Ухвала суду № 29429426, 13.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мирончук Н.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року справа №2а/1270/8895/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., секретарі Діденко О.С., за участі представника позивача - Королько Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11грудня 2012 року у справі № 2а/1270/8895/2012 за позовом Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби України до Державного підприємства «Луганськвугілля» про накладення арешту на кошти Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» на всіх рахунках у банках платника податку,-

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2012 року Державна податкова інспекція у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби України звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Луганськвугілля» про накладення арешту на кошти Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» на всіх рахунках у банках платника податку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань у ДП «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» станом на 01.11.2012 року утворився узгоджений податковий борг перед бюджетом з земельного податку на загальну суму 70047,81 грн., який складається з: 4304,56 грн. - залишок суми податкового боргу про стягнення з розрахункових рахунків відповідача, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року по справі № 2а-1194/11/1270; 39927,01 грн. - сума податкового боргу про стягнення з розрахункових рахунків відповідача, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року по справі № 2а/1270/1406/2012; 17229,82 грн. - сума податкового боргу про стягнення з розрахункових рахунків відповідача, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 28.08.2012 року по справі № 2а/1270/6063/2012; 2862,14 грн. - сума податкового зобов'язання, визначена платником податків самостійно, згідно податкової декларації з плати за землю від 20.02.2012р. №1377 (грошове зобов'язання за липень 2012р.) термін сплати - 30.08.2012р.; 2862,14грн. - сума податкового зобов'язання, визначена платником податків самостійно, згідно податкової декларації з плати за землю від 20.02.2012р. №1377 (грошове зобов'язання за серпень 2012р.) термін сплати - 30.09.2012р.; 2862,14грн. - сума податкового зобов'язання, визначена платником податків самостійно, згідно податкової декларації з плати за землю від 20.02.2012р. №1377 (грошове зобов'язання за вересень 2012р.) термін сплати - 30.10.2012р.

У зв'язку із несплатою у встановлені строки податкових зобов'язань, Державною податковою інспекцією в Лутугинському районі Луганської області ДПС, було проведено обстеження території відповідача, з метою виявлення активів, можливих для реєстрації в податкову заставу, яким було встановлено, що майно Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське», за рахунок якого можливо було б погасити податковий борг, відсутнє, оскільки усе майно, у 2011 році описане СДПІ з ВПП у м. Луганськ та Артемівською ДПІ у м. Луганськ. Зазначене підтверджується листом № 1/10б-1690 Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» від 18.10.2012р.

Враховуючи те, що відповідачем сума заборгованості добровільно не сплачена, позивач просив суд накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться у банках.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представники позивача підтримала доводи апеляційної скарги просила останню задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Луганськвугілля», згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, зареєстроване Виконавчим комітетом Луганської міської ради за №13821070043000520 від 09.04.2003 р. (а.с. 4).

Державне підприємство «Луганськвугілля», згідно Статуту, засноване на державній власності. (а.с.5-6).

Згідно Довідки з ЄДРПОУ, правовий статус Державного підприємства «Луганськвугілля» - юридична особа, ідентифікаційний код - 32473323. (а.с.7).

Відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків, підприємство перебуває на обліку платником податків у ДПІ як платник окремих податків. (а. с. 8).

Згідно Довідки з ЄДРПОУ, правовий статус відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» Державного підприємства «Луганськвугілля» - без права юридичної особи, ідентифікаційний код - 26410557. (а.с.10).

У відповідача, на час розгляду справи, утворився податковий борг на загальну суму 70047 грн. 81 коп., який складається з слідуючого: -4304,56грн. - залишок суми податкового боргу про стягнення з розрахункових рахунків відповідача, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року по справі № 2а-1194/11/1270 (а. с.11-12); - 39927,01грн. - сума податкового боргу про стягнення з розрахункових рахунків відповідача, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року по справі № 2а/1270/1406/2012 (а.с.13-15); -17229,82 грн. - сума податкового боргу про стягнення з розрахункових рахунків відповідача, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 28.08.2012 року по справі № 2а/1270/6063/2012 (а.с. 16-17); -2862,14грн. - сума податкового зобов'язання, визначена платником податків самостійно, згідно податкової декларації з плати за землю від 20.02.2012р. №1377 (грошове зобов'язання за липень 2012р.) термін сплати - 30.08.2012р. (а.с.18-19); -2862,14грн. - сума податкового зобов'язання, визначена платником податків самостійно, згідно податкової декларації з плати за землю від 20.02.2012р. №1377 (грошове зобов'язання за серпень 2012р.) термін сплати - 30.09.2012р. (а.с. 18-19); - 2862,14грн. - сума податкового зобов'язання, визначена платником податків самостійно, згідно податкової декларації з плати за землю від 20.02.2012р. №1377 (грошове зобов'язання за вересень 2012р.) термін сплати - 30.10.2012р. (а.с. 18-19).

Позивачем в адміністративному позові зазначено, що у зв'язку із несплатою у встановлені строки податкових зобов'язань, Державною податковою інспекцією у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби України були здійснені заходи щодо встановлення наявності майна Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» з метою погашення податкового боргу: було проведено обстеження території відповідача, з метою виявлення активів, можливих для реєстрації в податкову заставу, яким було встановлено, що майно Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське», за рахунок якого можливо було б погасити податковий борг, відсутнє.

