Постанова № 29429881, 06.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/7273/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гриньковська Н.Ю.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Ліходькіна О.О. Івченко Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міський інформаційно-розрахунковий центр» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2011 року ТОВ «Міський інформаційно-розрахунковий центр» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду а із позовом до ДПІ у м. Черкасах та з урахуванням уточнених позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення в частині донарахувань, що стосуються укладеного договору з рекламних послуг від 01.03.2010 № 09-03/10, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 0000023500 в частині донарахування податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 27 346,50 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 836,63 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000033500 в частині донарахування податку на додану вартість за основним платежем в сумі 10 220,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 555,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.03.2011 № 0000023500 в частині донарахування податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 27 346,50 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 836,63 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.03.2011 № 0000033500 в частині донарахування податку на додану вартість за основним платежем в сумі 10 220,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 555,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Відповідно до довідки ЄДРПОУ серії АА № 108377, видами діяльності ТОВ «Міський інформаційно-розрахунковий центр» за класифікатором видів економічної діяльності є: оброблення даних; розроблення стандартного програмного забезпечення; консультування з питань інформатизації; інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення.

З 27.01.2011 по 16.02.2011 ДПІ у м. Черкасах було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Міський інформаційно-розрахунковий центр» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 25.02.2008 по 30.09.2010.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень:

- пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого донараховано податок на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 33 609,00 грн.;

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, 5.3.2, 5.3.3, 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 та п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого позивачу донараховано податок на прибуток підприємств та штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 49 103,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у м. Черкасах складено акт перевірки № 526/23-2/35754555 від 23.02.2011.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.03.2011 № 0000033500, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 33 609,00 грн., в т.ч. основний платіж - 26 887,00 грн. та фінансові санкції в розмірі 6 722,00 грн.; № 0000023500, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 49 103,00 грн., в т.ч. основний платіж - 39 282,00 грн. та фінансові санкції в розмірі 9 821,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржуються лише в частині зобов'язань, що стосуються договору між ТОВ «Міський інформаційно-розрахунковий центр» та ТОВ «СК «Черкаси» № 09-03/10 від 01.03.2010.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не надано доказів, що отримані рекламні послуги від ТОВ «СК «Черкаси» не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не були ним використані у господарській діяльності, а також правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, що визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях в частині, що стосується договору між ТОВ «Міський інформаційно-розрахунковий центр» та ТОВ «СК «Черкаси» від 01.03.2010 № 09-03/10.

З таким висновком колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Згідно п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст. 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, за змістом вищенаведених норм Закону, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені в зв'язку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах та з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податку. Право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) відповідно до вимог наведеного підпункту 5.1 ст. 5 Закону № 334. До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вищий адміністративний суд в своєму листі від 3 червня 2011 року № 741/11/13-11 зазначив, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що в періоді за який проводилася перевірка, позивач забезпечував адміністрування єдиної розрахункової системи обліку та прийому платежів за житлово-комунальні послуги від населення на підставі укладених договорів із комунальними підприємствами.

01.03.2010 між ТОВ «СК «Черкаси» та ТОВ «Міський інформаційно-розрахунковий центр» був укладений договір № 09-03/10, відповідно до якого, рекламіст бере на себе зобов'язання надати рекламні послуги рекламодавцеві в сфері спортивної діяльності чоловічої баскетбольної команди «Черкаські Мавпи», яка бере участь у ХІХ Чемпіонаті України з баскетболу серед команд вищої ліги сезону 2009-2010 рр.

Сторони дійшли згоди, що рекламодавець замовляє, а рекламіст надає рекламні послуги шляхом експонування рекламних матеріалів (рекламні щити з написами «Сплачуйте за комунальні послуги»), наданих рекламодавцем, на рекламних носіях, що належать рекламісту, під час проведення домашніх матчів команди в спортивній залі Палацу спорту «Будівельник» (м. Черкаси, просп. Хіміків, 50/1).

Вартість зазначених рекламних послуг включена позивачем до складу валових витрат, а нарахована, відповідно сума ПДВ - до складу податкового кредиту.

При цьому, товариство не надає комунальні послуги і не є отримувачем коштів за комунальні послуги, що підтвердив в судовому засіданні представник позивача. Разом з тим, сплата комунальних послуг є обов'язком отримувача цих послуг відповідно до укладених договорів з надавачами комунальних послуг і розрахунки проводяться з надавачами комунальних послуг. Термінали, через які можуть сплачуватися комунальні послуги не належать позивачу на праві власності.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті).

Відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 вказаного Закону, до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

При цьому, відповідно до наданих до перевірки договорів, користувачами послуг товариства є комунальні підприємства та банки, а не громадяни - отримувачі комунальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу», реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Рекламна продукція у вигляді щитів з написами «Сплачуйте за комунальні послуги» в даному випадку не містить інформації щодо видів послуг, які надає ТОВ «Міський інформаційно-розрахунковий центр».

Таким чином, метою рекламних заходів, що відповідали б видам діяльності ТОВ «Міський інформаційно-розрахунковий центр» є залучення більшої кількості зазначених підприємств, установ та інших суб'єктів господарської діяльності, які потребують вищевказаних послуг, що надає товариство.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення ТОВ «Міський інформаційно-розрахунковий центр» положень пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, 5.3.2, 5.3.3, 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 та п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є правомірними, а позовні вимоги ТОВ «Міський інформаційно-розрахунковий центр» - безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Міський інформаційно-розрахунковий центр» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 11.02.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.