Постанова № 29417438, 19.02.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/499/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Фелонюк Д.Л. (головуючий), суддів - Гнап Д.Д. , Лабань Г.В. , розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Хмельницької області , Державної судової адміністрації України , Міністерства фінансів України , Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області , Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Головного управління державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2009 року по справі №2а-15618/08/2270/11, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду України від 20.01.2010 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково та постановлено стягнути з Державної судової адміністрації і зобов'язано Головне управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на його користь 107688,99 грн. із них 64335,60 грн. - заборгованості по заробітній платі та 43353,39 грн. - компенсації.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.12.2012 року касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнив частково, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2010 року - скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ч.2 ст.44 Закону України "Про статус суддів" передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України" від 30.06.2005р. №514 зазначеним особам підвищено посадові оклади з 01.06.2005р.. Лише 03.09.2005р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про оплату праці суддів" №865, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим ч.2 ст.44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя. Ця постанова набрала чинності з 01.01.2006р.. Внаслідок цього з 01.06.2005р. до 01.01.2006р. оклади суддів не відповідали вимогам ст.44 Закону України "Про статус суддів". Тому просить задовольнити позов в повному обсязі.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився. 05.02.2013 року подав до суду заяву (вх.№4392 від 05.02.2013р.) відповідно до якої просить розглянути позов за його відсутності, позовні вимоги підтримує. Звертає увагу на ч.ч.2 та 3 ст.11 та ч.4 ст.105 КАС України та просить позов вирішити з дотриманням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог про стягнення конкретних сум заборгованості заробітної плати та грошового утримання, які підтверджуються висновком експертизи та іншими письмовими доказами.

Представник Апеляційного суду Хмельницької області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 04.02.2013 року до суду надійшла заяву (вх.№4041 від 04.02.2013р.), відповідно до якої просить розгляд справи провести за відсутності його представника.

Представник Державної судової адміністрації України у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 05.02.2013 року до суду подав письмові заперечення проти позовної заяви (вх.№4272 від 05.02.2013р.), згідно яких зазначає, що Державна судова адміністрація України діяла в межах повноважень та на підставі діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України. Вказує на те, що виплата заробітної плати та довічного грошового утримання суддям здійснювалась в межах передбачених в Державному бюджеті України на 2005-2013 роки асигнувань. У задоволенні позовних вимог просить відмовити. Справу просить розглянути без участі представника Державної судової адміністрації України.

Представники територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області, головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, Міністерства фінансів України в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Згідно частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що позивач та відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, позивачем, представниками відповідачів - Апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України подано заяви про розгляд справи без їх участі, зважаючи на відсутність визначених ст.128 КАС України перешкод для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково з підстав, наведених нижче.

Указом Президента України "Про Державне казначейство України" від 27.04.1995р. №335 зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента від 27.01.1999р. №70/99 та від 15.02.1999р. №173/99, з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті України було створено Державне казначейство України при Міністерстві фінансів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2011р. №346 "Про ліквідацію урядових органів" Державне казначейство України було ліквідовано. Указом Президента України від 13.04.2011р. №460/2011 "Про Положення про Державну казначейську службу України", було затверджено відповідне Положення та встановлено, що Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України - урядового органу державного управління, що діяв у системі Міністерства фінансів України.

Враховуючи вищезазначене, суд на підставі ст.55 КАС України допускає заміну відповідача - Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України його правонаступником - Державною казначейською службою України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач з 07.06.2001 року працював на посаді судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області (Постанова Верховної Ради України від 07.06.2001р. №2521-ІІІ), а з 25.06.2007 року - суддею Апеляційного суду Хмельницької області (Постанова Верховної Ради України від 17.05.2007р. №1035-V) і протягом червня-грудня 2005 року отримував заробітну плату.

Частиною 4 ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Визначальним актом, який регулював питання оплати праці суддів на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року №2862-XII, який встановлював гарантії незалежності суддів, включаючи їх матеріальне і соціальне забезпечення, у тому числі гарантії права щодо оплати праці.

Частиною другою ст.44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року №2862-XII було передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Тобто, згідно з цією нормою гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого ст.44 цього Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.

Кабінет Міністрів України 30.06.2005 року в межах своїх повноважень прийняв постанову №513 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України" та постанову №514 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України", якими підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.

Водночас, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади суддів у відповідність з вимогами ст.44 Закону України "Про статус суддів". Лише 03.09.2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №865 "Про оплату праці суддів", якою затверджено схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим ч.2 ст.44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.

Однак, Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог ч.2 ст.44 Закону України "Про статус суддів" і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, а саме з 01.06.2005 року, оскільки надав постанові "Про оплату праці суддів" від 03.09.2005 року №865 чинності з 01.01.2006 року (п.5 Постанови).

Внаслідок цього з 01.06.2005 року до 01.01.2006 року оклади суддів не відповідали вимогам ст.44 Закону України "Про статус суддів".

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №3611-3644 від 23.02.2009 року заборгованість перед позивачем по заробітній платі за період з 1 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року становить 64335,60 грн..

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення недонарахованої заробітної плати у сумі 64335,60 грн. необхідно задовольнити.

Досліджуючи правомірність вимог позивача щодо виплати компенсації, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні з підстав наведених нижче.

До вказаних спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 р. №2050-III, із змінами та доповненнями, оскільки за правилами, визначеними ст.3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Оскільки позивачем заявлена вимога про нарахування компенсації щодо оспорюваної суми заробітної плати, а не нарахованої, то вона задоволенню не підлягає.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням зазначеного вище, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, а саме - в частині стягнення заробітної плати за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року в сумі 64335,60 грн. з Державної судової адміністрації України і зобов'язати Державну казначейську службу України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України. Із сумою заборгованості по заробітній платі та вказаним способом захисту погодився також Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19 грудня 2012 року по справі №К-10262/10.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 14, 41, 71, 86, 104, 128, 158-163, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов'язати Державну казначейську службу України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на користь ОСОБА_1 64335,60 грн. (шістдесят чотири тисячі триста тридцять п'ять гривень 60 коп.) заборгованості по заробітній платі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Головуючий суддя судді/підпис/ /підпис/ /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк