Ухвала суду № 29432248, 22.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.Справа № 2а-1870/8321/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

представника позивача Клещенка О.М.,

представника відповідача Шаповал Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.11.2012р. по справі № 2а-1870/8321/12

за позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства "Грод"

до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Виробничо-комерційне приватне підприємство "Грод", звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, в якому просив:

-скасувати податкове повідомлення-рішення №0003561503/10853 від 08.05.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 513741,25 грн.

-стягнути з відповідача судовий збіру в розмірі 2146,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки посадових осіб податкового органу про безтоварність операцій між ВКПП «Грод» та ТОВ «Оіл Рівер» з придбання пшениці не відповідають дійсності.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.11.2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0003561503/10853 від 08 травня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 410993, 00 грн. за основним платежем та 102748,25 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь виробничо-комерційного приватного підприємства "Грод" судові витрати в розмірі 2146,00 грн., шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України із рахунків Державної податкової інспекції у м. Сумах.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.20.1.4 п.201.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України, п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 2, п.2 ст.3Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 203, 215,216, 228 Цивільного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач в судовому засіданні з вимогами апеляційної скарги не погодились, оскільки вважають, що постанова суду, прийнята за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, є законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Сумах було проведено невиїзну документальну перевірку, за результатами якої складено акт № 1700/15-319/14007649 від 20.03.2012 про результати документальної невиїзної перевірки ВКПП "Грод" з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2010 року (а.с.8-11).

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003561503/10853 від 08.05.2012 р. про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 513741,25 грн., у тому числі за основним платежем - 410993,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 102748,25 грн. (а.с.12).

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення стало те, що посадовими особами податкового органу сформовані висновки про неможливість здійснення ТОВ "Оіл Рівер" поставки товарів на адресу позивача у зв'язку з відсутністю у нього транспортних засобів, власних та орендованих складських приміщень, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а тому є підстави вважати, що операції між ВКПП "Грод" та ТОВ "Оіл Рівер" носять безтоварний характер, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

В ході перевірки було встановлено, що згідно податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року ВКПП "Грод" було сформовано податковий кредит на суму 410993,00 грн. по контрагенту ТОВ "Оіл Рівер". Декларації на прибуток ТОВ "Оіл Рівер" за 2010 рік до ДПІ у Печерському районі м. Києва визнані не дійсними.

Таким чином, на переконання посадових осіб ДПІ у м. Сумах, ВКПП "Грод" було завищено податковий кредит з ПДВ за липень 2010 року на суму 410993,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0003561503/10853 від 08.05.2012 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», існують декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також використання придбаного товару для здійснення господарської діяльності.

В свою чергу п 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, між позивачем та ТОВ "Оіл Рівер" укладено договір купівлі-продажу № П-26/07-4 від 26.07.2010 (а.с.30).

Згідно умов даного договору Продавець (ТОВ "Оіл Рівер") зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець (ВКПП "Грод") прийняти та оплатити пшеницю 3 кл., врожаю 2009 року на умовах договору.

Відповідачем не заперечувалось, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача ТОВ "Оіл Рівер" був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право складати податкові накладні з ПДВ.

Таким чином, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за липень 2010 року, відповідає вимогам, встановленим Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що на виконання умов Договору ТОВ "Оіл Рівер" 28 липня 2010 року відвантажило на адресу ВКПП "Грод" товар на загальну суму 2465960,38 грн. (в т.ч. ПДВ 410993,40 грн.).

Оплата за поставлений товар проведена в безготівковій формі, що підтверджується випискою по рахунку позивача у АТ «Рйффайзен банк Аваль» (а.с.38).

Факт здійснення господарської операції підтверджується:

-видатковою накладною № PH 0000482 від 28.07.2010 (а.с.34);

-податковою накладною від 28.07.2010 за № 576 (а.с.35);

-актом прийому-передачі зерна від 28.07.2010 (а.с.36;

-карткою № 43 від 28.08.2010 на аналіз зерна (а.с.37),

-договором складського зберігання № 3/77 від 19.07.2010 (а.с.39-42);

-складською квитанцією на зерно № 1778 від 28.07.2010 (а.с.43).

