Ухвала суду № 29399259, 12.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Перетятько О.Ю

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року справа №0551/4334/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В,

секретар судового засідання Варчук О.М.,

за участю представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника третьої особи на постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 листопада 2012 року у справі №2а/0551/4334/2012 за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Горлівської міської ради, третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2007 року до Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Горлівської міської ради, третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

В ході розгляду справи, за заявою позивача, ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 01.11.2012 року залишені без розгляду позовні вимоги ОСОБА_3 Виконавчого комітету Горлівської міської ради, третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійним рішення та зобов'язання вчинити певні дії в частині вимог щодо зобов'язання Виконавчого комітету Горлівської міської ради надати громадянці ОСОБА_3 дозвіл на виконання будівельних робіт з перепланування квартири АДРЕСА_1 в Центрально-Міському районі м.Горлівки під магазин згідно з затвердженою проектною документацією з 23 березня 2007 року (т.2 а.с.

130, 134 «а»). Ця ухвала суду не оскаржена.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 листопада 2012 року позов ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Горлівської міської ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення, задоволений, а саме, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради від 21 березня 2007 р. № 339 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 20 вересня 2006 р. № 1093» ( т.2 а.147 - 152).

Третя особа не погодилася з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ( т.2 а. с. 156 - 161).

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату та час та місце розгляду справи, просили справу розглянути у їх відсутність. Представник відповідача надіслав письмові пояснення, в яких заперечував проти доводів позивача в обґрунтування позову, праву просив розглянути без його участі. Представник позивача надіслав письмову заяву, в якій просив розглянути справу за його та позивача відсутності, постанову суду першої інстанції просив залишити без змін.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини справи.

Постановою Центрально - Міського районного суду міста Горлівки від 31.07.2006 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Горлівської міської ради про скасування окремого положення рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради були задоволені позовні вимоги, а саме: скасований пункт 2.1 Положення про організацію роботи по виданню дозволів щодо перепланування та переобладнання приміщень, затвердженого рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради № 902 від 24.09.2003 року та зобов'язано Виконавчий комітет Горлівської міської ради надати ОСОБА_5 згоду на перепланування та переобладнання квартири АДРЕСА_1. Ця постанова суду набрала законної сили 10.08.2006 року ( т.1 а. с. 10). Спірним пунктом 2.1. зазначеного Положення було встановлено, що власник житлового дому або квартири, який бажає перепланувати або переобладнати житлову квартиру під нежиле приміщення, надає до виконкому, зокрема, документи, що підтверджують згоду мешканців суміжних квартир та всього під'їзду ( т.2 а. с. 38).

16 жовтня 2006 року Горлівською міською радою зареєстровано заяву ОСОБА_3 від 12.09.2006 року, в якій просила дозволити перепланування квартири за адресою: АДРЕСА_1 під магазин ( т. 2 а. с. 47). До вказаної заяви позивач додала копію документів, що посвідчують її особу, ескізний проект, яким передбачено перепланування квартири під магазин ( т.2 а. с. 51-56, 105-129). Також були отримані відповідні узгодження міжвідомчої комісії на перепланування приміщень в житлових будинках (т.2 а. с. 50).

Протоколом № 10 від 17.09.2006 року засідання архітектурно - містобудівної ради узгоджений ескізний проект перепланування квартири під магазин з організацією окремого входу по АДРЕСА_1 по ескізному проекту, розробленому ТОВ «Проект- Сервіс» (т.2 а. с. 48-49).

Виконавчим комітетом Горлівської міської ради 20.09.2006 року прийнято рішення № 1093 «Про дозвіл на будівництво, об'єднання, реконструкцію та перепланування об'єктів», пунктом 1.28 якого громадянці ОСОБА_3 наданий дозвіл на перепланування квартири під магазин по АДРЕСА_1 (т.2 а. с. 45-46).

21.03.2007 року Виконавчим комітетом Горлівської міської ради прийнято рішення № 339 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 20.09.2006 року № 1093», яким п. 1.28 рішення виконкому міської ради від 20.09.2006 року № 1093 викладений у новій редакції: «громадянці ОСОБА_3 на перепланування квартири по АДРЕСА_1» (т.1 а. с. 12). Про прийняття цього рішення позивач дізналася з відповіді від 23.03.2007 року заступника міського голови. На підставі вказаного рішення відповідача № 339 від 21.03.2007 року позивачеві відмовлено у наданні дозволу на виконання будівельних робіт ( т.2 а. с. 37).

Підставою для прийняття спірного рішення від 21.03.2007 року № 339 відповідач зазначив, що його прийняття зумовлене приведенням рішення виконкому міської ради від 20.09.2006 року № 1093 у відповідність до постанови Центрально-Міського районного суду міста Горлівки та в зв'язку зі зверненням мешканців житлового будинку №42 з приводу незгоди з розміщенням магазину у житловому будинку ( т.1 а. с. 12).

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття виконавчим комітетом Горлівської міської ради рішення № 339 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 20.09.2006 року № 1093».

Спірні правовідносини регулювалися ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій»( в редакції, що діяла на момент винесення оспорюваного рішення). Відповідно до названої норми фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво). Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними правилами забудови. У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом. Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови (далі - комплексний висновок). Комплексний висновок і проект рішення про дозвіл на будівництво готуються спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури протягом місяця від дня звернення заінтересованої особи.

У випадках, передбачених регіональними або місцевими правилами забудови, комплексний висновок готується з урахуванням висновків відповідних землевпорядних, природоохоронних, санітарних та інших органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Свої висновки зазначені органи надають протягом двох тижнів від дня звернення спеціально уповноваженому органу з питань містобудування та архітектури. Крім того, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово -комунального господарства від 17 травня 2005 р. № 76 конкретизовано перелік документів, які зацікавлені особи повинні подати до відповідного органу разом із заявою про надання дозволу на переобладнання або перепланування жилого (нежилого) приміщення.

Одним з таких основних документів є письмова згода власників, співвласників(наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають в їх спільній власності(підпункт 1.4.5 підпункту 1.4 пункт 1 Правил).

Згідно з підпунктом 1.4.4 підпункту 1.4 пункту 1 вказаних Правил заборонено перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у жилих будинках, у випадку, якщо це не погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі.

Проте, в спірному рішенні органу місцевого самоврядування не міститься відповідне обґрунтування неможливості переобладнання квартири під магазин з технічних або інших причин. Рішення змінено лише з урахуванням необхідності відповідності постанові Центрально-Міського районного суду міста Горлівки від 31.07.2006 року та зверненнями громадян.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було надано комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови при даче дозволу на переобладнання рішенням відповідача від 20.09.2006 року, проте законність вказаного рішення виконкому не є предметом розгляду по цій справі.

Вивченням матеріалів справи встановлено, у виконавчого комітету не було висновку щодо наявності технічних перешкод для надання дозволу на перебудову квартири під магазин при внесенні змін до попереднього рішення оспорюваним рішенням від 21.03.2007 року.

Згідно ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій»( в редакції, що діяла на момент винесення оспорюваного рішення) дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Отже, оцінку відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови при оцінці робочого проекту мала дати інспекція державного архітектурно-будівельного контролю.

Законом України «Про місцеве самоврядування» не передбачено можливість органу місцевого самоврядування змінювати або скасувати рішення, яке прийняте відносно прав та обов'язків конкретної особи.

Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 року у справі №1-за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є „гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З огляду на встановлені обставини справи та зазначене Рішення Конституційного Суду України колегія суддів дійшла висновку, що рішення виконкому міської ради від 20.09.2006 року № 1093 є актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його прийняття, оскільки позивачу був наданий дозвіл на на будівництво, об'єднання, реконструкцію та перепланування об'єктів», пунктом 1.28 якого громадянці ОСОБА_3 наданий дозвіл на перепланування квартири під магазин, тому рішення № 339 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 20.09.2006 року № 1093», яке змінило рішення № 1093 від 20.09.2006 року.

Крім того у вищенаведеній постанові Центрально - Міського районного суду міста Горлівки від 31.07.2006 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Горлівської міської ради, якою скасований пункт 2.1 Положення про організацію роботи по виданню дозволів щодо перепланування та переобладнання приміщень, затвердженого рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради № 902 від 24.09.2003 року та зобов'язано Виконавчий комітет Горлівської міської ради надати ОСОБА_5 згоду на перепланування та переобладнання квартири АДРЕСА_1 встановлено, що порушень прав мешканців суміжних квартир та всього під'їзду у в зв'язку з діями позивача по переобладнанню та перераплануванню квартири не встановлено ( т.1 а.с.10). Постанова суду набрала законної сили 10.08.2006 року і обставини встановлені в ній відповідно до ч.1 ст.72 КАС України не підлягають доказуванню.

Посилання апелянта в доводах апеляційної скарги на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2008 року у адміністративній справі №2а-9361/08/0570, якою задоволений позов ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області та до виконавчого комітету Горлівської міської ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії, а саме, скасований дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Управління містобудування та архітектури Горлівської міської ради на виконання будівельних робіт від 02.10.2007 року № 112 в квартирі АДРЕСА_1 (т.2 а. с. 7 -13), оскільки ці спірні правовідносини виникли вже після прийняття відповідачем спірного рішення № 339 від 21.03.2007 року.

З огляду на викладене колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позову щодо визнання недійсним рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради від 21 березня 2007 р. № 339 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 20 вересня 2006 р. № 1093», оскільки приймаючи спірне рішення відповідач діяв не у відповідності до ч. 2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно вирішено справу, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Ухвала виготовлена в повному обсязі 15 лютого 2013 року.

Керуючись ст.195, ст. 197 ч.1 п.2, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника третьої особи залишити без задоволення.

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 листопада 2012 року у справі №2а/0551/4334/2012 за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Горлівської міської ради, третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійним рішення та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А.Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В.Карпушова