Постанова № 29427381, 18.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа № 5023/7333/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Кривда Д.С., Палій В.В.,за участю представників:позивачаГончаров Р.І., представник, відповідачаОСОБА_5, представник, третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),прокуратуриСайтарли І.М., прокурор відділу ГП України,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_7на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року у справі№ 5023/7333/11 господарського суду Харківської областіза позовомХарківського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Пісочинської селищної радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_7,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаГоловне управління Держкомзему Харківській області, прозобов'язання вчинити певні дії,

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 15.02.2013 року №05-05/65 у зв'язку з відпусткою судді Бернацької Ж.О. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Кривда Д.С., Палій В.В. для розгляду касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року у справі № 5023/7333/11 господарського суду Харківської області.

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор Харківської області в інтересах держави в особі Пісочинської селищної ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 звільнити земельну ділянку та за власний рахунок привести зазначену земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у придатний стан, повернути її за належністю Пісочинській селищній раді Харківського району.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.10.2011 року (суддя Буракова А.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2012р. (судді: Черленяк М.І. - головуючий, Ільїн О.В., Тихий П.В.), позов задоволено повністю; зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 звільнити та за власний рахунок привести земельну, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у придатний стан, повернути її за належністю Пісочинській селищній раді Харківського району; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь Державного бюджету України 85грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.120, 125 Земельного кодексу України, ст.331 Цивільного кодексу України, ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін та прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 5 серпня 2011 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Харківської області Ляшенком Ю.А. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства відповідачем при використанні земельної ділянки орієнтовною площею 0,0160га по АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт.

Перевіркою встановлено, що відповідач використовує зазначену земельну ділянку для експлуатації та обслуговування магазину-кафе без правовстановлюючих документів, чим порушено вимоги ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

На підставі акту перевірки від 05.08.2011р. Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель винесено припис про усунення порушень земельного законодавства від 05.08.2011р.

08.08.2011р. Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель складено протокол та винесено постанову про накладення на відповідача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510грн. за скоєння останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.188 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Відповідно до п."в" ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Приписами ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною першою ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною другою ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Частиною п'ятою ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що відповідач не має документів, які у відповідності до наведених вище норм законодавства України посвідчували б його право власності або користування земельною ділянкою орієнтовною площею 0,0160га по АДРЕСА_1.

Також суди встановили, що рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2012 р. по справі №5023/3026/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2012р. ФОП ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні позовних вимог до Пісочинської селищної ради про зобов'язання виділити земельну ділянку та укласти договір оренди для експлуатації нежитлових приміщень. Зазначеним рішенням встановлено, що позивач на законних підставах відмовив відповідачу в виділенні земельної ділянки для експлуатації належних йому приміщень по АДРЕСА_1. При цьому, відповідачем не спростовується, що зазначена земельна ділянка займається ним самовільно без будь-яких документів дозвільного характеру, договору оренди, державного акту на право власності тощо.

За повідомленнями Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 06.07.2011 р. та 26.07.2011 р., за результатами проведеної перевірки дотримання відповідачем законодавства у сфері містобудівної діяльності встановлено, що дозволи на виконання будівельних робіт з будівництва вищезазначених об'єктів (магазин, кафе, розташовані за адресою: АДРЕСА_1) Інспекцією не видавались, інформація про початок робіт до Інспекції не надходила, вищевказані об'єкти в експлуатацію у встановленому законодавством порядку не приймалися.

За змістом ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів про те, що відповідач самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 0,0160га по АДРЕСА_1.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди правомірно дійшли висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до доведення відповідачем тієї обставини, що на спірній земельній ділянці відповідачем за власні кошти було побудовано торгівельний павільйон та літнє кафе, а тому судам необхідно було застосувати при вирішенні спору приписи ч.5 ст.120 Земельного кодексу України, згідно якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Разом з тим зазначені в касаційній скарзі обставини вже були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, який не прийняв до уваги посилання відповідача щодо необхідності застосування ч.5 ст.120 Земельного кодексу України з огляду на існування законодавчо врегульованої процедури набуття особами у власність чи користування земельної ділянки відповідно до цивільно-правових договорів, укладення яких передбачено нормами діючого законодавства. Як було зазначено вище, договір оренди спірної земельної ділянки у встановленому порядку не укладався.

Твердження заявника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року у справі № 5023/7333/11 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Д.Кривда

В.Палій