Рішення № 29427807, 11.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р.Справа № 5023/5611/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпап" (м. Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (м. Богодухів, Харківська обл.) про стягнення 12351,37 грн. за участю представників сторін:

позивача - Снітко Ю.В. (довіреність №02-01/13 від 02.01.13 р.);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпап", звернулось до господарського суду Харківської з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" суму основного боргу за договором поставки №011626 від 20.04.12 р. 11985,73 гривень, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 304,56 гривень, три відсотки річних в сумі 61,08 гривень. Судові витрати просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки.

В відзиві на позовну заяву від 14.01.13 р. відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, у зв"язку з тим, що сторонами специфікація погоджена не була, а тому сторони не встановили строк оплати за поставлений товар.

07.02.13 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи рахунку-фактури №ИК-0001841 від 04.09.12 р. та довідки з Державної казначейської служби України у Харківській області.

Суд, розглянувши клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи рахунку-фактури №ИК-0001841 від 04.09.12 р. та довідки з Державної казначейської служби України у Харківській області, вирішив задовольнити його.

Представник позивача у судовому засіданні 11.02.13 р. підтримує позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.02.13 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про дату, час та місце наступного засідання суду від 14.01.13 р., яке долучено судом до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.04.12 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпап" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" було укладено договір поставки №011626.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов"язується передати у власніcть покупця товар, в асортименті, обсязі, на умовах, за ціною, згідно специфікації у відповідності до замовлень покупця (додаток №1 до цього договору), а покупець зобов"язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору, зобов"язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженої сторонами специфікації. Погоджена сторонами специфікація в односторонньому порядку зміні не підлягає. Зміни в специфікацію вносяться за згодою сторін і підтверджуються письмово.

Відповідно до п. 4.1 договору, ціна товару є договірною і встановлюється в національній валюті України та вказується у специфікації та накладних, що є невід"ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в накладних, які є його невід"ємною частиною договору до даного.

Відповідно до п. 4.5 договору, на підставі погодженої сторонами специфікації, продавець формує для покупця рахунок на оплату для кожної конкретної поставки товару.

Згідно п. 4.6 договору, в рахунку на оплату товару зазначається постачальником, зокрема, асортимент товару, кількість, загальна вартість.

Згідно п. 6.2 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються як шляхом 100% попередньої оплати товару за поставку товару так і з відстрочкою платежу шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Термін відстрочення платежу: 30 (тридцять) календарних днів за поставку товару.

Відповідно до п. 6.4 договору, розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних (залежно від умов поставки товару) та рахунків-фактур постачальника.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №ИК-0001841 від 04.09.12 р. на суму 11985,73 грн., яка підписана представниками сторін та скріплена печатками товариств. Також в матеріалах справи наявний рахунок-фактура до цієї видаткової накладної та довіреність на отримання від ТОВ "Імпап" цінностей за рахунком-фактурою №ИК-0001841 від 04.09.12 р.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом було надіслано копію акту звірки взаємних розрахунків за період з 04.09.12 р. по 12.11.12 р. та претензію №1 від 13.11.12 р. з вимогою погасити заборгованість на суму 11985,73 грн., яка залишилась без відповіді.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки №011626 від 20.04.12р., не оплатив за отриману продукцію.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 11985,73 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що у випадку прострочення сплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожний день прострочення, а також згідно ст. 692 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами сплачує на користь постачальника 0,5 % від вартості простроченого платежу за кожен день прострочки.

За змістом Закону від 22 листопада 1996 р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначений у договорі розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (постанова Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-114гс11; постанова Верховного Суду України від 7 листопада 2011 р. у справі № 3-121гс11).

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 304,56 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 61,08 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" (62103, Харківська обл., м. Богодухів, пров. Харківський, буд. 6; код ЄДРПОУ 36537542; Іпн 365375420041; № свід. 10079268; р/р 26003060712525 в Харківському ГРУ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпап" (49000, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський р-н., вул. Московська, 12; код ЄДРПОУ 30198424; Іпн 301984204627; п/р 26002304076901 у ФАБ "Південний" в м. Дніпропетровську, МФО 306458) суму заборгованості в розмірі 11985,73 грн., пеню в розмірі 304,56 грн., 3% річних в розмірі 61,08 грн. та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.02.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.