Рішення № 29421733, 07.02.2013, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 208/5022/12

РІШЕННЯ

іменем України

"07" лютого 2013 р. Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Аліменко Ю. О.

при секретарі Матвійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позові вказує, що 12.01.1999 року ОСОБА_3, діючи від свого та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4, продала йому 3/20 долі житлового будинку, про що зроблено запис в реєстрі за № 43.

Вказана частина квартири оцінена сторонами в 1542 грн.

27.05.2005 року ОСОБА_2 продав, а позивач купив 43/100 частки квартири АДРЕСА_1. Даний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області та зареєстровано в реєстрі за № 882.

Фактично ці дві частини були не куплені позивачем, а подаровані йому, грошей продавцям позивач не платив.

В зв'язку з тим, що продавці були ще малолітніми, опікунська рада Калинівської міської ради не надала дозвіл на оформлення дарування квартири, надали лише згоду на продаж квартири в АДРЕСА_1, від імені неповнолітніх буде діяти мати ОСОБА_3 без проведення банківських операцій на ім'я неповнолітніх.

Згідно ч.1 ст.236 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

В даному випадку сторони уклали договір купівлі-продажу квартири, щоб приховати договір дарування квартири.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин, або правочин, визнаний судом недійсним, є нелійсним з моменту його вчинення. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач не з'явився, однак від нього надійшла заява, відповідно до якої він позовні вимоги заявлені ним підтримує і просить слухати справу без його участі.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, однак від них надійшли заяви, відповідно до яких, відповідачі проти задоволення позову не заперечують і просять слухати справу без їх участі.

Відповідно до ст.158 ЦПК України, особа яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що 12.01.1999 року ОСОБА_3, діючи від свого та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4, продала позивачу ОСОБА_1 3/20 долі житлового будинку, про що зроблено запис в реєстрі за № 43.

Вказана частина квартири оцінена сторонами в 1542 грн.

27.05.2005 року ОСОБА_2 продав, а позивач купив 43/100 частки квартири АДРЕСА_1. Даний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області та зареєстровано в реєстрі за № 882.

Фактично ці дві частини були не куплені позивачем, а подаровані йому, грошей продавцям позивач не платив.

В зв'язку з тим, що продавці були ще малолітніми, опікунська рада Калинівської міської ради не надала дозвіл на оформлення дарування квартири, надали лише згоду на продаж квартири в АДРЕСА_1, від імені неповнолітніх буде діяти мати ОСОБА_3 без проведення банківських операцій на ім'я неповнолітніх.

Згідно ч.1 ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

В даному випадку сторони уклали договір купівлі-продажу квартири, щоб приховати договір дарування квартири, який вони не уклали, оскільки були неповнолітні діти.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин, або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до п. 25 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року, за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Воля сторін в удаваному правочині спрямована на настання інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, що передбачені правочином.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи визнання відповідачами позовних вимог, суд приходить до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню, оскільки факти викладені в позовній заяві знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи по суті.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом визнання договору купівлі-продажу удаваним.

Суд, також вважає, що вимога позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з позовом також підлягає до задоволення, так як наведені обставини позивача про причини вказаного строку знайшли своє підтвердження в судовому засіланнні.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 15, 203, 215, 235, 236, 267, 577, ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 10, 11, 60, 61, 158, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Поновити строк для подачі позовної заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток квартири, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 12 січня 1999 року на 3/20 частки квартири АДРЕСА_1 та між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27.05.2005 року на 43/1000 частки квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу 3/20 частки квартири АДРЕСА_1, укладений 12.01.1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального акругу, зареєстрований в реєстрі № 43.

Визнати недійсним з моменту укладання договір купівлі-продажу 43/100 частки квартири АДРЕСА_1, укладений 27.05.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 882.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: