Ухвала суду № 29418327, 06.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"06" лютого 2013 р.Справа № 922/012/13-г вх. № 012/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Дзюби О.А.

при секретарі судового засідання

за участю сторін: Без участі сторін

розглянувши клопотання ліквідатора про заборону відчуження майна банкрута та накладення арешту на майно банкрута.

По справі за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 14 січня 2013 року боржника - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, м. Харків, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Полякова П.Л., якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру, у відповідності до ст.ст. 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", докази надати суду.

До канцелярії суду від ліквідатора надійшло клопотання (вх№ 4663), в якому ліквідатор просить суд заборонити відчуження майна банкрута та накласти арешт на майно банкрута.

Своє клопотання ліквідатор обґрунтовує тим, що як йому стало відомо 30 січня 2013 року проведені прилюдні торги з реалізації нерухомого майна боржника - ОСОБА_1, про що свідчать відповідні протоколи затверджені заступником директора ПП "Спеціалізоване підприємство Юстиція". Зазначені торги є незаконні, оскільки в ліквідаційній процедурі, стосовно фізичної особи - підприємця, все майно банкрута включається до ліквідаційної маси та реалізується ліквідатором відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання ліквідатора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 52 Цивільного Кодексу України фізична особа відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно з законом не може бути звернуте стягнення.

Згідно з вимогами ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом та обмеження щодо розпорядження майном боржника.

Згідно з ч. 1. ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

У ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Тобто, у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута.

Відповідно до п. 7 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку визнання боржника банкрутом.

Відповідно до п.3 резолютивної частини постанови господарського суду Харківської області від 14 січня 2013 року, стягнення з банкрута за всіма виконавчими документами припинено, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

Господарський суд Харківської області також має зазначити, що відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стосовно клопотання ліквідатора в частині накладення арешту на все майно банкрута, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

Відповідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тобто, при вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди повинні керуватися Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і застосовувати ті статті або відповідні частини статей Господарського процесуального кодексу України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.

Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомитися з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення вимог кредиторів, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони особам вчиняти певні дії.

Право здійснення забезпечення вимог кредиторів та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що суду надані докази незаконого відчуження майна банкрута, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, з метою захисту прав боржника та його кредиторів, суд дійшов висновку про задоволення клопотання ліквідатора та накладення арешту на майно ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 65, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 22-32, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання ліквідатора про заборону відчуження майна банкрута та накладення арешту на все майно банкрута.

2. Заборонити відчуження майна банкрута - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1.

3. Накласти арешт на все майно банкрута - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1.

4. Дану ухвалу направити ліквідатору, банкруту, Обухівська реєстраційна палата, ДВС Обухівського р-ну.

Суддя Дзюба О.А.