Ухвала суду № 29432076, 23.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 р.Справа № 2а-3353/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання - Мурга С.С.,

представника позивача - Сімаковича П.Ю.,

представника відповідача - Сафеніної А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012р. по справі № 2а-3353/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЗТСШНО"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЗТСШНО" - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000242310 від 24.02.2012 р., винесене ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року замінено відповідача на правонаступника - Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЗТСШНО" задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000242310 від 24.02.2012 р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ХЗТСШНО" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 16.05.2003 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 32), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова з 29.05.2003 р. за №139 (а.с.36).

Позивач є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №29023709, індивідуальний податковий номер 324388720323 (а.с. 35).

Фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ХЗТСШНО", код за ЄДРПОУ 32438870, з питань взаємовідносин з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", код 36987611, щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за період березень 2011 р.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №231/23-104/32438870 від 10.02.2012 р. (а.с. 22-31).

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем :

- ч.1,5 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у розділах 3.1, 3.2 акту перевірки;

- ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р., п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755, із змінами та доповненнями, внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання будівельних робіт у ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" в розмірі 82500,00 грн.

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000242310 від 24.02.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 82501,00 грн., з яких: за основним платежем - 82500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. (а.с. 7).

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача про посилання на нікчемність угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені договори схвалені з боку ТОВ "ХЗТСШНО" шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №0000242310 від 24.02.2012 р. не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача - ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В описовій частині акту перевірки податковий орган посилався на висновки акту від 30.06.2011 р. №1475/23-03-05/36987611 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" (код за ЄДРПОУ 36987611) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 р. по 30.04.2011 р.", яким встановлено ознаки нікчемності (дефектності документів).

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ТОВ "ХЗТСШНО" з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" у березні 2011 р., є нікчемними.

Судом першої інстанції встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест".

01.03.2011 р. між ТОВ "ХЗТСШНО"(Замовник) та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест"(Підрядник) укладений договір №7, згідно якого Підрядник зобов'язується виконати будівництво багатоповерхового житлового будинку за адресою: м.Харків, пр-т Московський, 124/5 (а.с.37).

Виконання робіт по будівництву житлового будинку підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року на загальну суму 40000,00 грн.(а.с.40-41).

На виконання будівництва житлового будинку згідно зазначеного договору Замовником надавались матеріально-технічні ресурси, передані для цільового використання без передачі прав власності, на суму 4291,07 грн., згідно акту прийому-передачі (безоплатний) №1 від 01.03.2011 р.(а.с.44). Про використання матеріалів свідчить акт використання матеріалів від 15.03.2011 р. на суму 4291,07 грн.(а.с.45).

ТОВ "ХЗТСШНО" в рахунок передплати за будівельні роботи житлового будинку перерахувало на рахунок ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" грошові кошти у сумі 40000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 6666,67 грн., згідно банківської виписки №57 від 14.03.2011 р.(а.с.48).

ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" виписано позивачу податкову накладну від 14.03.2011 р. №36 на суму 40000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 6666,67 грн. (а.с.46).

Також, між ТОВ "ХЗТСШНО"(Замовник) та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест"(Підрядник) 04.03.2011 р. укладений договір №8, згідно якого Підрядник зобов'язується виконати будівництво житлового будинку за адресою: м.Харків, пр-т Московський, 124/5 (а.с.49).

Виконання робіт по будівництву житлового будинку підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року на загальну суму 455000,00 грн.(а.с.52-53).

На виконання будівництва житлового будинку згідно зазначеного договору Замовником надавались матеріально-технічні ресурси, передані для цільового використання на суму 29408,65 грн., згідно акту прийому - передачі №2 від 04.03.2011 р.(а.с.57). Про використання матеріалів свідчить акт цільового використання матеріалів від 23.03.2011 р. на суму 29408,65 грн. грн.(а.с.58).

ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" виписано позивачу податкову накладну від 23.03.2011 р. №87 на суму 455000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 75833,33 грн. (а.с.59).

ТОВ "ХЗТСШНО" за будівельні роботи перерахувало ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" кошти у сумі 455000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 75833,33 грн., згідно банківської виписки №64 від 24.03.2011 р.(а.с.61).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

На час укладення договору та проведення господарських операцій з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", вказана юридична особа була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мала статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Податкові накладні, які виписані ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" не мають недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "ХЗТСШНО" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні виконаних робіт ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "ХЗТСШНО" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" договори є нікчемними відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2012р. по справі № 2а-3353/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 28.01.2013 р.