Рішення № 29417559, 24.12.2012, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/4627/2012

РІШЕННЯ

іменем України

"24" грудня 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., при секретарі -Попенко О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк»звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначав, що 11.03.2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно умов якого він отримав кредитні кошти в сумі 6300 дол. США, які зобов'язався повернути відповідно до графіку заборгованості з кінцевим строком повернення до 10.03.2023 року з оплатою за користування кредитними ресурсами за процентною ставкою 12 % річних.

В якості забезпечення виконання зобов'язання між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом 11.03.2008 року, згідно умов якого в іпотеку передано нерухоме майно житловий будинок , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу.

Посилаючись на те, що позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, а відповідач незважаючи на це, порушив їх, оскільки своєчасно не погашав кредит та не сплачував відсотки за користування ним, у зв'язку з чим станом на 10.05.2012 року виникла заборгованість в розмірі 14499,74 дол. США., позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок.

В судове засіданні представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання жодного разу не з'явився, заперечень до суду не надав, про час та місце розгляд справи повідомлявся належним чином.

Оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права, взаємовідносини сторін та жодних заперечень, доказів протягом всього часу, що справа знаходиться в провадженні суду, від відповідача до суду не надійшло, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини,

Зокрема, судом встановлено, що 11 березня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно умов якого Банк надав у тимчасове користування кредитні ресурси в сумі 7447,50 дол. США з оплатою по процентній ставці 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та сплатою винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми виданого кредиту щомісяця. Вказані кредитні відповідач зобов'язався повернути до 10 березня 2023 року.

В зазначеному договорі сторони повністю узгодили всі їх умови . Факт виконання позивачем умов вищевказаного кредитного договору не оспорювався в судовому засіданні.

Крім цього в якості забезпечення виконання кредитного договору між Банком та відповідачем ОСОБА_1 12 березня 2008 року було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу. Цей договір забезпечує вимоги Банку, що витікають з умов кредитного договору від 11.03.2008 року, за умовами якого відповідач зобов'язується перед Банком повернути кредит в розмірі 7447,50 дол. США., сплатити відсотки за користування кредитними коштами, неустойку (пеню, штраф), враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Житловий будинок належить відповідачу на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області 12.03.2008 року за р.№665. Узгоджена вартість предмету іпотеки становить 45450,00 гривень.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Крім цього, положення ст.ст. 546, 548-551, 553-554 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується зокрема неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення яких встановлюється в Законі або договорі, а також порукою, заставою, іпотекою.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 дійсно порушив умови договору у частині вчасного повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним.

В зв'язку з цим станом на 10.05.2012 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 14499,74 дол. США з яких:

- заборгованість за кредитом -6420,77 дол. США,

- заборгованість за відсотками -3358,39 дол. США,

- заборгованість по сплаті комісії 100,64 дол. США,

- пеня - 3899,64 дол. США;

За такого відповідно до статей 525,589,590,625,1048,1049,1057, глави 51 ЦК України кредитного договору відповідач ОСОБА_1 повинен відповідати за неналежне виконання кредитного зобов'язання і нести негативні наслідки таких своїх дій, а саме повернути 6420,77 дол. США - заборгованість за кредитом, заборгованість за відсотками -3358,39 дол. США, заборгованість по сплаті комісії 100,64 дол. США, пеня - 3899,64 дол. США;

Що стосується стягнення з відповідача ОСОБА_1 пені та штрафів, то вданому випадку суд вважає, що позивач просить застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того самого ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання -повернення кредиту), що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення , а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу (фіксованої та процентної частини) в загальному розмірі 720,30 дол. США .

Згідно зі ст..14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. У відповідності до статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Іпотекодержатель має пріоритет у задоволенні вимог.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь -якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до Закону та з інших підстав, передбачених Законом.

В судовому засіданні було встановлено, що позивачем на виконання вимог ст.. 12, 35 Закону України "Про іпотеку" 26 червня 2012 року на адресу відповідача направлялася письмова вимога про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, оскільки в тридцятиденний строк порушене зобов'язання виконано не було, то позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок, що розташований : АДРЕСА_1., що належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності є обґрунтованим, але такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вимоги позивача щодо укладення ним від імені відповідача договору купівлі -продажу предмету іпотеки безпідставні, оскільки укладання договору купівлі-продажу від імені відповідача, тобто іпотекодавця, Законом «Про іпотеку»не передбачений. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, як це регламентовано ст. 38 Закону.

Суд вважає, що вимоги позивача щодо надання йому всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, не підлягають задоволенню, оскільки не передбачені вищевказаними нормами закону.

Вимоги позивача щодо укладання договору купівлі - продажу будь-який способом має неконкретний характер, тому не підлягає задоволенню у зв'язку з невизначеністю способу.

Виходячи з суми боргу, яка складає 13779,44 дол. США грн., (що в еквіваленті на національну валюту становить 109959,93 грн.) а також з вартості предмета іпотеки в сумі 45450,00 грн., суд вважає вимоги позивача співмірними.

Вибір способу реалізації предмета іпотеки позивачем зазначений в позовній заяві , тобто укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Якщо суд визначає спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки, то оцінка предмета іпотеки визначається згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно відомостей, яки містяться в матеріалах справи, вартість предмету іпотеки, на день укладення договору, складає 45450,00 грн.

Як вказано в ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З урахуванням викладеного суд вважає, що загальний розмір вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки складається з: - заборгованість за кредитом -6420,77 дол. США, заборгованість за відсотками -3358,39 дол. США, заборгованість по сплаті комісії 100,64 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань - 3899,64 дол. США.

Нерухоме майно, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги позивача, складається з житлового будинку з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 58,30 кв.м., житловою площею 34,30 кв.м. Суд вважає, що початкова ціна предмета іпотеки повинна бути відповідно до його оцінки , тобто 45450,00 грн. Способом реалізації предмету іпотеки суд вважає застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме укладення договору купівлі-продажу продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Згідно ст. 39 Закону «Про іпотеку»одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно до ст. 40 вказаного Закону звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

При вирішенні позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення суд враховує таке.

Як зазначене в ч. 4 ст. 9 Житлового Кодексу України ніхто не може бути виселений з займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають в ньому. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають в ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду

Згідно з частиною четвертою статті 9,ст. 109 Житлового кодексу України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. Отже, виходячи з аналізу вказаних норм права, суд враховує вимоги частин другої та третьої статті 40 вказаного Закону України, якими встановлений певний порядок дій іпотекодержателя.

Згідно ст. 40 вказаного Закону, яка регламентує процедуру виселення мешканців, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення, є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання положень, встановлених частиною другою статті 40 Закону України «Про іпотеку»щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, суд вважає, що такі позовні вимоги одночасно зі вказаним рішенням не можуть бути задоволені, так як на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями, як це вбачається з вимог статті 3 ЦПК України.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що недотримання визначеної законом процедури при виселенні мешканців житлового будинку чи житлового приміщення в разі звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для відмови в позові в цій частині .

З урахуванням викладеного суд вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає, також не підлягає до задоволенню і вимога позивача про зняття відповідача з реєстрації.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 1099,60 гривні.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, підставі ст. 109 ЖК України, Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 575, 589, 590 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки , - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № NKVZGK 04040101 від 11 березня 2008 року в розмірі 13779,44 дол. США грн., (що в еквіваленті на національну валюту становить 109959,93 грн.) звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 58,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 12 березня 2008 р.) Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням договору купівлі-продажу з будь-яким особою-покупцем.

В інший частині в з задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1099,60 гривні.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення.

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: М.М. Ротар