При цьому, для здійснення зазначеної господарської операції відсутня необхідність його транспортування та потреба в значних людських ресурсах, оскільки продавець (ТОВ "Оіл Рівер") зберігав його на складі ДП ДАК «Хліб України» «Сумський комбінат хлібопродуктів» лише переоформивши його на позивача, про що свідчать наведені вище складські документи. Після придбання зазначеного зерна позивач також зберігав його на цьому ж складі.

Крім того, фактичні обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Грод», придбане у ТОВ "Оіл Рівер" зерно, використав у власній господарській діяльності.

Так, між позивачем та ТОВ "Альфред С.Топфер" було укладено договір купівлі-продажу № 170/1-53921 від 27.07.2010 (а.с.63-64).

Згідно умов даного договору Продавець (ВКПП "Грод") зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець (ТОВ "Альфред С.Топфер") прийняти та оплатити пшеницю 3 кл., врожаю 2009 року на умовах договору.

На виконання умов Договору ВКПП "Грод" 28.07.2010 відвантажило на адресу ТОВ "Альфред С.Топфер" товар на загальну суму 2728726,66,38 грн. (в т.ч. ПДВ 454787,78 грн.).

Факт здійснення господарської операції підтверджується:

-накладною № 175 від 28.07.2010 (а.с.67);

-податковою накладною від 28.07.2010 за № 175 (а.с.65);

актом прийому-передачі зерна від 28.07.2010 (а.с.68);

-договором складського зберігання № 3/27 від 15.06.2010 (а.с.71-76);

-додатковою угодою № 1 від 15.06.2010 до договору складського зберігання (а.с.77),

-складською квитанцією на зерно № 1742 від 28.07.2010 (а.с.66).

Таким чином, зазначені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку підтверджують фактичне виконання господарської операції з постачання ТОВ "Оіл Рівер" на адресу позивача пшениці в липні 2010 року.

Як вбачається з Акту перевірки, декларації на прибуток ТОВ "Оіл Рівер" за 2010 рік до ДПІ у Печерському районі м. Києва визнані не дійсними.

Проте, жодних підтверджуючих даних з цього приводу представником відповідача, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції надано не було, у зв'язку з чим дані обставини судом не можуть бути прийняті до уваги.

При цьому судовим розглядом встановлено, що безпосередньо при проведенні перевірки та формуванні її висновків, на підставі яких і було прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення, посадовими особами ДПІ у м. Сумах не досліджувались фактичні обставини виконання правочину з постачання пшениці ТОВ "Оіл Рівер" на адресу позивача. Крім того, як випливає з акта перевірки, всі необхідні первинні документи, що підтверджують фактичне виконання правочину з постачання пшениці між позивачем та ТОВ "Оіл Рівер" були досліджені в ході перевірки.

Таким чином, на виконання зазначеного вище договору між позивачем та ТОВ "Оіл Рівер" відбулась поставка товару на підприємство позивача, згідно специфікації, товар був оплачений та використаний в подальшому в господарській діяльності, відповідно суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Щодо висновків податкового органу про те, що провочини, оформлені ВКПП "ГРОД" протягом перевіряємого періоду з покупцями товарів не спричиняють реального настання правових наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Варто зауважити, що для встановлення нікчемності правочину за вказаною вище нормою, необхідно довести умисел сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів чим спричиняється шкода державі. Такий умисел, серед іншого, може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі.

Дана позиція знайшла своє відображення в Постанові пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року.

В судовому засіданні відповідачем не було надано достатніх доказів про наявність такого умислу у позивача.

Окремо варто зауважити, що в матеріалах справи наявна постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2012 по справі №18363/11/2670. Предметом розгляду даної справи були правовідносини, що виникли між ТОВ «Оіл Рівер» та ТОВ «Столицяінвестбуд» з приводу придбання зернових культур в липні 2010 року. В ході розгляду даної справи було визнано правомірним формування податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Столицяінвестбуд» за липень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Оіл Рівер» (а.с.85-87). Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 вказана вище постанова залишена без змін (а.с.88-91).

З огляду на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно помилковості висновків податкового органу про порушення виробничим - комерційно приватним підприємством "Грод" п.20.1.4 п.201.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України, п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05.11.2012р. по справі № 2а-1870/8321/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.11.2012р. по справі № 2а-1870/8321/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 28.01.2013 р.