Рішення № 29427792, 18.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-22/18673-2012 18.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-

Авто»

в особі Центральної філії

до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія

«Добробут»

про стягнення грошових коштів в порядку регресу

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Костенко А.О. (довіреність № 47-1-4/37-Ю від 20.12.2012р.);

від відповідача: не з'явились;

В судовому засіданні 18.02.2013р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (надалі ПАТ «УСК «Гарант-Авто», позивач) звернулось до суду в особі Центральної філії з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (надалі ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут», відповідач) матеріальної шкоди у розмірі 3 962, 58 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, оформленого полісом № 19 G-0383419 від 14.09.2011р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Mazda, державний номер АА 1673 НТ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Mitsubishi Pajero, державний номер АА 2168 РВ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» позивачем було направлено останньому претензію на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 3 962, 58 грн. в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу товариства.

Ухвалу суду про порушення провадження відповідачем отримано 26.12.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 24.12.2012р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного страхування транспортного засобу № 800/41/423 від 16.09.2010р., згідно оформленого полісу № 19 G-0383419 від 14.09.2011р. у ПАТ «УСК «Гарант-Авто», застраховано автомобіль Mazda, державний номер АА 1673 НТ, страхувальником по договору є Герасимчук Олексій Анатолійович, вигодонабувачем - ПАТ «Укрсоцбанк».

Довідкою УДАІ ГУ МВС України в місті Києві підтверджено настання 19.12.2011р. дорожньо-транспортної пригоди - зіткнення за участю автомобілів Mazda, державний номер АА 1673 НТ, яким керував Герасимчук О.А. та Mitsubishi Pajero, державний номер АА 2168 РВ, під керуванням Матюшенко Н.А..

ДТП сталася в результаті порушення водієм Матюшенко Н.А. вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Печерського районного суду міста Києва від 20.01.2012р., справа 3-235/12.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу Mazda, державний номер АА 1673 НТ в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 916 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу складеного 19.01.2012р. суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем ТОВ «Естімейт Плюс» Тюрменко Д.В. (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 5747 від 07.08.2007р.), складає 5 373, 73 грн..

За страховим випадком - ДТП що сталась 19.12.2011р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 131127 від 06.02.2012р. визначено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 4 472, 58 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 1649 від 10.02.2012р..

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автомобілем Mitsubishi Pajero, державний номер АА 2168 РВ підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 20.01.2012р..

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції закону на час настання страхового випадку) передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Представленим до матеріалів справи витягом з централізованої бази даних Моторного транспортного страхового бюро України підтверджено, що транспортний засіб - автомобіль Mitsubishi Pajero, державний номер АА 2168 РВ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Mazda, державний номер АА 1673 НТ, взято на страхування ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» про що укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ/1359349.

Вказаний договір, на вимоги суду (ухвала від 24.12.2012р.) не представлено, однак зазначені обставини підтверджені згаданим витягом.

Жодних належних доказів, що за вказаним договором застраховано цивільну відповідальність іншої особи, що вказаний договір укладений не у відношенні відповідальності водія визнаного винним у ДТП 19.12.2011р. відповідачем суду не надано, про наявність таких - у спростування вимог позивача протягом розгляду справи (з 24.12.2012р.) суд не повідомлено.

Положення ГПК України не передбачають вчинення з боку суду дій спрямованих на примусове вилучення документів, які не надаються сторонами, а всі можливі дії, спрямовані на встановлення зазначених обставин саме при безпосередньому дослідженні доказів необхідних для вирішення спору, судом були вчинені.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Mazda, державний номер АА 1673 НТ відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до ПАТ УСК «Гарант-Авто» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування оформленого полісом № 19 G-0383419 від 14.09.2011р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль Mazda, державний номер АА 1673 НТ.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ «Про страхування».

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, в розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Сума заявлена до стягнення з відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, натомість право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Положення закону (ст. 993 ЦК України, 27 Закону України «Про страхування») передбачають обмеження по розміру збитків, право на вимогу яких переходить до страховика і такий розмір обмежується фактичними витратами страхової компанії, тобто саме розмір збитку обмежується фактичними витратами страхової компанії, а не визначається такий розмір сумою виплаченого страхового відшкодування.

Фактичні витрати страхової компанії по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу - автомобілю Mazda, державний номер АА 1673 НТ у ДТП 19.12.2011р., що визначений звітом суб'єкта оціночної діяльності № 916 від 19.01.2012р..

Згідно даним бази МТСБУ за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/1359349) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн., франшиза - 510 грн..

Доводи позивача відповідачем не спростовані що є підставою для стягнення з відповідача суми збитку в розмірі 3 962, 58 грн. (4 472, 58 грн. вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу підтверджена висновком оцінювача) - 510 грн. розмір франшизи за полісом).

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не представлено.

Згідно порядку виплати страхового відшкодування відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції чинній з 19.09.2011р. та застосовується до спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 19.12.2011р., відповідно до ст. 35 (п. 35.1) закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до вимог ст. 36 (п. 36.2) закону: страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підстави вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання страховою компанією регресної вимоги, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Претензія на сплату страхового відшкодування в порядку регресу за вих. 131127/21 від 29.01.2012р. міститься в матеріалах справи, та враховуючи нездійснення виплати на користь позивача згідно вказаної вимоги, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська 10/5 літ. «А», ідент. код 31093336) на користь на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський 19/3, ідент. код юрид. особи 16467237) в особі Центральної філії (ідент. код 25965081) 3 962, 58 грн. (три тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні 58 копійок) страхової виплати в порядку регресу, 1 609, 50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 копійок) судових витрат.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

дата підписання рішення 19.02.2013

Суддя Р.І. Самсін