Зазначене твердження позивача не може бути прийнято до уваги, оскільки на підтвердження вказаного, ним до суду не надано акту проведення обстеження території відповідача.

Згідно листа № 1/10б-1690 Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» від 18.10.2012р., майно Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське», за рахунок якого можливо було б погасити податковий борг, відсутнє, оскільки усе майно підприємства, у 2011 році описано СДПІ з ВПП у м. Луганськ та Артемівською ДПІ у м. Луганськ. (а.с.20).

Посилання позивача на лист відповідача, не є підтвердженням проведення позивачем обстеження території відповідача. Відповідний акт позивачем не складався.

Згідно наданої позивачем інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації», за власником, код якого ЄДРПОУ- 26410557, рахується на праві власності майно - житловий будинок.(а.с.78).

Відносно іншого нерухомого майна Державного підприємства «Луганськвугілля», не надано до суду даних «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації». Також не надано до суду позивачем даних відділу держкомзему відносно того, чи зареєстровані за відповідачем земельні ділянки, не надано до суду довідки з УДАІ УМВС України в Луганської області щодо відсутності зареєстрованого транспортного засобу за відповідачем-Державним підприємством «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське», хоча розгляд справи було відкладено та позивачу надавався час для надання суду зазначених довідок. (а.с.24).

Згідно ч.4 ст.71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 6 ст.71 КАС України зазначено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України можна зробити висновок, що накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, можливе тільки у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Тобто, обов'язковою умовою для такого звернення є наявність балансової вартості меншої за суми податкового боргу.

Судом першої інстанції встановлено, що балансова вартість основних засобів відповідача, станом на 01.11.2012 року значно більша суми податкового боргу, що підтверджується балансом на 01.11.2012 року та бухгалтерською довідкою відповідача (а.с. 80-81).

За таких обставин, балансова вартість основних коштів відповідача перевищує суму боргу зазначеного позивачем у позовній заяві, а відтак, в даному випадку, накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, виключається.

Позивачем не надано доказів, що наявне у відповідача майно не може бути використане у якості джерела погашення заборгованості.

Згідно довідки, підприємством періодично сплачується податкова заборгованість з земельного податку, що на думку суду є достатньою умовою необхідною для виконання перелічених рішень суду та не потребує додаткового арешту коштів позивача (а.с.36).

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Поняття, підстави та порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків визначені статтею 94 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно пункту 94.2. статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано лише, якщо з'ясовується одна з таких обставин: 94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; 94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Перераховані вище обставини для застосування арешту майна відповідача, позивачем суду не доведено.

Згідно із п.94.4 ст.94 цього Кодексу арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків, згідно підпункту 94.6.2. пункту 94.6. цієї статті здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Права органів державної податкової служби закріплені статтею 20 Податкового кодексу.

Згідно пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З наведеної норми вбачається, що право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Наявність у відповідача - платника податків податкового боргу, позивачем доведена, але ним не доведено відсутність у відповідача майна для погашення зазначеного боргу.

Відповідно до п. 1.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398 (далі - Порядок), цей Порядок розроблений відповідно до статті 94 розділу II Податкового кодексу України, що визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно п.7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.7.3 цього Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

Позивачем не зазначено в позові та не надано суду завіреної належним чином копії рішення про накладення арешту на майно Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське», оскільки у ОДПС виникає право на звернення до суду з вимогами щодо накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття такого рішення.

Відповідно до п. 7.3 Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, необхідною умовою для набуття права звернення до суду із адміністративним позовом про накладення арешту коштів на рахунку платника податків є прийняття керівником податкового органу рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що докази прийняття рішення про застосування адміністративного арешту керівником Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області або його заступником відсутні. Представник податкового органу підтвердив, що дане рішення у Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області не приймалось.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Стосовно посилання представника позивача на норми п.п. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 ПК України, суд першої інстанції вірно зазначив, що норми даної статті визначають загальні права органів податкової служби.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

В даному випадку слід керуватися спеціальними нормами, якими по відношенню до наведеної статті є ст. 94 Податкового кодексу України та Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398, які є обов'язковими для виконання органами державної податкової служби.

Реалізація права податкового органу на подання позову про арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, можливе лише після прийняття в установленому порядку керівником податкового органу рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку.

Таким чином, позивачем не дотримано встановленого законом порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених вище обставин.

Із досліджених доказів по справі вбачається, що вище наведені обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

За умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, оскільки за відповідачем рахується майно на яке може бути звернено стягнення податкової заборгованості, балансова вартість основних коштів відповідача більша суми податкового боргу вказаного у позовній заяві, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За таких обставин, податковим органом не доведено суду необхідність застосування арешту коштів на рахунках відповідача, що знаходяться в банку платника податків, як виняткового способу забезпечення виконання останнім податкових зобов'язань, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі № 2а/1270/8895/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі № 2а/1270/8895/2012 за позовом Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби України до Державного підприємства «Луганськвугілля» про накладення арешту на кошти Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське» на всіх рахунках у банках платника податку - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко