаткової накладної № 74 від 06.07.2010 року, товарно - транспортної накладної № 131 від 06.07.2010 року, податкової накладної № 72 від 06.07.2010 року, банківські виписки на загальну суму 228 305,16 грн. в підтвердження факту оплати за договором.

Як доказ використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "Компанія "Галон" бензину А-80 позивачем надано належним чином посвідчені копії договору постачання № 103-Т, видаткової накладної № 10607, довіреності, згідно яких паливо реалізовано ПА "Агроінвест".

02.03.2010 року між ВАТ "Зіньків - Агротранс" (Покупець) та ТОВ "Компанія "Рейтінг" (Постачальник) укладено договір поставки № 009, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження, врожаю 2009-2010 року на умовах договору.

За вказаним договором позивачем придбано у ТОВ "Компанія "Рейтінг" соняшник в кількості 23 338 т. на загальну суму 69 547,24 грн. (в т.ч. ПДВ -11 591,21 грн.) на умовах франко-зерносховище у заліковій вазі.

В підтвердження виконання умов договору, позивачем надано належним чином посвідчені копії договору поставки № 009 від 02.03.2010 року, накладної № 0203008 від 02.03.2010 року, специфікації від 02.03.2010 року до Договору № 009, податкової накладної № 0203008 від 02.03.2010 року, банківські виписки на загальну суму 69 547,24 грн.

Між ВАТ "Зіньків - Агротранс" (Поклажодавець) та ЗАТ "Миргородський елеватор" (Зерновий склад) укладено договір складського зберігання сільськогосподарської продукції №7/604 від 12.10.2009 року, укладений між та додаткова угода від 01.03.2010 року №1 до договору №7/604 від 12.10.2009 року, що підтверджує наявність у позивача юридичних підстав для зберігання придбаного у ТОВ Компанія "Рейтінг" товару.

Відповідно до пункту 3.2 Договору поставки №009 товар поставляється Постачальником і приймається Покупцем за кількістю, що визначається з фактично поставленого товару, згідно складської квитанції зерносховища, і узгоджених сторонами показників якості.

Так, Продавець транспортував продукцію на зерносховище і здавав її на картку покупця, який контролював, в свою чергу, надходження товару на своє ім'я за реєстрами накладних на прийняте зерно. Вказані реєстри видаються зерновим складом за середньодобовими даними на всю партію зданого зерна на добу. На підставі реєстрів виписується складська квитанція на поклажодавця на загальну вагу зданого ним зерна за добу. При переході права власності на товар, що зберігається на зерновому складі до іншої особи власник повертає зерновому складу раніше отриману ним складську квитанцію, а зерновий склад погашає її.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 р. за № 198 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 липня 2003 р. за №605/7926) складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Згідно із підпунктом 1.7. пункту 1 Положення про обіг складських документів на зерно, зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

За змістом підпунктів 3.2.-3.4. пункту 3 Положення про обіг складських документів на зерно підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання. Оригінал першого примірника складської квитанції вручається поклажодавцю. Оригінал другого примірника складської квитанції зберігається зерновим складом. При витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом. На повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки "Погашено", про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно.

Процедура ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки (далі - зерно) на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах (далі - підприємства) незалежно від їх форм власності, визначається Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 р. № 661 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. за № 1111/15802)

Пунктом 2 зазначеної Інструкції встановлений порядок переоформлення зерна від одного власника іншому.

Так, переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника (п. 2.1.). До заяви додаються складські документи і доручення, видається наказ керівника зернового складу (форма N 16), складається акт приймання-передавання зерна, який підписується в тристоронньому порядку (перший власник зерна, новий власник зерна і керівник зернового складу), оформляється договір складського зберігання зерна з новим власником (п.2.4.). Обсяг переоформленого зерна визначається актом-розрахунком, який складається підприємством на момент переоформлення, після чого новому власнику видаються переоформлені складські документи. Процедура переоформлення відображується в особовому рахунку власника зерна в книзі кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма N 36 з відміткою "переоформлення"). Відповідно вносяться зміни в звіт форми N ЗХС-37 (п.2.5.)

В підтвердження реалізації ТОВ "Кернел-Трейд" придбаного у ТОВ "Компанія "Рейтінг" соняшнику, позивачем надані належним чином завіреними копії складської квитанції на зерно № 0958 від 23.03.2010 року, договору поставки № П-7895/25/10 від 23.03.2010 року, накладної № 73 від 23.03.2010 року, довіреності № 808 від 23.03.2010 року, листа від 19.03.2010 року №22, довіреності від 19.03.2010 року серія ЯЕО № 916999, наказу на переоформлення № СЕ-10-028 від 23.03.2010 року, акта приймання-передачі № СЕ-10-028 від 23.03.2010 року.

30.10.2009 року між ВАТ "Зіньків - Агротранс" (Замовник) та ТОВ "ТД-КІРІСС" (Виконавець) 30.10.2009 року укладено договір № 15-0109, відповідно до умов якого, Виконавець зобов'язується виконати роботи по розробці методології ведення бухгалтерського і податкового обліку на підприємстві.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано договір № 15-0109 від 30.10.2009 року, специфікацію № 1 до Договору № 15-0109 від 30.10.2009 року, специфікацію №2 до договору № 15-0109 від 30.10.2009 року, специфікацію №3 до договору № 15-0109 від 30.10.2009 року, специфікацію № 4 до договору № 15-0109 від 16.11.2009 року, специфікацію № 5 до договору № 15-0109 від 16.11.2009 року, специфікацію № 6 до договору № 15-0109 від 14.12.2009 року, специфікацію № 7 до договору № 15-0109 від 14.12.2009 року; акти здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2009 року та 27.11.2009 року, 17.12.2009 року, 11.11.2009 року, 19.11.2009 року; податкові накладні № 11277 від 27.11.2009 року, № 11192 від 19.11.2009 року, № 12171 від 17.12.2009 року, № 12301 від 30.12.2009 року. № 11112 від 11.11.2009 року, роздруківку звіту ТОВ "ТД-КІРІСС" щодо змісту та порядку роботи програмного продукту.

Згідно наданих позивачем банківських виписок за надані послуги ВАТ "Зіньків - Агротранс" сплатило в загальній сумі 130 116 грн., а також між позивачем та ТОВ "ТД-КІРІСС" 13.01.2010 року укладено договір про порядок розрахунків по договору № 15-0109 від 02.10.2009 року, за умовами якого погашення заборгованості в сумі 88 475,30 грн. за надані послуги по розробці методології ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві проводиться Замовником шляхом видачі Виконавцю простого векселя серії АА № 1968444 номінальною вартістю 88 475,30 грн. з терміном пред'явлення до виконання не раніше 27.04.2014 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Зіньків - Агротранс" мало виробничу необхідність в укладенні договору № 15-0109 від 30.10.2009 року про надання послуг з розробки методології ведення бухгалтерського і податкового обліку на підприємстві.

Відповідно до наданих позивачем штатного розкладу від 05.05.2010 року на підприємстві працювало три бухгалтера, штатним розкладом від 01.07.2010 року передбачено наявність бухгалтера вже в кількості двох штатних одиниць.

Відповідно до наказів № 9-к від 14.06.2010 року та № 24-к від 22.12.2010 року, копії яких містяться в матеріалах справи, з підприємства звільнилося два бухгалтера.

Згідно копії наказу № 78 від 31.12.2010 року після введення в дію розробленої ТОВ "ТД-КІРІСС" методології посада бухгалтера з 04.01.2011 року на підприємстві скорочена.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені обставини підтверджують наявність у підприємства виробничої потреби у вирішенні питань організації ведення бухгалтерського та податкового обліку відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, шляхом запровадження відповідного програмного забезпечення.

Щодо висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 24.10.2011 року № 899/23/24388963 про порушення позивачем п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення податкового кредиту за лютий 2010 року на суму 7045,88 грн. за рахунок включення податкової накладної, виписаної та отриманої в грудні 2009 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, платник податку несе відповідальність у разі, якщо суми податку, які були включені до складу податкового кредиту, не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заяви на повернення зайво сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи по вищезазначеним господарським операціям за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують реальність господарських операцій.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, а також зроблений висновок, що відсутня фінансово-господарська діяльність та відповідно договір між ВАТ "Зіньків - Агротранс" та ТОВ "БК "Укр-Буд-Комплект" укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства і не був спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, є необґрунтованими, оскільки такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не віднесення до податкових зобов'язань контрагентами позивача сум ПДВ по взаємовідносинах з ВАТ "Зіньків - Агротранс" не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

На час укладення договорів та проведення господарських операцій з контрагентами, вказані юридичні особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Тобто, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2011 року по справі №2а- 12574/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 року позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галон" задоволено в повному обсязі. Скасовано Наказ Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 598 від 09 березня 2011 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної документальної ТОВ "Галон" код ЄДРПОУ 36988374". Визнано неправомірними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Компанія «Галон» на підставі якої був складений Акт від 09.03.11 р. № 716/23-1/36988374.

Ці обставини відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України мають преюдиціальне значення при розгляді цієї справи.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення рішення № 0000252301 від 08.11.2011 року щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 123 757,27 грн. та штрафних (фінансових санкцій) в сумі 30 939,32 грн. та податкового повідомлення - рішення № 0000242301 від 08.11.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 109 156,74 грн. та штрафних (фінансових санкцій) 27 289,18 грн.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000242301 від 08.11.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 54513,65 грн. та штрафних (фінансових санкцій) 13628,42 грн., з огляду на наступне.

Так, 23.02.2010 року між ВАТ "Зіньків - Агротранс" (Замовник) та ТОВ "Компанія Газресурссервіс" (Виконавець) укладено договір № 227, відповідно до умов якого Замовник замовляє, а Виконавець зобов'язується на свій ризик виконати відповідно до умов Договору роботи і надати послуги пов'язані з поточним ремонтом побутових приміщень, розташованих по вул. Прохорова, 4, м. Зіньків, Полтавської області.

На виконання умов договору позивачем надані посвідчені копії договору № 227 від 23.02.2010 року, довідки про вартість виконаних робіт за квітень 2010 року, акти приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року, за квітень 2010 року, за червень 2010 року, за грудень 2010 року.

З акту, датованого листопадом 2010 року, убачається, що комісією по підприємству позивача, яким виявлено, що протягом 2009-2010 років відбулися поточні ремонти транспортних засобів на суму 52473,50 грн. При цьому комісія вважає за доцільне збільшити балансову вартість транспортних засобів на вартість проведених ремонтних робіт.

Балансова вартість всіх груп основних фондів в ПРАТ "Зіньків - Агротранс" станом на 01.01.2010 року становила 388 780 грн., отже, підприємство мало віднести до валових витрат будь-які витрати на поліпшення основних фондів, що не перевищує 10% балансової вартості основних засобів на початок звітного (податкового) періоду, що складає 38878 грн.

Підприємством в Декларації за І квартал 2010 року віднесено до витрат на придбання товарів та послуг (р.4.1) витрати в сумі 217 886,50 грн. на поточний ремонт, виконаний ТОВ "Компанія Газресурссервіс" та ТОВ "Монтаж-Будформ".

Позивачем збільшено балансову вартість, зокрема: відремонтованого основного засобу - гаража на 5 автомобілів, в загальній сумі 79240 грн., відремонтованого основного засобу - гаража на 5 автомобілів, в загальній сумі 86 725 грн., та відремонтованої автомобільної техніки на суму 51 921,50 грн.

Згідно з п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону амортизації підлягають витрати зокрема на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Підпунктом 8.1.4 вказаної статті встановлено, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Тобто, ремонти приміщень та автомобілів повинні збільшувати балансову вартість основних фондів підприємства, а не включатися до складу валових витрат.

Підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 ст. 8 цього Закону встановлено., що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підприємством неправомірно включено до валових витрат 2010 року витрати на ремонт основних засобів, які підлягають амортизації, та вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000242301 від 08.11.2011 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 54513,65 грн. (163670,39 грн. - 109 156,74 грн.) та штрафних (фінансових санкцій) 13628,42 грн. (54513,65 грн.*25%/100%) відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянтів у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Зіньків-Агротранс", Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2012р. по справі № 2а-1670/2760/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 04.02.2013 р.